27 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/108/19
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення 49138,76 грн,
встановив:
Головне управління ДФС у Житомирській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49138,76 грн. В обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали суд 10.01.2019 надіслано на адресу відповідача, яка вказана в матеріалах справи, яка не вручена з незалежних від суду причин. Відправлення повернулось на адресу суду 28 січня 2019 року з відміткою "адресат не проживає" (а.с.17).
Відповідно до частини 10 статті 171 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.
07.02.2019 копію ухвали було направлено відповідачу повторно. 15 лютого 2019 року на адресу суду повернулось повідомлення про вручення відправлення адресату (а.с.22).
Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку та у відповідності до ст.16 Податкового кодексу України сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
Зі змісту витягу з Інтегрованої картки платника податків встановлено, що відповідачем не сплачено податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у загальній сумі 49138,76 грн (а.с.7).
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Згідно з п.п.14.1.156. ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.20.1.24 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частки.
ГУ ДФС у Житомирській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, підпорядковується ДФС України та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Житомирської області. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює, в тому числі, погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не зарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, звертаються до суду у випадках передбачених законодавством.
Відповідачем до контролюючого органу подавалась податкова декларація з єдиного податку за 1 квартал та півріччя 2018 року, у яких ним самостійно визначено суму податкового зобов'язання, яка підлягає до сплати у розмірі 49574,85 грн (а.с.9-10).
Сума заборгованості підтверджується зведеним розрахунком сум податкового боргу (а.с. 7)
Пунктом 59.1. статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Позивачем на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми "Ф" від 23 серпня 2018 року №2574-55 на суму 49138,76 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями корінця податкової вимоги та конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11-12).
Пунктом 87.11. ст.87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 57.1. статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати єдиному податку з фізичних осіб.
У розумінні п.п.14.1.17. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання у розмірі 49138,76 грн вважається податковим боргом.
В силу норм п.59.3., 59.5. ст.59 та ст.60 ПК України податкова вимога на момент розгляду справи по суті є невідкликаною (чинною).
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив свої позовні вимоги, які підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 95.3.-95.4. статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідач суму боргу не оспорив, письмових заперечень на адміністративний позов не надіслав. Доказів сплати податкового боргу в розмірі 49138,76 грн у матеріалах справи не міститься. Враховуючи наведене, а також те, що на час розгляду справи заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (с.Веселівка, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11100, інд. код НОМЕР_1) на користь Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) податковий борг в сумі 49138,76 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва