Справа № 135/100/19
Провадження № 2/135/127/19
іменем України
13.03.2019 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
з участі секретаря судового засідання Ступак Ю.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, зазначивши, що 25.04.2018 помер її чоловік ОСОБА_3.
До смерті ОСОБА_3 постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить запис у свідоцтві про смерть, а тому на підставі ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є м. Ладижин, який обслуговує Тростянецький нотаріальний округ.
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з цілого житлового будинку та господарських споруд, які розташовані в м. Ладижин Вінницької області по вулиці Мічуріна будинок №14.
Спадкоємцями до майна померлого ОСОБА_3 за законом є позивач та сини померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Сини померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю нотаріуса другої Тростянецької державної нотаріальної контори від 08.10.2018 №760/02-14.
Позивач своєчасно прийняв спадщину, тому що фактично проживла з померлим чоловіком на день його смерті разом за адресою м.Ладижин Вінницької області по вулиці Мічуріна будинок №14.
Після звернення до нотаріальної контори з завою про видачу свідоцтва про право на спадщину, позивач отримав відмову, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Тому ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з вимогою про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою м.Ладижин Вінницької області по вулиці Мічуріна будинок №14.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги визнає, просить справу розглянути в його відсутності.
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-АМ №401301, виданого 25.04.2018 ОСОБА_2 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №81, ОСОБА_3 помер 25 квітня 2018 року/
Факт перебування позивача з спадкодавцем в шлюбі підтверджено свідоцтвом про шлюб серії І-АМ №220731 від 24.09.1959 виданим ОСОБА_2 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області/
Згідно копії домової книги житлового будинку №14 по вул.Мічуріна м.Ладижин Вінницької області ОСОБА_3 є домоволодільцем.
Довідкою №1154 від 24.05.2018 виданою відділом реєстру територіальної громади ОСОБА_2 міської ради Вінницької області встановлено, що ОСОБА_1 проживає і зареєстрована адресою м.Ладижин Вінницької області по вулиці Мічуріна будинок №14 з 23.06.1998.
Розділом ІІІ Приписка(реєстрація) Домової книги для прописки громадян у буд.№14 по вул. Мічуріна м.Ладижин Вінницької області підтверджено, що ОСОБА_3, ОСОБА_1 були зареєстровані за вищевказаною адресою.
Позивач вчасно прийняв спадщину, оскільки фактично проживав та зареєстрований за однією адресою з спадкодавцем, що прямо передбачено ч.3 ст.1268 ЦК України.
З постанови завідуючої Другої Тростянецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 №18/02-31 від 22.01.2019 випливає, що ОСОБА_1 за відсутності правовстановлюючих документів, не має змоги оформити свої спадкові права на житловий будинок через нотаріальну контору.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена 08.10.2018 за №126/2018 за заявою ОСОБА_1.
Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.
Згідно технічного паспорту виготовленого станом на 03.06.2002 будинок з по господарськими спорудами, що розташований в с. Летківка, вул. Центральна, 189, Тростянецького району Вінницької області, який являється спадковим майном, має наступні технічні характеристики: житловий будинок - літера “А”, загальною площею 76,1кв.м., літня кухня - літера «Б», загальною площею 20,2кв.м, гараж - літера «В», загальною площею 24,4 кв.м.
Належність житлового будинку з господарськими спорудами спадкодавцю ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом на забудову, планом забудови.
Встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що за життя ОСОБА_3 набув права власності на нерухоме майно згідно діючого на той час законодавства, з якою не пов'язувалась державна реєстрація.
Вказані обставини були визнані сторонами, отож доказуванню в силу ст.82 ЦПК України не підлягають.
Ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Норма ст. 392 ЦК України вказує на те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
З огляду на ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі «Смірнова проти України»).
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і є всі підстави визнати за ним право власності на спадкове майно, оскільки позивачем надано беззаперечні докази для визнання права власності за ним та позов визнаний відповідачем, а визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 328, 1216, 1221, 1223, 1233, 1235, 1236, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.128,141,211,ч.2ст.247,258,263,265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташований в м. Ладижин вул. Мічуріна, 14, Вінницької області, що належав ОСОБА_3, який помер 25 квітня 2018 року.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Суддя