ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2019 року № 826/4349/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби
у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 17 жовтня 2018 року №0036621304,
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) з урахуванням уточнених вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0036621304 від 17 жовтня 2018 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що після проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору при проведенні фінансових операцій між ОСОБА_1 та ПАТ «Альтера Фінанс», ПАТ «Укргазотрейд», ПрАТ «Новьюенерго», ПАТ «КУА Альтера Ессет Менеджмент» за період з 12.12.13 р. по 31.12.15р., відповідачем складено Акт перевірки від 31 серпня 2017 року №522/05-99-13-04/НОМЕР_1.
За висновками Акту від 31 серпня 2017 року під час перевірки виявлені порушення вимог підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, статті 36, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.1.20 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2013-2014 роки на загальну суму 95 000 063,00 грн, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті в сумі 16 150 010,85 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, подавши відповідачу заперечення на Акт від 31 серпня 2017 року, проте відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 6 944 519,25 грн податку на доходи фізичних осіб та 1 736 129, 81 грн штрафних санкцій.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, посилаючись на обставини перевищення контролюючим органом своїх повноважень, відсутності підстав для проведення перевірки, невмотивованості перенесення строків проведення перевірки, а також відсутності зв'язку між ним та ймовірними порушеннями у діях ЗНВПІФ «Альтера Перший», та звертається до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позов з наданням підтверджуючих обставини документів.
У судовому засіданні 17 травня 2018 року судом продовжено строк подачі відзиву для відповідача, оголошено перерву.
Від відповідача 05 червня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що складений Акт від 31 серпня 2017 року повністю відображає встановлені обставини, на підставі висновків якого складено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року, отже, вважає, що дії контролюючого органу цілком відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними і скасуванню, на думку відповідача, не підлягає.
В засіданні 07 червня 2018 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, розглянуті інші клопотання представників сторін, оголошено перерву.
21 червня 2018 року розгляд справи відкладено у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
У судовому засіданні 10 липня 2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
09 серпня 2018 року та 20 вересня в засіданні оголошено перерву для повторного виклику представника відповідача та за клопотанням позивача. У засіданні 08 листопада 2018 року оголошено перерву для вирішення клопотання представника відповідача про участь у засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 23 листопада 2018 року задоволено.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці розгляд справи 13 грудня 2018 року відкладався.
Через несправність програми бронювання ІСС та неможливістю проведення відеоконференції, 17 січня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву.
Розгляд справи відбувся 07 березня 2019 року, представники сторін надали свої пояснення, з урахуванням їхньої думки суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у зв'язку з надходженням до відповідача ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року, на підставі пункту 9 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» відповідачем спрямовано листа до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо проведення перевірки ПАТ «КУА «Альтера Ессет Менеджмент» з питань правомірності визначення прибутку та виплати дивідендів учасникам Фонду за результатами діяльності за період з 12.12.2013 по 31.12.2015 рр.
Згідно отриманого висновку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вказано про неможливість виплати доходу ОСОБА_1 у вигляді дивідендів за інвестиційними сертифікатами ЗНВПІФ «Альтера Перший» ЗАТ «КУА «Альтера Естет Менеджмент» за наявністю ознак відмивання коштів, ухилення від сплати податків або інших протиправних діянь в проведених операціях. Зауважено також, що у зазначеному періоді операції купівлі-продажу цінних паперів здійснювалися на неорганізованому ринку за участі ТОВ «Альтера Фінанс», встановлено також ознаки подання до Комісії неправдивої інформації.
Виявлено, що у 4 кварталі 2013 року зазначеними товариствами продано цінних паперів на суму 128 666 983, 00 грн., при цьому придбано на суму 10 433 108 грн., тобто різниця склала 118 233 875 грн. за тих умов, що ціни за операціями в декілька разів перевищували номінал, але емітенти мали низькі фінансово-господарські показники.
Також зроблено висновок, що операції з цінними паперами не могли бути джерелом прибутку, який виплачено у вигляді дивідендів учасникам сертифікатами ЗНВІФ «Альте Перший», зокрема й позивачу, оскільки платежі на загальну суму 95 000 063,84 грн., які перераховані від імені ЗНВПІФ «Альтера Перший» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у 2013-2014 роках під виглядом дивідендів не відповідають вимогам, встановленим підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а оплата придбаних інвестиційних сертифікатів проводилася позивачем за рахунок коштів, отриманих від подальшого продажу вказаних сертифікатів на умовах передоплати за відсутності у нього власних коштів, що могли б бути використані для інвестиційної діяльності.
Окрім іншого, відповідачем було отримано від Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДФС України аналітичне дослідження фінансово-господарських операцій, проведених між ОСОБА_1 та ПАТ «Альтера Фінанс», ПрАТ «КУА «Альтера Ессет Менеджмент», що діє від імені ЗНВПІФ «Альтера Перший», ПрАТ «Укргазотрейд», ПрАТ «Новьюенерго» на предмет наявності ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або інших правопорушень.
Отримана інформація стала підставою для видачі наказу про проведення перевірки від 11 серпня 2017 року № 887, та відповідно до статей 20, 78, 79 Податкового кодексу України уповноваженими представниками ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства України, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору при проведенні фінансових операцій між ним, як фізичною особою, та ПАТ «Альтера Фінанс», ПАТ «Укргазотрейд», ПрАТ «Новьюенерго», ПАТ «КУА Альтера Ессет Менеджмент» за період з 12.12.13 р. по 31.12.15 р.
За результатами відповідачем складено Акт перевірки від 31 серпня 2017 року №522/05-99-13-04/НОМЕР_1, за висновками якого встановлені порушення вимог підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, статті 36, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.1.20 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2013-2014 роки на загальну суму 95 000 063,00 грн, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті в сумі 16 150 010,85 грн.
Висновки Акту перевірки від 31 серпня 2018 року обґрунтовані, зокрема тим, що платежі на загальну суму 95 000 063,84 грн, які перераховані ПрАТ «КУА «Альтера Ессет Менеджмент Перший» від імені ЗНВПІФ «Альтера Перший» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у 2013-2014 роках під виглядом дивідендів не відповідають вимогам, встановленим підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а оплата придбаних інвестиційних сертифікатів ЗНВПІФ «Альтера Перший» проводилася позивачем за рахунок коштів, отриманих від подальшого продажу вказаних інвестиційних сертифікатів на умовах передоплати за відсутності у нього власних (залучених, позикових) коштів, що могли б бути використані для інвестиційної діяльності.
Окрім того у висновках Акту зазначено, що отримані кошти у повному обсязі (95 000 063,84 грн) задекларовані фізичною особою ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки у рядку як інші доходи, при цьому ОСОБА_1 не виконав податковий обов'язок щодо самостійного нарахування у деклараціях належних до сплати в бюджет сум ПДФО з отриманих доходів.
На підставі зазначених висновків складено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0036621304, яке оскаржується у даній судовій справі.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Здійснення контролюючими органами певних заходів, зокрема проведення перевірок, мають відбуватися в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється на підставі рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.
В Акті перевірки від 31 серпня 2017 року зазначено, що її проведення відбувається на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року № 761/7660/17 з урахуванням вимог статей 20, 75, 78, 79 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку підставам призначення перевірки, суд виходить з аналізу судової практики та висновків судів про те, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України обмежує процесуальний статус сторони обвинувачення виключно процесуальними діями. Так, частина друга статті 93 КПК України передбачає, що обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок та проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Інші процесуальні дії встановлюються статтею 131 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
Разом з тим, згідно із приписами прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, які набрали законної сили, внесено зміни в статті 36 та 40 КПК України в частині повноважень прокурора та слідчого на призначення ревізій і перевірок.
Так, повноваження слідчого органу досудового розслідування призначати ревізії та перевірки, що були закріплені в пункті 4 частини другої статті 40 КПК України - виключено. Повноваження прокурора призначати ревізії та перевірки, що були закріплені пунктом 6 частини другої статті 36 КПК України - виключено.
Таким чином, слідчий та прокурор позбавлені повноважень самостійно призначати ревізії та перевірки в ході здійснення досудового розслідування.
Натомість, діючими положеннями підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України передбачена можливість призначення позапланової перевірки на підставі постанови слідчого судді.
Відповідно до підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
В той же час, положення КПК України не містять безпосередньої норми, яка б передбачала можливість звернення органу досудового розслідування з таким клопотанням та компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення податкової перевірки, а статтею 132 КПК України не передбачено такого заходу кримінального провадження.
Не регламентований чинним КПК України також і порядок розгляду таких клопотань слідчого або прокурора, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення податкової перевірки.
Статтею 40 КПК України визначений обсяг повноважень слідчого, який носить невичерпний характер, оскільки слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, про що зазначено в частині п'ятій статті 40 КПК України.
При розгляді апеляційними судами аналогічних справ неодноразово встановлювався факт невідповідності вимогам законодавства клопотань слідчих, зокрема наголошувалося на відсутності у чинному КПК України норми, яка б надавала слідчому повноваження звертатися з таким клопотанням, а також безпідставне прийняття клопотань до розгляду слідчими суддями та їх розгляд по суті, що не регламентований чинним КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за відсутності прямої норми щодо наявності повноважень прокурорів та слідчих самостійно або через судові органи призначати проведення документальних позапланових перевірок або ревізій суб'єктів господарювання, а також обов'язку та порядку розгляду слідчими суддями відповідних клопотань, про необґрунтованість причини для проведення позапланової документальної перевірки, що зазначені у наказі ГУ ДФС у Донецькій області від 11 серпня 2017 року № 887, та можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0036621304.
Крім того, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В частині висновків Акту перевірки від 31 серпня 2017 року щодо оподаткування операцій з виплати дивідендів, які були перераховані ОСОБА_1 протягом 2013-2014 років, судом встановлено таке.
Як стверджує позивач, ним дійсно протягом зазначеного періоду отримано дивідендів, як власником іменних сертифікатів ЗНВПІФ «Альтера Перший», на загальну суму 95 006 069,84 грн.
Відповідно до вимог податкового законодавства, зокрема статті 162 Податкового кодексу України, до переліку осіб, які є платниками податку з доходів фізичних осіб віднесено також податкових агентів.
За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), само зайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 168 Податкового кодексу України передбачено порядок нарахування та сплати податку особою, що є податковим агентом, зокрема:
- за підпунктом 168.1.1 - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковує дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;
- за підпунктом 168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету;
- за підпунктом 168.1.3 - якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
З наведених норм вбачається, що податок на доходи фізичних осіб утримується податковим агентом, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу. Якщо окремі види доходу не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплат але не є звільненими від оподаткування, платник податку - фізична особа зобов'язана самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Положеннями підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України фізична особа, відповідальна за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі, коди така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах.
Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, а контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює контролюючий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Згідно з підпунктом 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
За підпунктом 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.
При цьому нарахування та визначення ставки оподаткування виплати дивідендів покладено на податкового агента. Дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.
Доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України).
Зі змісту Акту, долученого до матеріалів справи, вбачається, що податковим агентом при виплаті зазначених сум дивідендів утримано та сплачено суму податку у належному розмірі, що й не заперечувалось Відповідачем ні в запереченнях ні в поясненнях наданих у судовому засіданні.
Доводи відповідача що виплачена сума дивідендів не є в дійсності дивідендами іншим доходом не підтверджується матеріалами справи. В дійсності інформація викладена у висновку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про неможливість виплати доходу ОСОБА_1 у вигляді дивідендів за інвестиційними сертифікатами ЗНВПІФ «Альтера Перший» ЗАТ «КУА «Альтера Естет Менеджмент» Відповідачем жодним чином не перевірена.
Окрім того, суд не погоджується із висновком, здійсненим Відповідачем на підстави такої інформації НКЦПФР, що такі операції з цінними паперами не могли бути джерелом прибутку оскільки питання визначення прибутку з якого можуть бути сплачені дивіденди визначалось компанією з управління активами. Ні Відповідачем, ні НКЦПФР не заперечувався факт реальної наявності доходу такої компанії. Цільове призначення виплати таких коштів КУА визначено як дивіденд та утримано суми ПДФО як податковим агентом.
За змістом п.14.1.49 Податкового кодексу України, дивіденди це- платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Факт наявності такого прибутку Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Таким чином, сукупний аналіз наведених норм Податкового кодексу України та матеріалів справи, дають суду підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 під час виплати йому у 2013-2014 роках дивідендів за іменними сертифікатами порушень податкового законодавства, оскільки як вбачається з викладеного вище обов'язок оподаткування таких операцій покладено законом саме на емітента корпоративних прав або за його дорученням на іншу особу, що було ним і зроблено.
Позивачем доведено суду, що він є лише власником інвестиційних сертифікатів та не наділений повноваженнями з проведення перевірки стану господарської діяльності підприємства-емітента та законності відображення ним результатів своєї діяльності у податковій звітності. При цьому обов'язки щодо своєчасного подання податкових декларацій ОСОБА_1 виконані у повному обсязі, про що зазначає у Акті від 31 серпня 2017 року і сам відповідач.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У даному випадку судом встановлено, що висновки Акту перевірки від 31 серпня 2017 року не відповідають змісту наявних матеріалів справи та не узгоджуються із приписами чинного податкового законодавства, а приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, не у спосіб, визначений законами України, упереджено та не добросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом, через що позовні вимоги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Позивач - ОСОБА_1 не є суб'єктом владних повноважень, при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 8 810 грн, у зв'язку з чим зазначена сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0036621304 - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 17 жовтня 2018 року №0036621304.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 8 810 грн (вісім тисяч вісімсот десять грн 00 коп.).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028, тел.. НОМЕР_2.
Суддя В.І. Келеберда