2/130/332/2019
130/273/19
"25" березня 2019 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
головуючого судді: Саландяк О.Я.
секретаря: Гресик О.В.,
за участі позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу№130/273/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 06.02.2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини із твердої грошової суми у розмірі 600 грн. щомісячно, на 1/4 частину всіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно. У позовній заяві поданій у новій редакції та в судовому засіданні позивач виклала наступну позицію: 09.05.2010 року вони із відповідачем зареєстрували шлюб, який рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 28.07.2014 року було розірвано. Від даного шлюбу у них 29.09.2010 року народилася дочка ОСОБА_3 Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.07.2014 року із відповідача стягнуто аліменти на утримання їх спільної дитини в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2014 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 29.09.2028 року. 24.10.2014 року у позивачки змінився сімейний стан, вона вдруге вийшла заміж за ОСОБА_4 та змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4. Від даного шлюбу у неї народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час збільшилися потреби на утримання дитини і розміру аліментів, які стягуються із відповідача в сумі 600 грн. не вистачає на утримання дитини. Їй одній важко утримувати дочку, яка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Окрім того, на її утриманні перебувають діти від другого шлюбу - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, враховуючи досягнення дитиною восьмирічного віку, збільшився і розмір прожиткового мінімуму на неї, з дня ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, необхідності більших витрат на її забезпечення та погіршення матеріального стану позивачки, зміну її сімейного стану, перебування на її утримання ще двох дітей, є підставами для зміни розміру аліментів. Враховуючи викладене просить змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми - 600 грн. щомісячно на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на 1/4 частину доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 20-22) На час винесенні рішення суду у 2014 році їх спільна із відповідачем дитина досягла шкільного віку, а тому позивачка несе витрати на купівлю канцтоварів, одягу відповідного віку, оплачує продовжену групу в школі, оплачує гуртки. На даний час відповідач взагалі припинив виплачувати їй аліменти та існує заборгованість за останні сім місяців. Така нестача коштів спонукала її звернутись із даним позовом до суду. Визнає той факт, що відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7, та у них є спільна дочка ОСОБА_8, яз якими відповідач проживає однією сім»єю в м.Жмеринка по вул. Суворова, 24. Розміру доходу відповідача позивачка не знає, але наполягає на стягненні 1/4 частки його доходу.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні висловив наступну позицію: позов визнав частково, не заперечував щодо зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми - 600 грн. на частку від його доходу в розмірі 1/7, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просив стягувати із нього саме такий розмір аліментів, оскільки з 31.07.2016 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 і від данного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. Його сім'я проживає в будинку батьків дружини в м. Жмеринка Вінницької області по вул. Суворова, 24. Дружина не працює у зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та за рішеннями суду із нього стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі 700 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття і на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 300 грн. щомісячно. Оскільки він добровільно здійснює утримання дитини та дружини, вказані рішення суду не були пред'явлені до примусового виконання. Просить не брати до уваги доводи позивача щодо наявності у неї дітей від другого шлюбу та її непрацездатність внаслідок догляду за малолітньою дитиною як на підставу зміни розміру аліментів, оскільки обов»язок утримання дітей від іншого чоловіка та непрацездатної дружини, яка доглядає за його дитиною покладається на цього чоловіка. Відповідач пояснив, що він здоровий, на даний час працевлаштований, його середньомісячний дохід складає 6500 грн. та на думку відповідача 1/7 частка приблизно якраз складатиме розмір 50% прожиткового мінімуму, що на його думку є достатнім для утримання дитини. Дійсно відповідач допустив заборгованість за аліментами, оскільки у нього фінансові труднощі, має намір виплатити заборгованість.
Ухвалою суду від 07.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк для їх усунення. (а.с. 17)
Ухвалою суду від 14.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 11.03.2019 року (а.с. 24)
Ухвалою суду від 11.03.2019 року за письмовим клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 25.03.2019 року (а.с. 32)
В судовому засіданні установлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу своїх позовних вимог вказала, що стягнутий за рішенням суду розмір аліментів є недостатнім для забезпечення належного утримання неповнолітньої дитини, потреби якої змінились у зв'язку із досягненням дочкою восьмирічного віку, змінився її сімейний стан та ні її утримання перебуває іще двоє дітей, та законодавчо збільшився мінімальний розмір аліментів, які стягуються на дитину. А тому просить змінити спосіб стягнення аліментів із відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини з 600 грн. щомісячно на 1/4 частину доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини з метою забезпечення кращого матеріального забезпечення дитини.
З копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що її батьками є сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с. 6)
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_11 09.05.2010 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с. 5-зворот)
Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2014 року (а.с. 9) розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10
Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.07.2014 року із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2014 року і до повноліття дитини, тобто до 29.09.2028 року. (а.с. 10) Із даного рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_2 на час його винесення ніде не працював.
Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_10 24.10.2014 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_4. (а.с. 5)
З копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається, що їх батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 7, 8)
Діти: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою позивачки ОСОБА_1 - вул. Комарова, 40/3 м. Жмеринка Вінницької області (а.с. 6-зворот, 7-зворот, 8 зворот). Даний факт також підтверджується довідкою Управляючої компанії «Жмеринський комбінат комунальних послуг» №24 від 23.01.2019 року (а.с. 11).
Дані докази суд приймає до уваги, оскільки вони є належними, достовірними та допустимими, підтверджують ті обставини, на які посилається позивачка.
Суд на підставі ч. 7. ст. 178 ЦПК України не приймає до уваги поданий 15.03.2019 року відповідачем письмовий відзив на позовну заяву, викладені у ньому клопотання (а.с. 35, 36) та докази на підтвердження викладених у ньому обставин (а.с. 37-43), який направлено позивачці 15.03.2019 року (а.с. 35), оскільки відзив подано не у строки визначені ухвалою суду від 14.02.2019 року, що отримана відповідачем 22.02.2019 року (а.с. 27), після початку розгляду справи по суті, яка розпочалась з відкриттям першого судового засідання 11.03.2019 року, відповідачем не надано суду поважності причин строку на подання відзиву та доказів, позивачка даного відзиву не отримала, відповіді на нього не подала, відкладення розгляду справи з таких відстав не передбачено та необгрунтовано приведе до порушення строків розгляду справи. Таким чином позивач несе наслідки не вчинення ним процесуальних дій, а суд здійснює розгляд на підставі прийнятих до уваги доказів.
Разом із тим, суд на підставі ч.1 ст. 82 ЦПУ України приймає до уваги визнані позивачкою обставини про те, що відповідач ОСОБА_2 31.07.2016 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_12, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2; про те, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; про те, що до складу сім'ї відповідача входять дружина ОСОБА_10Р, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, сім'я перебуває на утриманні батька та відповідач із родиною проживають однією сім»є по вул. Суворова б.24 в м.Жмеринка.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Таким чином, за рішенням суду аліменти на утримання дітей присуджуються двома способами - у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі, за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що передбачено ч. 3 ст.181 СК України.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до положень ст.183 СК України, стягнення аліментів здійснюється у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка визначається судом.
При цьому підстави стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.183 СК України.
Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже зміна способу стягнення аліментів можлива у разі, якщо стягувач аліментів, який отримував аліменти у твердій грошовій сумі звернувся до суду із позовом про зміну способу їх стягнення у частці від доходу позивача.
При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів, суд враховує, що з часу ухвалення Жмеринським міськрайонним судом 30.07.2014 року рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в сім'ї одержувача аліментів - позивачки з'явилися ще двоє дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким вона за законом зобов'язана надавати утримування і які знаходяться на їх утриманні, що в свою чергу визначає як підставу для зміни раніше визначеного розміру аліментів за рішенням суду відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України. Разом із тим, судом враховується і той факт, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідач працевлаштувався, отримує дохід, частково визнав позов, тобто погоджується, що раніше визначений розмір аліментів є недостатнім для належного утримання їх із позивачкою спільної дитини ОСОБА_3
При вирішенні питання про розмір аліментів суд враховує, викладені вище обставини, і приходить до висновку про стягнення аліментів на користь позивача в інтересах дитини в розмірі 1/6 частки доходу відповідача, починаючи з дня набранням рішенням суду законної сили, враховуючи вимоги статтей 181, 182, 192 СК України та виходячи з обставин справи. Відповідачем не доведено, що такий визначений судом розмір аліментів є несправедливим чи не відповідає вимогам закону. Перебування на утриманні його непрацездатної дружини має строковий характер, утримання ним здійснюється добровільно, та розмір його доходу, виходячи ін. повідомлених судом осттавин не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Так само позивачем не доведено, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дочки аліменти у розмірі, що складає 1/4 частку його доходів. При визначенні розміру аліментів, суд діє виключно в найкращих інтересах дитини - малолітньої ОСОБА_3.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, ст.ст. 1, 12-13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Розмір аліментів, присуджених рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.07.2014 року змінити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, і.н. НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8, працюючого ВЧ-2 м.Жмеринка мийником-прибиральником, на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ід.н. НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8, працюючого ВЧ-2 м.Жмеринка мийником-прибиральником, судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь держави.
Стягнення за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.07.2014 року у справі №130/1907/14-ц (провадження №2/130/687/2014) про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 600 грн., щомісячно припинити та відкликати з ДВС виконаним станом на день набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 березня 2019 року.
Суддя О.Я. Саландяк