18 березня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Слива Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови, 28 квітня 2018 року близько 03:15 години по пр. Маяковського, 72 у м. Києві, ОСОБА_2, керував автомобілем БМВ 320, д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння кінцівок рук. Від проходження медичного огляду, у встановленому законом порядку, на приладі «Драгер» та у лікаря нарколога, ОСОБА_2 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою, вважає її незаконною та безпідставною, оскільки судом односторонньо та безпідставно досліджені матеріали справи. Тому просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.3 ст.247 КУпАП.
Також, апелянт просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, причину пропуску такого строку просить визнати поважною, оскільки про розгляд справи ОСОБА_2, належним чином, повідомлений не був, а про існування оскаржуваної постанови його захисник дізнався лише 18.02.2019 року.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно повернути апелянту, виходячи із наступного.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова суду винесена 13 липня 2018 року, тобто останній день подачі апеляційної скарги - 23 липня 2018 року.
28 лютого 2019 року апеляційна скарга була направлена на адресу Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_3, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті (а.с.83), через 7 місяців і 5 днів після закінчення строку на апеляційне оскарження, тобто з пропущеним строком на оскарження винесеної постанови.
Посилання апелянта на те, що він невчасно дізнався про існування оскаржуваної постанови, так як, тільки 18.01.2019 року уклав угоду з ОСОБА_2, суд не приймає до уваги та вважає не обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотнім поштовим повідомленням, яке ОСОБА_2 отримав особисто (а.с.10), однак в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Наведене вказує на те, що ОСОБА_2 знав про існування складеного на нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки у ньому містяться його пояснення,написані власноруч (а.с.2) та знав про час та місце його розгляду у суді, а тому не був позбавлений можливості самостійно дізнатися про результати його розгляду, однак такою можливістю не скористався та зі спливом значного проміжку часу уклав угоду з адвокатом, а відповідно пропустив строк на апеляційне оскарження.
Згідно положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до вимог ст.289 КУпАП пропущений строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин, і вирішення цього питання, в даному випадку, покладається на суд.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Таким чином, в наявних матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на поважну причину пропуску ОСОБА_2 строку на оскарження постанови. Будь-яких причин пропуску зазначеного строку захисник ОСОБА_2 не вказав та ніяких доказів суду не надав.
У зв'язку з цим у клопотанні захиснику ОСОБА_3 про відновлення строку на подачу апеляційної скарги необхідно відмовити та повернути скаргу апелянту, а саму скаргу визнати такою, що не підлягає розгляду.
При цьому, суд враховує й практику Європейського суду з прав людини, де у п.41 рішення від 03.04.2008 року справа «Пономарьов проти України» вказано, що якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
ОСОБА_3 відмовити у поновлені строків на подачу апеляційної скарги на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року, визнати такою, що не підлягає розгляду та повернути особі, яка її подала, тобто ОСОБА_3.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Слива