ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" березня 2019 р. справа № 300/70/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі
судді Могили А.Б.,
за участі:
секретаря судового засідання Маслій У.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2018 про коригування митної вартості, стягнення сплаченого мита за товар,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2018 про коригування митної вартості, стягнення сплаченого мита за товар.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківською митницею ДФС України протиправно відмовлено в прийнятті митної декларації (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 №UA 206010/2018/11117) та винесено рішення про коригування митної вартості товару від 26.12.2018 №UA 206010/2018/000487/2, внаслідок чого ОСОБА_1 доплачено 18 900 грн. мита, а тому вказані рішення підлягають до скасування, а сума доплачених митних платежів - до стягнення на рахунок позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним за 4 500 євро придбано у нерезидента легковий автомобіль, марки "Renault". У відповідності до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митну вартість даного транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору. Однак відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки "Renault" здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України за резервним методом, внаслідок чого винесено оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.12.2018 №UA 206010/2018/11117 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 26.12.2018 №UA 206010/2018/000487/2. На думку позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано виніс оскаржувані рішення. Подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності інформації щодо вартості автомобіля марки "Renault".
Відповідач скористався правом на подання (04.02.2019) відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно ст. 49 Митного кодексу України Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, у відповідності до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. В порушення приписів ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, позивачем не було надано документів, які підтверджують митну вартість автомобіля. Зокрема встановлено, що в рахунку фактурі від 29.11.2018 продавцем автомобіля марки "Renault", є неризедент "Auto - Gibert", а згідно свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу власником зазначено "Piepenbrock Service GmbH & Co.Kg" та Melnyk Valerii. Також в рахунку фактурі зазначається, що оплата здійснювалася в готівковій формі, натомість ОСОБА_1 під час митного оформлення надано платіжний документ згідно якого оплата здійснювалася на банківський рахунок "Auto - Gibert". Крім цього, згідно переліку, який міститься в картці відмови, декларантом не було подано повний перелік документів, які зазначені в графі 44 митної декларації. На підставі наведеного посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, однак ним повідомлено що подано всі зазначені можливі документи. Як наслідок, Івано-Франківською митницею ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 №UA 206010/2018/11117 та винесено рішення про коригування митної вартості товару від 26.12.2018 №UA 206010/2018/000487/2 з вартістю транспортного засобу 6450 євро.
Крім цього, 06.02.2019 відповідачем подано суду письмові пояснення відповідно до яких він проти позовної вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України 18 900 грн. заперечив та зазначив про її недопустимість, оскільки таке повернення мита здійснюється згідно висновку митного органу який передається до органу державної казначейської служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 дана справи призначена до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, як безпідставних.
Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
ОСОБА_1 29.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу/рахунок № 00107, придбав в Німеччині у нерезидента "Auto-Gibert" вживаний транспортний засіб - легковий автомобіль, марки "Renault", модель "Megane", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - VF1KZ140651870537, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014. Вартість автомобіля - 4500 євро (а.с.8, 50, 80).
Івано-Франківською митницею ДФС України визначено митну вартість вищевказаного автомобіля в гривнях - 200640 грн. Згідно квитанції від 17.12.2018 позивачем здійснено попередню оплату суми за митне оформлення в сумі 51 600 грн. (а.с.15).
На митному посту "Мостиська" було здійснено огляд легкового автомобіля марки Renault, модель "Megane", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - VF1KZ140651870537, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014 про що складено відповідний акт (а.с.49).
В додатковому аркуші до акту про проведення митного огляду товарів зафіксовано пошкодження транспортного засобу, а саме: царапини лакофарбового покриття, забруднено салон (а.с.49).
Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу 26.12.2018 відповідачу подано декларантом ОСОБА_3, в інтересах позивача в електронній формі митну декларацію №206010/2018/416737 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 4500 євро, що становило 140 908,91 грн. В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 4 500 євро, а отже митну вартість транспортного засобу декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (ввізне мито в розмірі 10 відсотків в сумі 14 090,89 грн.; акцизний податок в сумі 5 146,70 грн.; податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 32 029,30 грн.) (а.с.15, 46).
До митної декларації №206010/2018/416737, як зазначено в картці відмови, декларантом долучено рахунок фактуру (інвойс) від 29.11.2018, декларацію про походження товару за №0380 від 29.11.2018, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 20.12.2018 №20903/2018/73763, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.11.2014, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.11.2018 №ZBI 223849448, договір про надання послуг митного брокера від 17.12.2018, паспорт громадянина України, платіжний документ від 29.12.2018, копію митної декларації країни відправлення від 26.12.2018 №18DE323096187743E0 (а.с.8 - 14, 48, 50 - 51, 78 - 82).
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що до митного оформлення не було подано повний перелік документів, які зазначені в графі 44 Митної декларації, а надані документи містять розбіжності.
Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів зазначених в графі 44 Митної декларації (а.с.52).
На вказане електронне повідомлення декларант повідомив, що ним подані всі наявні документи та більше документів надаватися не буде (а.с.53- 54).
Суд вважає, що формальне посилання відповідача на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій, оскільки, відповідач в оскаржуваній картці відмови не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля.
Відповідачем за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UA206010/2018/416737 та доданих до неї документів, відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/11117 від 26.12.2018.
В ній відповідач вказав, що митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують оплату товару, та надання висновку експерта, що містить невідповідність наданим рахунком. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 - митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: VF1KZ140651870537, валюта - EUR, вартість - 6450. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.14, 45).
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000487/2 від 26.12.2018, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6450 євро (а.с.47).
Як наслідок, позивачем доплачено 18 900 грн. за митне оформлення вищезгаданого транспортного засобу, що підтверджується квитанцією від 27.12.2018 (а.с. 17).
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В частині 1 статті 248 Кодексу зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України) .
Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як вже встановлено судом митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.
В свою чергу позивачем суду представлено копії документів на мові оригіналу та їх офіційний переклад на українську мову.
В договорі купівлі - продажу/рахунок №00107 від 29.11.2018 зазначено вартість транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Renault", модель "Megane", 4500 євро та власника - "Auto - Gibert".
Однак, при митному оформленні відповідачем зроблено висновок, що "Auto - Gibert" не є власником вищевказаного автомобіля, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником вказано компанію 19.11.2014 "Piepenbrock Service GmbH & Co.Kg" та Melnyk Valerii (а.с. 10).
З цього приводу, суд зазначає, що транспортний засіб марки "Renault", модель "Megane" перебував у лізинговій компанії “"Piepenbrock Service GmbH & Co.Kg", та в подальшому був реалізований "Auto - Gibert".
В свою чергу, Melnyk Valerii, який також зазначений в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу допомагав ОСОБА_1 у придбанні даного автомобіля.
Щодо невідповідності номера кузова в договорі купівлі - продажу/рахунок №00107 від 29.11.2018 (останні цифри поміняні місцями), то в судовому засіданні позивач пояснив що було здійснено механічну помилку, та дану обставину визнав представник відповідача.
В своїх поясненнях Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України зазначає, що ОСОБА_1 оплатив вартість автомобіля у розмірі 4500 євро на банківський рахунок "Auto - Gibert", а згідно рахунку №00107 від 29.11.2018 оплата здійснена в готівковій формі.
Як пояснив позивач оплата за легковий автомобіль, марки "Renault", модель "Megane", дійсно здійснена в готівковій формі, однак продавець "Auto - Gibert" суму 4500 євро перерахував на власний рахунок та надав йому відповідний платіжний документ для підтвердження отримання готівки в такій сумі (а.с.12, 79).
Тобто в даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку № 00107 від 29.11.2018 (а.с. 8, 50,79).
Подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.
Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об'єктивно є неможливим.
Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.
З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку) судом вже встановлено обставини оплати за транспортний засіб.
Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку №00107 від 29.11.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Німеччина інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом "Auto - Gibert" легкового автомобіля, марки "Renault", модель "Megane", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - VF1KZ140651870537, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1461 см3, потужність двигуна - 81 КВТ, календарний рік виготовлення - 2014, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 4500 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Крім того відповідач, перевіривши інформацію цетральної бази даних і не встановивши факту ввезення такого ж автомобіля з іншим ідентифікуючим номером (різницею у двох останніх цифрах), погодився з твердженням про технічну помилку в номері автомобіля позивача, допущену в банківській виписці про отрмання готівки.
Розрахунок здійснювався готівкою продавцю, а останній кошти в розмірі 4500 євро вніс на свій рахунок в банківській установі та надав відповідний платіжний документ позивачу.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA206010/2018/11117 від 26.12.2018, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). При цьому, зазначено, що "митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів - джерело спрацювання ОСОБА_4 105-2,106-2".
Тобто, митна вартість автомобіля, легковий автомобіль, марки "Renault", модель "Megane", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - VF1KZ140651870537, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1461 см3, потужність двигуна - 81 КВТ, календарний рік виготовлення - 2014, порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/11117 від 26.12.2018 другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що суперечить вищевказаним обставинам.
При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
В даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку №00107 від 29.11.2018.
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку №00107 від 29.11.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З приводу позиції відповідача про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості автомобіля, оскільки не скористався процедурою випуску автомобіля у вільний обіг згідно частини 7 статті 55 Митного Кодексу України, суд зазначає, що застосування декларантом такої процедури є його правом, а не обов'язком.
Суд зазначає, що під час електронного декларування автомобіля марки "Renault Megane" 2014 року, VF1KZ140651870537 (заповнення електронної декларації №UA206010/2018/416896 від 27.12.2018), після коригування відповідачем його митної вартості, декларантом згідно вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, зазначено резервний метод визначення митної вартості. Дана обставина, на переконання суду, не може безумовно підтверджувати правильність рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля у разі наявності обставин, що свідчать про непослідовність дій відповідача під час здійснення процедури митного оформлення та помилковість його рішення.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу легковий автомобіль, марки "Renault", модель "Megane", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - VF1KZ140651870537, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1461 см3, потужність двигуна - 81 КВТ, календарний рік виготовлення - 2014, який ввозиться на митну територію України за резервним методом лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом додаткових документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 №UA 206010/2018/11117 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 №UA 206010/2018/000487/2 підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання стягнення з Івано-Франківської митниці ДФС на користь позивача 18 900 грн., суд зазначає наступне.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.
Згідно пункту 1 вказаного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу (пункт 4 Порядку).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.
Згідно пункту 8 Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.
У відповідності до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
А тому позовна вимога про по стягнення сплаченого мита за товар до задоволення не підлягає.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2018 про коригування митної вартості, стягнення сплаченого мита за товар підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 384,20 грн. сплачених судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 №UA 206010/2018/11117.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 №UA 206010/2018/000487/2.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (код 39640261, вул. К.Данила, 20, м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул.Новицька,34, м.Калуш, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири)грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ ОСОБА_4
Рішення складене в повному обсязі 26 березня 2019 р.