ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2019 року № 826/7736/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі по тексту - відповідач 1, Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкову Ірину Олександрівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника ,який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; щодо необхідності здійснити останньому виплату відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів в граничному розмірі 200 000,00 грн;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 13 січня 2012 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі по тексу - ПАТ «КБ «Надра») укладено договір поточного рахунку фізичної особи в банківському металі (золоті), за умовами якого банк відкрив позивачу поточний рахунок у банківських металах НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати розрахунково - касове обслуговування по цьому рахунку.
На підставі даного договору 13 січня 2012 року між позивачем та банком укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий» №1409557, відповідно до умов якого вкладник передав банку банківський метал - золото 999,9 проби загальною вагою 328 грам або 10,55 тр. ун. золота строком на 12 місяців від дати надходження вкладу на вкладний рахунок.
Крім того, позивач зазначає, що умовами договору передбачено, що банк зобов'язався повернути вкладникові вклад та нараховані по ньому проценти шляхом перерахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_2 у банківських металах в останній день строку дії вкладу, зазначений у пункті 2.3 договору, а також у випадках дострокового розірвання договору.
Перерахування позивачем вкладу у повному обсязі підтверджується квитанцією №6571.
При цьому, як вказує позивач, по завершенні строку дії договору, банк вклад не повернув, на неодноразові вимоги про повернення коштів, представники банку пояснювали неможливість повернення коштів відсутністю готівкових коштів у касі банку та проблемами в його роботі.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» від 05 лютого 2015 року №26, згідно з яким з 06 лютого 2015 строку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» від 04 червня 2015 року №356 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку» від 05 червня 2015 року №113, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію - Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.
Позивач стверджує, що оскільки строк дії договору вкладу закінчився задовго до введення тимчасової адміністрації в банку та початку ліквідаційної процедури банку, позивач на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» розраховував отримати хоча б відшкодування від Фонду, однак не отримав.
На неодноразові звернення на гарячу лінію представники банку інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників не надали, у зв'язку з чим позивач звернувся з письмовою заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом.
У відповіді на вказану заяві Фонд повідомив позивача про те, що останній не має права на відшкодування коштів за вкладами в банківських металах відповідно до пункту 10 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і, як наслідок, його не було включено до Загального реєстру вкладників.
Позивач вважає, що оскільки договір банківського вкладу та договір поточного рахунку укладені між ним та банком 13 січня 2012 року, тобто до доповнення Закону пунктом 10 частини 4 статті 26, тому на момент виникнення договірних зобов'язань між позивачем та банком за договором вкладу, на вклади у банківських металах поширювались гарантії відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, позивач наголосив на тому, що вклад здійснювався без фізичної поставки золота та відповідно до умов договору вкладу повернення вкладу також передбачено шляхом перерахування коштів.
Станом на 06 лютого 2015 року, як вказав позивач у позовній заяві, тобто на момент введення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» офіційний (обліковий) курс золота становив 292 370,53 грн за 10 тройських унцій золота, тобто 29 237,05 грн за 1 тройську унцію, тобто розміщений позивачем вклад у банку в розмірі 10,55 тройських унцій становить 308 450,90 грн.
На думку позивача, він є вкладником неплатоспроможного банку та має право на включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у письмових запереченнях проти позову послався на те, що 13 січня 2012 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір №1409557 строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий», відповідно до умов якого вкладник передав, а банк прийняв на вкладний рахунок банківський метал: золото 999,9 проби загальною вагою 328 грам або 10,55 тройських унцій золота, строком дії вкладу 12 місяців.
Відповідно до пункту 3.4.5 договору повернення вкладу та нараховані по ньому проценти, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_3 у банківських металах в останній день строку дії вкладу, зазначеної у пункті 2.3 договору, а також у випадках дострокового розірвання договору.
Отже, як вважає представник відповідача 1, свої зобов'язання ПАТ «КБ «Надра» по договору банківського вкладу №1409557 виконував належним чином, повернувши вклад та сплативши проценти шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача НОМЕР_4 у встановлений договором строк - 14 січня 2013 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» від 05 лютого 2015 року №26, згідно з яким з 06 лютого 2015 строку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» від 04 червня 2015 року №356 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку» від 05 червня 2015 року №113, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію - Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.
28 квітня 2016 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №616 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «надра» на 2 роки по 04 червня 2018 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.
Крім того, представник відповідача 1 також послався на те, що у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладом є лише кошти у валюті України або іноземній валюті.
Правовідносини з приводу відшкодування коштів вкладників неплатоспроможних банків виникають лише після віднесення банку Національним банком України до категорії неплатоспроможних та/або відкликання банківської ліцензії і прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації. При цьому, тимчасова адміністрація у ПАТ «КБ «Надра» запроваджена 05 лютого 2015 року, а ліквідацію розпочато 05 червня 2015 року, тому до спірних правовідносин застосовується саме редакція Закону, яка діяла на цей час, а не на момент укладення договору банківського вкладу.
Зважаючи на вищевикладене просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача 2 у письмових запереченнях проти позову зазначив, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних затверджує Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі складеного та наданого Уповноваженою особою Фонду переліку, оскільки у переданому Уповноваженою особою Фонду переліку даних про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Надра» за рахунок Фонду, не має, у Фонду, відповідно, не виникло обов'язку щодо включення таких даних до Загального реєстру.
У зв'язку з вищевикладеним просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року адміністративна справа №826/7736/16 призначена до судового розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києві від 10 жовтня 2017 року №5396 адміністративну справу №826/7736/16 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 жовтня 2017 року, головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівську Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року адміністративна справа №826/7736/16 прийнята до провадження суддею Добрівською Н.А. та призначено до судового розгляду.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.
Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні 18 квітня 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача 1 заперечував проти їх задоволення та просив у їх задоволенні відмовити. Представник відповідача 2 не з'явився, хоча і був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, з урахуванням згоди представника позивача та представника відповідача 1, у судовому засіданні 18 квітня 2018 року судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір №1406557 строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий», відповідно до умов якого вкладник передав, а банк прийняв банківський метал і зобов'язався виплатити вкладникові вклад та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором (пункт 1.1. Договору).
У відповідності до пункту 1.2. Договору вкладнику відкрито вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_6 на ім'я вкладника.
Для виконання умов пункту 1.1. цього Договору вкладник передав, а банк прийняв на вкладний рахунок наступний банківський вклад: золото 999,9 проби загальною вагою 328 грам або 10,55 тр. ун. золота, строк дії вкладу 12 місяців від дати надходження вкладу на вкладний рахунок. Початок дії строку розпочинається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок (пункти 2.1., 2.3. Договору) (а.с.14).
Крім того, 13 січня 2012 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір поточного рахунку фізичної особи в банківському металі (золоті), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у банківських металах НОМЕР_5 в золоті та здійснює його розрахунково - касове обслуговування у відповідності до умов цього договору та законодавства України (а.с.15).
З наданого суду звіту по депозиту Золотий в валюті XAU НОМЕР_6, відкритому в Пакеті послуг ПП Золотий НОМЕР_7 на дату 15 листопада 2016 року вбачається, що 14 січня 2013 року на поточний рахунок позивача перераховано суму депозиту у розмірі 10,55 тр. ун. золота (а.с.40).
У відповідності до наданої суду копії квитанції №6571 від 13 січня 2012 року ОСОБА_1 перераховано з поточного рахунку НОМЕР_8 в валюті XAU на депозитний рахунок НОМЕР_6 в валюті XAU суму 10,55 унцій золота 55 (а.с.16).
Як вбачається з наданої суду копії листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 грудня 2015 року позивача повідомлено про те, що пунктом 10 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах.
Також, роз'яснено право позивача заявити уповноваженій особі Фонду про свої кредиторські вимоги до Банку (а.с.18-19).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічноу акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наздійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06 лютого 2015 року по 05 травня 2015 року включно (а.с.35)
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року №85 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 05 червня 2015 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни по 05 червня 2015 року (включно) (а.с.36).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно (а.с.37, 38).
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28 квітня 2016 року №616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» строком на два роки до 04 червня 2018 включно.
Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності Стрюкової Ірини Олександрівни строком на два роки до 04 червня 2018 року включно (а.с.39).
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 03 листопада 2016 року № 2342 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» строком на два роки до 03 червня 2020 включно.
Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами* Стрюкової Ірини Олександрівни строком на два роки до 03 червня 2020 включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/7302-prodovzheno-strok-zdiysnennya-protsedury-likvidatsiyi-pat-kb-nadra).
Виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).
У відповідності до пункту 8 частини 2 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI неплатоспроможним банком є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
У пункті 3 частини 2 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI зазначено, що вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).
Наведене в сукупності свідчить про те, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
При цьому, абзацом 4 частини 1 статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI передбачено, що гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Зокрема, Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах (пункт 10 частини 4 статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI).
Зазначеним пунктом стаття 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI була доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи», який набрав чинності з 11 липня 2014 року, тобто, гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у банківських металах після 11 липня 2014 року.
З аналізу наведених норм вбачається, що операції з банківськими металами мають свої особливості. Договір банківського рахунку в банківських металах не може бути ототожнений з договором, відкритим в грошових коштах, а платіжне доручення про переказ банківських металів у тройських унціях в цьому сенсі не може вважатися дорученням на переказ грошових коштів.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України).
В той же час, у відповідності до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору
Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що під банківським вкладом розуміється грошові кошти юридичної чи фізичної особи в національній або іноземній валюті, а залучення банківських металів не є вкладом у розумінні вказаного Закону.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» до банківських послуг належать, серед іншого, залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.
Загальний порядок залучення банками України банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.
Згідно із цим Положенням операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами (пункт 1.1 глави 1 Положення); банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті (пункт 1.6 глави 1 Положення).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач уклав з ПАТ «КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий» за умовами якого останній передав, а Банк прийняв золото 999.9 проби, загальною вагою 328 гр., що становить 10,55 тройських унцій золота строком на 12 місяців. Процентна ставка по вкладу встановлюється у розмірі 1% процент річних.
Тобто, за умовами укладеного договору банківського вкладу були відкриті вкладні рахунки саме у банківських металах, відповідно до якого, банк взяв на себе зобов'язання сплатити вкладнику суму вкладу й нараховані за ним проценти в банківському металі, а не в грошових одиницях, а тому таке правовідношення не є грошовим зобов'язанням, як зазначає позивач.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у банківських металах, оскільки такий вид вкладу не є грошовим зобов'язанням, що обумовлює відсутність поширення гарантій Фонду в частині відшкодування коштів за вкладом у банківському металі.
Крім того, суд зазначає, що ліквідація банку не позбавляє права позивача на його вклад у банківських металах, а лише змінює процедуру його повернення, зокрема, статтею 52 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI передбачено черговість та порядок задоволення кредиторських вимог до банку.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивач є кредитором банку, у розумінні статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI, тобто фізичною особою, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
При цьому, згідно статті 49 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивач скористався своїм право та звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою щодо включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Крім того, суд вважає за необхідне ще раз наголосити на тому, що частина 4 статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI була доповнена пунктом 10 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи», який набрав чинності з 11 липня 2014 року, в той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою про виплату йому відшкодування за вкладом наприкінці 2015 році, будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач звертався з відповідними заявами щодо повернення йому суми вкладу до відповідачів до 11 липня 2014 року матеріали справи не містять.
Тобто, станом на момент звернення позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяла редакція Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою гарантії Фонду не поширювалися на відшкодування коштів за вкладами у банківських металах, а тому, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що станом на момент укладення договору діяла інша редакція статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зміст якої не передбачав заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовувати кошти за вкладами у банківських металах, а відтак, станом на момент укладення договору, позивачу гарантувалася компенсація за вкладом у банківському металі у випадку визнання банку неплатоспроможним, а також стосовно того, що редакція статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 11 липня 2014 року є звуженням його прав, суд вважає безпідставними, оскільки вищевказаний Закон не позбавляє позивача права на відшкодування вкладу, а лише визначає іншу процедуру повернення вкладу у банківських металах.
Крім того, суд звертає увагу, що положення статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI не скасовані та не визнані неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог щодо поширення на вклад у банківських металах гарантій Фонду, передбачених частино 1 статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI, відповідно, про включення позивача як вкладника до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3383 від 17 грудня 2018 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій Ірині Володимирівні з 18 грудня 2018 року (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/41015-zmineno-upovnovazhenu-osobu-fondu-na-likvidatsiyu-pat-kb-nadra).
Враховуючи те, що судом не встановлені порушення прав, свобод та інтересів позивача саме Уповноваженою особою Фонду - Стрюковою І.О., а також з урахуванням того, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду вчиняти будь - які дії, направлені на захист прав позивача, оскільки судом встановлено правомірність дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюковою І.О. та визнання їх такими, що вчинені в порядок та спосіб, визначені законодавством України у межах наданих їй повноважень, суд дійшов висновку про недоцільність заміни відповідача у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх документальних докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача, в той час, як відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, враховуючи обставини, встановлені судом у даній адміністративній справі та з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська