Справа № 135/142/19
Провадження № 2/135/141/19
іменем України
15.03.2019 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
з участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,
05 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 з вимогою про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який було визначено рішенням Ладижинського міського суду від 01.12.2014 у цивільній справі №135/1548/14-ц в розмірі 500 грн. Змінити розмір стягуваних аліментів із твердої грошової суми в розмірі 500 грн на аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
На обгрунтування позову посилалась на те, що вона з відповідачем ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
03.02.2014 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
На підставі виконавчого листа виданого 27.01.2015 з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання дитини у розмірі 500 грн.
Вважає, що визначений в грудні 2014 року розмір аліментів занадто малий для утримання дитини, тому враховуючи зміни що відбулися в законодавстві та існує необхідність в їх збільшенні. Зокрема, відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 01.01.2019 розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років складає 2027 грн на місяць. Відповідно мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років складає 1013,50 грн на місяць. Так як мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому просить стягувати з відповідача ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 2000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подав.
Позивач ОСОБА_2 просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за адресою місця проживання зареєстрованого у встановленому законом порядку, а саме: АДРЕСА_1.
Отже, оскільки відповідач не повідомив суду іншої адреси, то на підставі пункту 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає, що судова повістка йому вручена, а тому відповідач є таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання та про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, слід провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, за приписами ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі у сторін даного цивільно-правового спору народилась дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-АМ № 050086 (а.с.7).
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.12.2014 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією рішення від 01.12.2014 по справі №135/1548/14-ц (а.с.10).
Перешкод для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів судом не встановлено.
Судом встановлено, що аліменти на утримання дитини, які стягуються у твердій грошовій сумі, не можуть в повній мірі забезпечити гармонійного розвитку дитини, тому суд вважає, що права дитини на належне утримання з боку батька порушені та підлягають судовому захисту.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема, щодо зміни розміру стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття… Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; … інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абз.2 ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до положень ст.184 СК України, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для дитини вікoм з 6 до 18 років з 01 січня 2019 року становить 2027 грн. на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Враховуючи, що позивачем наведено обставини щодо наявності підстав зміни розміру стягнення аліментів, то суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 щодо зміни розміру стягнення аліментів і визначення їх у розмірі 2000 грн на утримання дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, підлягає задоволенню, так як обставини, на які посилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Враховуючи,що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які підтверджуються письмовими доказами, наданими до позову, оскільки відповідач відзиву на позов до суду не подавав. Зокрема, що сторони мають спільну дитину неповнолітню дочку ОСОБА_4, спосіб утримання якої є предметом даного спору і на утримання якої з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти згідно з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.12.2014 в твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, що сплачувані відповідачем аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн недостатньо та у неповній мірі забезпечують матеріальне становище дитини для її гармонійного розвитку, що суперечить вимогам ч.2 ст.182 СК України.
Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
При цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
За таких обставин суд приходить до висновку, що право малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на матеріальне утримання з боку батька ОСОБА_3 порушено і підлягає судовому захисту, а позов задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, ст. ст.150,179,180,181,182,183 СК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів - задовольнити.
Змінити розмір стягуваних аліментів, що стягуються з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на утримання дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 768 грн 40 коп судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 850 грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви пройого перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено та підписано суддею 15.03.2019.
Суддя