про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
25 березня 2019 року м. Київ № 320/1358/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області про визнання неправомірними дій та визнання незаконним протоколу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та визнання незаконним протоколу огляду місця події 06.12.2018, складеного з 22 год. 17 хв. по 23 год. 54 хв., в с. Липівка, Макарівського району Київської області працівниками Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, внаслідок чого вилучений автомобіль Фольксваген Транспортер Т5 д.н. НОМЕР_1 з речами, які знаходились в ньому та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, які належать ОСОБА_1.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3 ст. 124 Конституції України).
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналізуючи зміст наведених вище норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, суд виходить з таких міркувань.
З позовної заяви вбачається, що 06.12.2018 року в черговій частині Макарівського ВП в журналі єдиного обліку за №7586 о 21:53 год. було зареєстроване повідомлення, що в с. Липівка Макарівського району їздить автомобіль Фольксваген Т4 білого кольору, водій якого ймовірно перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Вказане повідомлення було зареєстроване в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Макарівським ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області за №7586 від 06.12.2018 як "інша подія".
Так, на підставі вищевказаного повідомлення на місце пригоди виїхав наряд групи реагування патрульної поліції, яким було зупинено автомобіль Фольксваген Т4 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач у позові вказує, що що слідчий в період з 22 год. 17 хв. по 23 год. 54 хв. провів огляд транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, склав протокол огляду місця події, яким вилучив автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та речі, які знаходились в салоні автомобіля, по суті як зазначає позивач провівши обшук. Під час огляду автомобіля було виявлено та вилучено близько 300 кг свіжовиловленої риби та рибальське спорядження (жерлиці та сітки), які вилучені слідчим Макарівського ВП, про що зазначено в протоколі.
За результатами огляду місця події слідчим СВ Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області було складено протокол огляду місця події від 06.12.2018, копія якого долучена до позовної заяви.
З позовної заяви слідує, що наслідками проведення обшуку працівники поліції 07.12.2018 о 3 год. 12 хв. 51 сек. внесли зміни в реєстраційні документи (ЖЕО №7586 Ірпінського ВП Макарівського ВП) про ймовірні ознаки в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.249 Кримінального кодексу України. Позивач у позові вказує, що рапорт працівника поліції про реєстрацію повідомлення та протокол огляду місця події знаходяться в матеріалах кримінального провадження №42018110000000442 від 07.12.2018.
Позивач стверджує, що вчинення огляду місця події з одночасним проведенням обшуку речей та їх вилученням до реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відповідної події дає підстави вважати цей спір публічно-правовим, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
За правилами частин першої - четвертої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Наведеними правовими нормами визначено суб'єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач вважає оскаржуваний протокол огляду місця події актом індивідуальної дії, оскільки він на думку позивача складений до реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відповідного повідомлення про злочин, у зв'язку з чим позивач вважає цей протокол рішенням суб'єкта владних повноважень.
Проте та обставина, що на момент проведення огляду місця події з подальшим вилученням речей та документів відповідне повідомлення було зареєстровано в Журналі єдиного обліку, а не в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не змінює суті спірних правовідносин, оскільки під час складання протоколу огляду місця події посадова особа відділення поліції користувалася нормами Кримінального процесуального кодексу України, а відтак дії та рішення, за результатами складання оспорюваного протоколу можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Аналогічну правову позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року в справі №705/406/18.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник - ОСОБА_1 - звернувся до суду з метою визнання незаконним протоколу огляду місця події 06.12.2018, складеного з 22 год. 17 хв. по 23 год. 54 хв., в с. Липівка, Макарівського району Київської області працівниками Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, внаслідок чого вилучений автомобіль Фольксваген Транспортер Т5 д.н. НОМЕР_1 з речами, які знаходились в ньому та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, які належать ОСОБА_1.
Як встановлено судом із позовної заяви, позивач стверджує, що слідчо-оперативною групою було вилучено саме на цей транспортний засіб свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та речі, які знаходились в салоні автомобіля.
У межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Суд зазначає, що не має права втручатися в діяльність слідчих та прокурорів під час вчинення певних дій, які пов'язанні із досудовим розслідуванням в кримінальних провадженнях, що вирішуються за правилами кримінального законодавства.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України), то вирішення даного спору повинно здійснюватися в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює заявникові, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК, а таке оскарження здійснюється через загальний місцевий суд за правилами підсудності, визначеними КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області про визнання неправомірними дій та визнання незаконним протоколу.
2. Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку кримінального судочинства із заявою в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.03.2019 р.
Суддя Кушнова А.О.