про залишення позовної заяви без руху
15 березня 2019 року м. Київ № 320/1181/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, щодо прийняття п.11 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 17.05.2017 року;
- скасувати 11 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 17.05.2017 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом для працездатних осіб відповідно до п. б, ч.1, ст.. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції від 30.09.2016 року, що діяла на момент первинного звернення за виплатою одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та Постанови КМУ №975 від 25.13.2003.
Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв'язку з відмовою у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
При цьому, позивач вказує, що у 2017 році та повторно 17.12.2018 року він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідними заявами, проте лише 11.02.2019 у відповідь на адвокатський запит, департаментом фінансів Міністерства оборони України листом №0290/33 (з) від 01.02.2019 було повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та надано витяг пункту 11 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 19.05.2017.
Отже, 19.05.2017 суб'єктом владних повноважень було відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, тобто фактично позивач повинен був дізнатися про порушення його прав з кінця травня 2017 року.
Зокрема позивачем не зазначено у позовній заяві, що стало об'єктивною перешкодою (непереберною обставиною) відносно з'ясування питання щодо відповіді на звернення, яке було подано у 2017 році позивачем, адже з моменту первинного звернення із заявою до часу звернення позивачем повторно у грудні 2018 року минуло більше року.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Разом з тим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними.
Отже, саме лише посилання позивача на те, що йому лише зараз стало відомо про порушення його прав, без зазначення обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав у 2017 році.
Крім того, в силу приписів пункту четвертого частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимогу - скасувати 11. Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 17.05.2017 року.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що правову категорію “зміст позовних вимог” слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Отже, позивачу слід привести свої вимоги у відповідність до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом визначення чітких і зрозумілих вимог.
Як вбачається з позовної заяви, вона підписана представником позивача -Дасюком В.В., який на підтвердження повноважень надав копію ордеру Серії КС № 443256 від 28.01.2019, виданого на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч. 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ).
Відповідно до п. 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»; прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об'єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об'єднанням.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 18.10.2018 у справі № 811/1507/18, суд дійшов висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю.
У свою чергу, повноваження адвоката у даній справі не підтверджені оригіналом ордеру.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
1) позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненими позовними вимогами (пунктом другим);
2) письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав з кінця травня 2017 , коли було прийнято рішення про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги;
2) оригіналу ордеру на підтвердження повноважень Дасюка В.В. діяти від імені позивача;
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.