1Справа № 335/14042/18 2/335/656/2019
06 березня 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого: судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В. розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в січні 1974 року йому та його родині, яка тоді складалася з позивача, його батьків, бабусі та дідуся була надана в користування 4-х кімнатна квартира № 282 в буд. 22 по бул. Гвардійському у м. Запоріжжя. З 02.02.1983 року позивач є наймачем квартири № 282 в буд. 22 по бул. Гвардійському у м. Запоріжжя. На теперішній час в даній квартирі зареєстровано чотири особи, а саме: ОСОБА_1, дружина позивача ОСОБА_3, їхня донька ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_2. Фактично в квартирі проживає дві особи позивач та його дружина, донька мешкає за іншою адресою. Син ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі, але з 2007 року по теперішній час в ній не мешкає, оскільки у 2007 р. переїхав жити за адресою м. Запоріжжя пер. Рудний, буд.4 до ОСОБА_5, з якою спочатку проживав у цивільному шлюбі, а з травня 2013 р. у зареєстрованому шлюбі. Пізніше з невідомих позивачу причин відповідач почав зловживати алкогольними напоями та у 2016 році припинив подружні стосунки з дружиною і став проживати з іншою жінкою, де проживав не повідомляв батьків. Відповідач постійно бере кредити у різних установах, які надсилали вимоги про повернення боргу за адресою його реєстрації, де він давно вже не проживає. З 2016 року відповідач взагалі припинив спілкування з батьком та матір'ю про його нове місце фактичного проживання йому та дружині не відомо. Відповідач без поважних причин, самостійно покинув житло, його особистих речей в квартирі не має, перешкод в користуванні житлом йому ніхто не чинить. На адресу позивача постійно надходять листи на ім'я відповідача з вимогою повернути гроші, та постійно невідомі особи вимагають від них сплатити борги за відповідача по справі.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1.
Ухвалою судді від 05.12.2018 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, з заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, проти позовної заяви не заперечує, просить її задовольнити.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, викладеної в його заяві, який не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до ордеру № 627 від 18.01.1974 на право заняття 4-х кімнатної квартири по бул. ГвардійськомуАДРЕСА_2 в м. Запоріжжя, виданого ОСОБА_6, сім'я складається з 6 осіб (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_9С.).
Згідно договору найму житлового приміщення в домі металургійного заводу «Запоріжсталь» ім. С. Орджонікідзе від 02.02.1983, ОСОБА_1, є наймачем квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2 та підтверджується актом здачі - приймання жилого приміщення від 02.02.1983.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б.22 кв.282 з 12.01.1982 року по теперішній час, що підтверджено інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 30.11.2018 року, проте не проживає за вказаною адресою, що підтверджується актом обстеження від 16.11.2018 та довідкою №6 наданою керівником ОСББ «Гвардійський - 22».
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язання, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем. А в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
У постанові Верховного суду України від 16.01.2012 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
При цьому, у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», роз'яснено, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або для відмови їй у цьому.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).
Відтак, відповідач квартирою не користується без поважних причин протягом тривалого часу, не бере участі в її утриманні, що порушує права позивача та впливає на його матеріальне становище.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 80, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 9, 64, 71, 72 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2), третя особа ОСОБА_3 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_2) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: 69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2.
Повне судове рішення складено та підписано 06.03.2019.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А.Крамаренко