ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
26 березня 2019 року м. Київ № 640/4943/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., ознайомившись із скаргою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив суд:
- зупинити стягнення за постановою в справі про порушення митних правил № 4261/20500/18 від 29.08.2018 року Волинської митниці Державної фіскальної служби України про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 8500,00 гривень України у виконавчому провадженні № 57764819, до моменту розгляду по суті в Дніпровському районному суді міста Києва позовної заяви ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування Постанови в справі про порушення митних правил № 4261/20500/18 від 29.08.2018 року у справі № 755/14358/18;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 01.03.2019 року державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркуши Євгена Юрійовича у виконавчому провадженні № 57764819;
- визнати неправомірною та скасувати Постанову про арешт майна боржника від 01.03.2019 року державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркуши Євгена Юрійовича у виконавчому провадженні № 57764819;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.03.2019 року державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркуши Євгена Юрійовича у виконавчому провадженні № 57764819.
Суд розглянувши дану скаргу та додані до неї матеріали, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною другою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України). Вимоги до позовної заяви встановлено ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, з вказаних вище норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у разі звернення до адміністративного суду, за захистом свого порушеного права, така особа подає позов у формі позовної заяви, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно подати до суду позов, у формі, яка відповідатиме вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також зазначає, що згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як встановлено, ОСОБА_1, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, та в якості підстави звільнення від сплати судового збору посилався на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 589/6044/2013, відповідно до правової позиції якого, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, судовий збір не сплачується.
Суд зазначає, що Верховним Судом по справі № 589/6044/13 прийнято постанову 18.02.2018 року в рамках цивільного провадження, відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, якого передбачено право сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
В той час, норми Кодексу адміністративного судочинства України надають право учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч. 1 ст. 287 Кодексу).
Суд зауважує, що ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, враховуючи, що Кодекс адміністративного судочинства України, не передбачає права учасники виконавчого провадження на звернення до адміністративного суду зі скаргою, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у даній справі відсутні.
У той же час, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 просить визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 01.03.2019 року; про арешт майна боржника від 01.03.2019 року та про про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.03.2019 року у виконавчому провадженні № 57764819.
Тобто ОСОБА_1 заявлено вимоги немайнового характеру.
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 768, 40 грн
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, позивачу, з урахуванням заявлених вимоги (3х768, 40 грн.), необхідно подати до суду докази сплати судового збору, у розмірі 2 305, 23 грн.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позовна заява позивача містить в собі обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з зазначенням яким саме шляхом воно має бути здійснено.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною першою ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
При цьому, статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують вимоги до позовної заяви, не передбачають можливості позивача в позовній заяві поєднувати (заявляти) клопотання про забезпечення позову. Порядок подання такої заяви передбачено главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позовна заява в даній частині також підлягає уточненню.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 305, 23 грн.;
- уточненої позовної заяви, яка відповідатиме вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко