Провадження № 274/6338/18
УХВАЛА Провадження № 1-в/0274/136/19
20.03.2019 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі
секретаря судового засідання . . . . . . . ОСОБА_2
прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3
представника адміністрації . . . . . . . . . ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радянське Білозерського району Херсонської області, без постійного місця проживання, до засудження раніше судимого: 1) 25.04.84 за ч. 2 ст. 140 КК УРСР до 3 років позбавлення волі; 2) 03.07.84 за ст.ст. 206 ч. 2, 140 ч. 3, 42, 42 ч. 3 КК УРСР до 5 років позбавлення волі; 3) 14.12.88 за ч. 3 ст. 140 КК УРСР до 3 років позбавлення волі; 4) 06.07.89 за ст.ст. 140 ч. 3, 42 КК УРСР до 5 років позбавлення волі; 5) 17.01.95 за ст.ст. 117 ч. 3, 142 ч. 3, 141 ч. 3, 42 КК України 1960 року до 15 років позбавлення волі; 6) 14.04.99 за ст.ст. 183-3 ч. 2, 43 КК України 1960 року до 10 років 6 місяців позбавлення волі,
ОСОБА_5 засуджений 16 березня 2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст.ст. 152 ч. 2, 187 ч. 3, 70, 71 КК України на 10 років позбавлення волі. Засуджений вдруге 21 серпня 2009 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 187 ч. 2, 70 ч. 4 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.04.16 у строк основного покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 20.10.08 до 07.09.19.
Початок строку відбування покарання: 20.10.08; кінець строку: 02.12.20, 2/3 строку покарання відбув 02.09.16.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70) з 20.10.16, звернувся до суду з письмовою заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, просить проводити судовий розгляд без його участі.
Представник адміністрації виправної колонії заяву засудженого не підтримав у зв'язку з її передчасністю та безпідставністю, вказав, що поведінка засудженого вказує, що той лише стає на шлях виправлення. Тому на комісії установи було прийнято рішення про застосування до засудженого ст. 101 КВК України, на даний час вони лише очікують паперів з обласного управління.
Відповідно до досліджених матеріалів, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 04.11.08. За період відбуття покарання зарекомендував себе з посередньої сторони, допускав порушення вимог режиму тримання, стягнення погашене у встановленому законом порядку. Має 4 заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, в тому числі 1 - у 2018 році. Вину у скоєному злочині відповідно до вироку визнавав частково та на даний час не визнає. На добровільній та безоплатній основі залучається до робіт з господарського обслуговування, але не завжди сумлінно виконує покладені обов'язки. Ухиляється від виконання робіт із благоустрою установи або перекладає їх на інших засуджених.
Прокурор також заперечив проти задоволення заяви засудженого.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (п. 17) судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці тощо.
Заслухавши представника адміністрації виправної колонії, думку прокурора, ознайомившись з матеріалами особової справи засудженого, суд дійшов висновку, що до засудженого ОСОБА_5 на даний час не можуть бути застосовані положення ст. 82 КК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосованою, якщо засуджений став на шлях виправлення. ОСОБА_5 хоча протягом останнього часу вимог режиму додержується, не є порушником, заохочувався (востаннє в липні 2018 року), але вину у скоєнні умисних тяжких злочинів так і не визнає, збитки не відшкодовує, що в сукупністю з уникненням від виконання соціально корисної роботи, тяжкістю та кількістю вчинених ним злочинів, за які відбуває покарання, та значним терміном до закінчення строку відбування покарання не дозволяє зробити висновок про досягнення мети покарання та доведення засудженим факту, що він вже повноцінно, стабільно став на шлях виправлення. Сама по собі поведінка засудженого без порушень режиму утримання не є достатньою для доведення того, що засуджений став на шлях виправлення, і такою має бути поведінка кожного із засуджених, попередня сумлінна поведінка може свідчити, що ОСОБА_5 стає на шлях виправлення (що, зокрема, є підставою для застосування положень ст. 101 КВК України), однак не є достатнім для висновку, що він вже став на шлях виправлення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 82 КК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд
в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий - суддя ОСОБА_1