ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
27 березня 2019 року м. Київ № 640/4622/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила суд стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення у справі №826/3278/18 за період з 27.09.2018 по 19.03.2019 у розмірі 84 822, 07 грн.
Разом з тим, позивач просила звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Законом України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо сплати судового збору, зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).
Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
При цьому, у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України, згідно з якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця.
З вищевказаного вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а відтак, не входить до структури заробітної плати, у зв'язку з чим, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на дані правовідносини.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.
Виходячи з суми, яка підлягає стягненню, позивач повинен сплатити судовий збір у сумі 848, 22 грн.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Вказані недоліки мають бути усунуті позивачем, шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України та подачі суду доказів про сплату судового збору у розмірі 848, 22 грн. із відміткою банку про зарахування судового збору до бюджету на наступні реквізити (реквізити для сплати судового збору з 02 липня 2018 року): отримувач коштів - УК у Печерському районі м. Києва; код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, Рахунок отримувача - 34310206084021, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача - 899998, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу: "Судовий збір, за позовом ________ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, уточнення позовних вимог з урахуванням вимог Кодексу та долучення додатків до позовної заяви.
Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -
1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху .
2.Встановити позивачу строк до 3 днів для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання даної ухвали суду.
3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст. 169 КАСУ.
Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадку порушення правил підсудності
Суддя А.С. Мазур