ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" березня 2019 р. справа № 0940/2475/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі
судді Могили А.Б.,
за участі:
секретаря судового засідання Маслій У.В.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0064745512,-
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 звернулося в суд із позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0064745512.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0064745512, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (п. 1.3 ст. 1 цього Кодексу). Таким чином, нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно з вимогами Податкового кодексу України, однак питання погашення податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім цього, оскаржуване рішення контролюючого органу було прийнято в день складення акту камеральної перевірки, що як наслідок позбавило права позивача на подання заперечення на нього. Таким чином, податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_1 від 24.09.2018, якими до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" застосований штраф в розмірі 2 257, 60 грн. підлягає до скасування.
Відповідач скористався правом на подання (30.01.2019) відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що за результатами камеральної перевірки Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "Хрещатик" встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків визначених пп. 266.10.1 п. 266.10. ст. 266 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаного норми Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлено ст. 126 Податкового кодексу України. На підставі наведеного контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_1 від 24.09.2018, якими до позивача застосований штраф в розмірі 2 257, 60 грн.
У відповіді на відзив (22.02.2019) позивач зазначив, що Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зокрема визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Частиною 5 ст. 36 вказаного Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку. Таким чином, під час здійснення ліквідації, у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі зі сплати податків та зборів, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 відкрито провадження в даній справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Оформлення результатів перевірок здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку про порушення правил сплати (нарахування) податків (зборів) Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк "Хрещатик".
За результатом перевірки складено акт за № 9/09-19-55-12/19364259 від 24.09.2018, яким встановлено, що Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк "Хрещатик" порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків визначених пп. 266.10.1 п. 266.10. ст. 266 Податкового кодексу України (а.с. 10 - 11).
Частиною 1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
На підставі вищевказаного акту перевірки, у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_1 від 24.09.2018, якими до відповідача застосований штраф у розмірі 20%, що складає 2 258, 60 грн. (а.с.15).
Тобто, оскаржуване податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_1 від 24.09.2018 прийнято Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області в день проведення камеральної перевірки Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "Хрещатик".
Згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення, у відповідності до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
В порушення вимог ст. 86 Податкового кодексу України відповідачем, не дочекавшись заперечення на акт за № 9/09-19-55-12/19364259 від 24.09.2018, передчасно винесено податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_1 від 24.09.2018.
При цьому, таке заперечення на акт за № 9/09-19-55-12/19364259 від 24.09.2018 подано позивачем 05.10.2018, а отримано відповідачем 08.10.2018 (а.с. 20 - 22).
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області заперечення позивача від 05.10.2018 № 9-1/1-4481 розглянуто 17.10.2018 та залишено без задоволення, що підтверджується відповіддю № 488/10/09-19-55-12-19 (а.с. 23 - 24).
Вказані обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо забезпечення права позивача на всебічне та повне дослідження наявності чи відсутності фактів правопорушень викладених в акті № 9/09-19-55-12/19364259 від 24.09.2018.
Відповідно п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до ч.8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Тобто, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Судом встановлено, що Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 234 від 05.04.2016 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" (а.с. 16).
На підставі цієї постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 “Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку” (а.с. 12).
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913, яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "Хрещатик", призначено уповноважену особу Фонду ОСОБА_4 та делеговано йому всі повноваження ліквідатора банку (а.с. 13, 17).
Пунктом 2 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2018 № 994 повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "Хрещатик" з 06.04.2018 делеговано ОСОБА_3
Строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "Хрещатик" продовжено по 05.06.2020 (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1452 від 24.05.2018 (а.с. 15)).
Пунктом 16 статті 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 статті 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”).
В даному випадку камеральна перевірка контролюючим органом була проведена після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.
За приписами ч.3 ст.46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Аналогічна норма міститься і у п.2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.09.2012 за № 1581/21893.
При цьому, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України чітко встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно вимог Податкового кодексу України, однак питання погашення податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
В судовому засіданні представник позивача не заперечив факт несвоєчасної сплати Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що обмеження частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосується як податкового зобов'язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь-якій формі.
Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України).
Відтак, застосування до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" штрафу в розмірі 2 257, 60 грн. під час ліквідаційної процедури суперечить вимогам статті 46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та пункту 2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 24.09.2018 №0064745512 підлягає до скасування.
Отже, позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0064745512 підлягає до задоволення.
У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківської області на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 1762 грн. сплачених судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 24.09.2018 №0064745512.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 39394463, вул.Незалежності,20, м.Івано-Франківськ) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 19364259, вул.Хрещатик, б.8-б, м.Київ) сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
Рішення складене в повному обсязі 27 березня 2019 р.