26 березня 2019 р. № 400/616/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з по справі
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідачів:1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 2. Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Миколаївської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Миколаївської міської ради по затвердженню та застосуванню сукупного коефіцієнту КмЗ в розмірі 1,01 та коефіцієнту Км2 в розмірі 2,15, при визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пров. Туристів, 3;
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області по формуванню витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пров. Туристів, на підставі вказаних коефіцієнтів.
Ухвалою від 06.03.2019 року суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази доплати судового збору у розмірі 127,20 грн.; зазначити, яким саме рішенням Миколаївської міської ради встановлено оскаржуваний коефіцієнт (дата, номер) та стосовно якого саме витягу з технічної документації (дата, номер) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області позивач оскаржує дії відповідача по його формуванню; надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
21.03.2019 року, на виконання ухвали суду від 06.03.2019 року, позивач надав уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги виклав у наступній редакції: "Визнати протиправними дії Миколаївської міської ради по затвердженню рішенням №3/40 (із змінами та доповненням) від 27.01.2011 року та застосуванню сукупного коефіцієнту КмЗ в розмірі 1,01 та коефіцієнту Км2 в розмірі 2,15, при визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пров. Туристів, 3 та дії Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області по формуванню витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки від 12.10.2016 року № 34-14.03-0.3-2222/27-16 на підставі вказаних коефіцієнтів."
Також, 21.03.2019 року позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обгрунтовує наступним:
Позивач раніше оскаржував витяг про нормативну грошову оцінку від 12.10.2016 року № 34-14.03-0.3-2218/27-16 (справа № 814/789/17), і за даним позовом (т.б. по справі № 400/616/19) цей витяг - не оскаржується, а відтак від дати видачі (отримання) витягу не можна відраховувати строки на звернення до суду. Рішення у справі № 814/789/17 набрало законної сили.
Верховний суд 12.11.2018 року за результатами розгляду касаційної скарги, залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції, при цьому зазначив, що в даному спірному випадку, належним способом захисту прав Позивача є оскарження дій відповідачів щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних локальних коефіцієнтів, з якими позивач не погоджується.
Водночас, по іншій справі (№ 814/788/17), в якій одночасно із справою № 814/789/17, розглядався позов сусіда позивача по земельній ділянці - ОСОБА_2, аналогічні позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування витягу про нормативну грошову оцінку - були задоволені в повному обсязі судом першої інстанції та це рішення суду було залишено в силі Одеським апеляційним адміністративним судом.
Отже, як зазначив позивач, позиція судів щодо захисту порушених прав землекористувачів шляхом визнання протиправними витягів не тільки є суперечливою і несталою, а і такою, яка змінилася в результаті прийняття Верховним Судом рішення по справі № 814/789/17.
Оскільки в постанові Верховного Суду від 12.11.2018 року було вказано, що в даному спірному випадку, належним способом захисту прав позивача є оскарження дій відповідачів щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних локальних коефіцієнтів, з якими позивач не погоджується, то позивач вважає, що строки для звернення до суду з метою захисту своїх прав саме в такий спосіб (т.б. шляхом оскарження дій відповідачів щодо застосування коефіцієнтів), мають відраховуватися з дня прийняття Верховним Судом постанови по справі № 814/789/17, т.б. з 12.11.2018 року.
Крім цього, після отримання постанови Верховного Суду по справі № 814/789/17, позивач звернувся до Миколаївської міської ради з листом від 14.12.2018 року з пропозицією вчинити дії щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнтів, які б враховували її місцезнаходження та інші, передбачені законодавством локальні фактори. Зазначений лист був залишений міською радою без розгляду (відповідь від 18.01.2019 року № Б-11975-1/ц).
Дату 18.01.2019 року позивач вважає такою, з якої починається перебіг процесуального строку звернення до суду.
Одночасно з цим, суд зазначає, що позивач сам же й вказує на те, що вже скористався своїм правом на звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування витягу про нормативну грошову оцінку від 12.10.2016 року № 34-14.03-0.3-2218/27-16. З позовом у справі № 814/789/17 позивач звертався ще у квітні 2017 року, отже ще на той час знав про порушення своїх прав. Більш того, невірно обраний спосіб захисту свого права в судовому порядку не може бути підставою поновлення пропущеного строку щодо оскарження рішення, винесеного Миколаївською міською радою ще у 2011 році, про існування якого позивач знав.
До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 05.03.2019 року.
Частиною 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Суд вправі поновити пропущений строк, якщо особа доведе наявність об'єктивних причин, що перешкоджали її своєчасному зверненню до суду. В даному випадку, як свідчать додані до позовної заяви документи, позивач про існування порушень з боку відповідача дізнався, як найменше, ще у 2017 році, проте до суду з даним позовом звернулася лише у березні 2019 року. Інших доказів того, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду, не надано.
Керуючись ст.ст. 121, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.В. Малих