Справа № 492/1016/17
Провадження № 2/492/24/19
26 березня 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі головуючого судді Варгаракі С.М., за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про виділ в натурі майна, що знаходиться у спільній частковій власності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив виділити в натурі житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 60,3 кв.м., що знаходиться у спільній частковій власності та розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 15 вересня 2017 року у справі було відкрито провадження та призначене судове засідання.
Ухвалою суду постановленою у судовому засіданні від 12 березня 2018 року, по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року провадження у справі було поновлено після проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали частково та просили виділити в натурі житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 60,3 кв.м., що знаходиться у спільній частковій власності та розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до порядку вказаному експертом.
Відповідач та представник відповідача - заперечували проти задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.11.2014 року, реєстровий номер 328, державним нотаріусом Панашенко І.П, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 належить по 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Підтвердженням належності спірного майна на праві спільної часткової власності є Витяг та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.11.2014 року та 09.08.2017 року.
Згідно вищевказаної довідки та витягу, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 належить по 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1
Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно дост. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Виходячи з положень ст. ст. 183, 367ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Виділ у натурі частки із спільного майна може бути заборонений законом або бути неможливим в силу самої природи спільної речі, яка є неподільною (ч. 2ст. 183 ЦК).
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).
Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно висновку експерта № 18-1060 за результатами проведення судової будівельно технічної експертизи від 05.10.2018 року вбачається, що розділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , між співвласниками з урахуванням ідеальних часток, без порушення п.п. 2.22, 2.24, 2.27 державних будівельних норм Укаїни ДБН В.2.2-15-2005 - не можливо. Поділ можливий лише у разі відступу від ідеальних часток співвласників домоволодіння та з відступом від ДБН України.
Таким чином, проаналізувавши усі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що висновок експерта № 18-1060 за результатами проведення судової будівельно технічної експертизи від 05.10.2018 року не передбачає варіанти розділ в натурі житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які б відповідали Державним будівельним нормам України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати слід залишити без відшкодування.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 355, 356, 364, 367, 370, 372, 377 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про виділ в натурі майна, що знаходиться у спільній частковій власності - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя
Арцизького районного суду С.М. Варгаракі