Іменем України
27 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/845/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у невиплаті, починаючи з 01.03.2016, пенсії за віком ОСОБА_1;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату пенсії з моменту припинення - з 01.03.2016 ОСОБА_1 негайно після проголошення судового рішення;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області негайно після проголошення судового рішення виплатити пенсію у межах суми нарахування за один місяць (а.с.3-5).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Позивач з 2002 року перебуваю на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 170258, яке видано Пенсійним фондом України на ім'я Позивача в 2002 році. Позивач отримував пенсію за віком до 01.03.2016 року. З 01.03.2016 року до теперішнього часу пенсію не отримує. До 2014 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м.Алчевська Луганської області. 01.11.2014 року отримав статус тимчасово переміщеної особи - переселенця, оскільки проживав та зареєстрований у населеному пункті м.Алчевську Луганської області, який на даний час перебуває у зоні проведення АТО та є тимчасово окупованою територією, на якій не діють органи державної влади України. На підставі отриманого статусу позивач звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України, спочатку в УПФУ Київському районі Харківської області, а потім у зв'язку з переїздом до ПФУ в особі відповідача - Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо продовження отримання пенсії. Відповідач прийняв заяву, але не продовжив пенсійні виплати шляхом перерахування на відповідний банківський рахунок. З березня 2016 року відповідач припинив виплати пенсії. З березня 2016 року по 01.02.2019 року позивач неодноразово звертався до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з питань поновлення виплати пенсії, однак виплата пенсії до теперішнього часу не поновлена. З приводу призупинення пенсійних виплат позивач звернувся до відповідача в порядку, передбаченому чинним законодавством України - шляхом надання електронного запиту через сайт ПФУ та шляхом направлення письмового запиту до ПФУ, та просив вказати причину припинення пенсійних виплат та про їх поновлення. Наприкінці лютого 2019 року отримав письмову відповідь від ПФУ, в якій вказано, що підставою для припинення пенсійних виплат стала нібито інформація про його відсутність за місцем проживання. Позивач вважає, що дії відповідача порушують його законні права та інтереси, а тому вважав за необхідне звернуться до суду за захистом своїх прав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 25.03.2019 за вхідним реєстраційним номером 15860/2019 надав відзив на позовну заяву №5704/08 (а.с.47-50), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 23.06.2016 у зв'язку з переміщенням позивач написав заяву до відповідача, в якій просив запросити пенсійну справу за віком з управління Пенсійного фонду України в Київському районі Харківської області. Позивача взято на облік до відповідача з 01.03.2016, як внутрішньо переміщену особу, що фактично проживає за адресою (довідка ВПО від 23.06.2016 № НОМЕР_2): АДРЕСА_2 та зареєстровану за паспортом: АДРЕСА_1. Протоколом засідання Комісії від 07.09.2016 № 9 вирішено не призначати соціальні виплати позивачу. 03.04.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії та новою довідкою внутрішньо переміщеної особи від 03.04.2018 № 16122. Надану позивачем інформацію про фактичне місце проживання направлено на розгляд Комісії від 05.04.2018 для винесення рішення. Протоколом засідання Комісії від 15.05.2018 № 91 вирішено відновити соціальні виплати позивачу. Відповідач розпорядженням від 13.06.2018 поновив нарахування пенсії позивачу. Таким чином, у липні позивачу нараховано на основну відомість серпня пенсію за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 у сумі 3869,92 грн дата виплати 22 число. На електронну адресу відповідача 22.08.2018 надійшли рекомендації Міністерства фінансів України щодо зупинення або припинення державних виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів, у яких поряд з іншими внутрішньо переміщеними особами зазначений і позивач. На підставі наданої інформації відповідач розпорядженням від 22.08.2018 призупинив виплату пенсії позивачу з 01.08.2018. Позивач з заявою про поновлення виплати пенсії до відповідача не звертався. Таким чином, без особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії, відповідач не мав правових підстав для поновлення виплати пенсії. З урахуванням зазначеного вище, сума невиплаченої пенсії позивачу за період з 01.03.2016 по 31.08.2018 складає 80533,97 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 11.11.1999 Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (зворотній бік а.с.6, а.с.7-8).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 (а.с.6).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 03.04.2018 НОМЕР_5 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_3 (зворотній бік а.с.8).
23.06.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив зробити запит пенсійної справи за віком з УПФУ в м.Харкові Київського району, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м.Кремінна (а.с.37).
Заявою від 23.06.2016 позивач просив відповідача належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.38).
Розпорядженням відповідача від 10.10.2016 №5030 позивача взято на облік до УПФУ в Кремінському районі з 01.03.2016 (а.с.33).
Відповідно до інформації зазначеної у витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) від 07.09.2016 №9 вирішено не призначати соціальні виплати ОСОБА_1 (а.с.40).
Розпорядженням Кремінського відділу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.10.2016 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно рішення комісії з 01.03.2016 (а.с.40).
03.04.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою №2355, в якій просив поновити виплату пенсії через відділення АТ «Ощадбанк» з 01.03.2016 (а.с.42).
Відповідно до інформації зазначеної у витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) від 15.05.2018 №91 вирішено призначити соціальні виплати ОСОБА_1 (а.с.45).
Розпорядженням Кремінського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22.08.2018 на виконання порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державним виплат вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018 (а.с.46).
Відповідно до інформації, зазначеної у довідці про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що ОСОБА_1 в останнє отримав пенсію у лютому 2016 року у розмірі 1998,15 грн (а.с.51).
Також відповідачем надано письмову інформацію від 15.03.2019 №405/03.2-31к, в якій вказано, що рішенням комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 07.09.2016 № 9 (вх. № 501/10 від 20.09.2016) вирішено не призначати соціальні виплати ОСОБА_1. З урахуванням рішення комісії виплати пенсії ОСОБА_1 в управлінні не провадились. 03.04.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою на поновлення виплати пенсії з 01.03.2016 та заявою на зміну адреси, надавши довідку внутрішньо переміщеної особи від 03.04.2018 № 16122. 05.04.2018 надану ОСОБА_1 інформацію про фактичне місце проживання включено до реєстру управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації на отримання інформації щодо з'ясування фактичного місця проживання для призначення (відновлення) виплати у пенсій внутрішньо переміщеним особам. 22.05.2018 вх.№2344/10 до управління надійшов витяг № 91 від 15.05.2018 з протоколу засідання комісії, в якому комісія вирішила призначити соціальні виплати ОСОБА_1 Розпорядженням управління від 13.06.2018 ОСОБА_1 поновлено нарахування пенсії з дати звернення, а саме з 01.04.2018. Пенсія у місячному розмірі 3869,92 грн нарахована на основну відомість серпня. На електронну адресу управління 22.08.2018 надійшли рекомендації Мінфіну щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів, у яких поряд з іншими внутрішньо переміщеними особами зазначений ОСОБА_1. На підставі зазначеної інформації виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.08.2018. Станом на 13.03.2019 ОСОБА_1 з заявою на поновлення виплати пенсії з 01.08.2018 до управління не звертався (а.с.52).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи розпорядження Кремінського відділу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.10.2016 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно рішення комісії з 01.03.2016 (а.с.40).
Крім того, розпорядженням Кремінського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22.08.2018 на виконання порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державним виплат вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018 (а.с.46).
Водночас Законом № 1058-IV не передбачено таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії, як зазначено у розпорядженнях відповідача.
Тобто припинення виплати пенсії позивачу в обох випадках відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Аргументи відповідача, що відповідач зобов'язаний у своїй діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.
Так за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач як на правомірність своїх дій, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року та з 01 серпня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті розпоряджень від 10.10.2016 та від 22.08.2018 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду позивачу не було відомо про розпорядження від 10.10.2016 та від 22.08.2018, суд, вважає за необхідне застосувати ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним зазначені розпорядження, оскільки саме розпорядження, а не бездіяльність, як просив позивач, створює відповідні правові наслідки.
Ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.03.2016, оскільки як вбачається з довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії в останнє позивач отримав пенсію в лютому 2016 року (а.с.51).
За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.
Крім того з довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії наданої відповідачем вбачається, що з 01.03.2016 пенсія нараховувалась, але не виплачувалась (а.с.51).
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
За інформацією відповідача остання виплата пенсії позивачу була проведена у лютому 2016 року у розмірі 1998,15 грн. (а.с.51). Таким чином сума стягнення за один місяць складає 1998,15 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Оскільки ухвалою суду від 01.03.2019 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кремінського відділу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.10.2016 про призупинення ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 березня 2016 року.
Визнати протиправним та скасувати розпорядженням Кремінського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22.08.2018 про призупинення ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 серпня 2018 року.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 березня 2016 року.
Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 15 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова