27 березня 2019 року
Київ
справа № 826/9097/17
провадження № К/9901/7867/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови від 4 липня 2017 року ВП № 48595527 про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва пред'явити відповідачу виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року у справі № 826/2009/14 до виконання.
Окружний адміністративний суд міста Києва роз'єднав в окремі провадження позовні вимоги шляхом виділення в окреме провадження позовної вимоги щодо зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва пред'явити Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчий лист від 12 серпня 2015 року № 826/2009/14 до виконання.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 1 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови.
При цьому суди встановили, що 1 вересня 2015 року ОСОБА_1 подав до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 826/2009/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 12 серпня 2015 року про зобов'язання ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві здійснити виконавчі дії з фактичного повного виконання судового рішення.
3 вересня 2015 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48595527.
15 жовтня 2015 року відповідач отримав від ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві лист від 12 жовтня 2015 року № 88373 про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2010 року по справі № 4/573 щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належних йому за період служби з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за нормами забезпечення предметів речового майна, в розмірі вартості зазначених предметів, згідно порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
20 жовтня 2015 року відповідач виніс постанову ВП № 48595527 про закінчення виконавчого провадження. Підставою закінчення виконавчого провадження є лист ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва від 12 жовтня 2015 року № 88378, яким встановлено, що рішення виконано шляхом здійснення виконавчих дій з фактичного виконання судового рішення виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2016 року по справі № 826/2174/16 скасовано постанову відповідача від 20 жовтня 2015 року про закінчення виконавчого провадження.
27 квітня 2017 року відповідач виніс постанову про відновлення виконавчого провадження.
28 квітня 2017 року відповідач надіслав позивачу та Окружному адміністративному суду міста Києва постанови про відновлення виконавчого провадження ВП № 48595527. Останній отримав постанову про відновлення виконавчого провадження 3 травня 2017 року.
4 липня 2017 року відповідач виніс постанову ВП № 48595527 про закінчення виконавчого провадження на підставі статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що станом на 4 липня 2017 року виконавчий документ у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження до виконання не пред'явлено.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби, а судові рішення у цій справі ухвалені за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі № 826/9097/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич