Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №712/14740/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20296/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду місті Черкаси від 1 березня 2017 року (головуючий суддя - Троян Т.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)
у адміністративній справі № 712/14740/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії, як державному службовцю за попередні 6 місяців відповідно до довідки Служби безпеки України в Черкаській області від 9 лютого 2017 року №358 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про держану службу», в розмірі 84 % сум заробітної плати, з урахуванням при розрахунку розміру пенсії нарахованої та виплаченої допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та повної суми індексації заробітної плати, з яких нараховувалися та сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування, із збереженням на момент виходу на пенсію 84% розміру пенсії, без обмеження її максимального розміру без зміни визначення індексації пенсії (базового місяця для проведення індексації пенсії) в результаті перерахунку, провести нарахування та виплатити різницю пенсії за минулий час.
В обґрунтування своїх вимог послалась на те, що вказані доплати та виплати входили в її заробітну плату, як державного службовця, на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, але для обрахунку пенсії ці виплати не були враховані, що є порушенням та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 1 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано відмову відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати неправомірною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з включенням у заробіток за визначений період сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сум індексації заробітної плати, зазначених в довідці Управління Служби Безпеки України в Черкаській області від 9 лютого 2017 року № 358 про складові заробітної плати за період з листопада 2004 року по жовтень 2006 року, починаючи з 28 серпня 2016 року, в розмірі 84 % від сум заробітної плати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу», а сам факт утримання із сум допомоги збору на обов'язкове державне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 7 листопада 2006 року.
16 грудня 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії, як державному службовцю за попередні 6 місяців відповідно до довідки від 15 грудня 2016 року №551 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про держану службу», в розмірі 84 % сум заробітної плати, без зміни визначення індексації пенсії (базового місяця для проведення індексації пенсії) в результаті перерахунку, з урахуванням при розрахунку пенсії нарахованої та виплаченої допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, повної суми індексації заробітної плати, з яких нараховувалися та сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування, та забезпечити виплату пенсії із урахуванням вказаних сум, без обмеження її максимального розміру, а також провести нарахування та виплатити різницю пенсії за минулий час.
Листом від 18 грудня 2016 року за №1069/с-10 Управління ПФУ відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням вказаних вище виплат, посилаючись на те, що такі види виплат як матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення та індексація носять разовий характер та не передбачені Законом України «Про державну службу» як складові заробітної плати державного службовця, а сам факт утримання із таких сум збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою включення їх до складу заробітної плати державного службовця, тому такі виплати не враховуються в розрахунок пенсії.
У зв'язку з відкликанням Управлінням Служби Безпеки України в Черкаській області довідки № 551 від 15 грудня 2016 року, 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку її пенсії відповідно до положень чинного законодавства з урахуванням вказаних у довідці Управління Служби Безпеки України в Черкаській області № 358 від 9 лютого 2017 року матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.
Листом від 28 лютого 2017 року № 158/С-10 Управління ПФУ відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що підстав для включення в заробітну плату для обчислення пенсії «інших виплат» у органів Пенсійного фонду немає.
Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця та враховуються для обчислення розміру пенсії, оскільки на них нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон №3723-ХІІ; чинного на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частинами другою та шостою статті 33 Закону №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону № 3723-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 3 липня 1991 року передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.
Аналіз наведених положень, що діяли в період роботи позивача, дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.
Частиною першою статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №21-430а11.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на всі виплати, включені в довідку Управління Служби Безпеки України в Черкаській області від 9 лютого 2017 року № 358 про складові заробітної плати, що була надана позивачу для обчислення пенсії, в інші виплати включені суми матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому відповідні виплати мають враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
Доводи, наведені у касаційній скарзі про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» є безпідставними та висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що при обчисленні пенсії відповідачем не враховано усі види оплати праці, які отримував позивач, і з яких було сплачено страхові внески, за правилами статті 41 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» такий заробіток повинен враховуватись під час обчислення пенсії, відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивачу з врахуванням таких видів заробітку.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що до вказаних правовідносин слід застосувати положення статей 99, 100 КАС України.
Однак, суди невірно визначили строки, що встановлені на підставі фактичних обставин справи.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 30 грудня 2016 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення вперше до відповідача із заявою про відновлення порушеного права (16 грудня 2016 року), то позов підлягає задоволенню від дати звернення до Управління ПФУ з 16 грудня 2016 року, а вимоги за період з 16 червня 2016 року по 30 червня 2016 року слід залишити без розгляду.
В задоволенні позову в частині вимог за період з 1 липня 2016 року по 15 грудня 2016 слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинив активних дій щодо звернення до Управління ПФУ, що зумовлює необізнаність суб'єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналогічні наслідки пропуску строку також були передбачені статтею 100 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинною на момент подання позовної заяви).
Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 1 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з включенням у заробіток за визначений період сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сум індексації заробітної плати, зазначених в довідці Управління Служби Безпеки України в Черкаській області від 9 лютого 2017 року № 358 про складові заробітної плати за період з листопада 2004 року по жовтень 2006 року, починаючи з 16 грудня 2016 року, в розмірі 84 % від сум заробітної плати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 16 червня 2016 року по 30 червня 2016 року включно - залишити без розгляду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду