Справа № 22-ц/824/5006/2019 Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Б.І.
357/11341/18-ц Доповідач-ЧобітокА.О.
Іменем України
18 березня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -
У вересні 2018 року позивач пред'явив позов до відповідачів, у якому просив визнати недійсним правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди б/н від 07.08.2014 року; визнати недійсним договір оренди б/н від 19.02.2018 року; скасувати відповідні рішення державного реєстратора про припинення права оренди та державну реєстрацію права оренди; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
20 грудня 2018 року представник ТОВ Агрофірма «Матюші» подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт на земельну ділянку, площею 2,0765 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, площею 2,0765 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 можуть бути вчинені дії щодо поділу спірної земельної ділянки, що унеможливить реальне виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник позивача подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Уважає, що ухвала суду прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що під час розгляду даної справи, позивачу стало відомо, що власники земельних ділянок, якими першочергово були передані в оренду ТОВ Агрофірма «Матюші», мають намір у найближчий час здійснити поділ таких земельних ділянок, у результаті якого будуть скасовані записи про державну реєстрацію старих земельних ділянок, їх кадастрові номери, а також будуть сформовані нові земельні ділянки із новими кадастровими номерами. Скасування державної реєстрації та кадастрового номеру спірної земельної ділянки призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі та унеможливить поновлення порушених прав позивача. Після закінчення процедури поділу земельних ділянок поновлення порушених прав їх законного орендаря до того стану, у якому вони існували до поділу цих земельних ділянок, стане технічно неможливим та призведе до настання незворотних наслідків.
На момент звернення до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, аналогічним чином з метою унеможливлення виконання судових рішень у цивільних справах вже був проведений поділ земельних ділянок , які знаходяться в межах Олійниково-Слобідської (законний орендар - ТОВ «Олійникова Слобода») та Сидорівської селищних рад Київської області ( законний орендар - ПОСП «СИДОРИ»). Законними орендарями цих земельних ділянок були заявлені аналогічні позовні вимоги, однак поновити записи про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на такі земельні ділянки не вдалося, оскільки вже буз здійснений поділ таких земельних ділянок. Відносно земельних ділянок ПОСП «СИДОРИ» вчинювалися аналогічні дії щодо поділу земельних ділянок, право оренди яких на сьогоднішній день є предметом судових спорів.
З огляду на наведені обставини, ТОВ «Агрофірма «Матюші» завчасно порушує питання про забезпечення позову з метою збереження земельної ділянки у тому стані, у якому вона існувала на момент виникнення спірних правовідносин. Заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами, адже їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили. Заходи забезпечення позову не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті та не порушують права будь-яких третіх осіб.
Відзивів від учасників справи на апеляційну скаргу не надходило.
Установлено, що ТОВ «Агрофірма «Матюші» у вересні 2018 року звернулось до суду першої інстанції з позовом, у якому просило визнати недійсним правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди б/н від 07.08.2014 року; визнати недійсним договір оренди б/н від 19.02.2018 року; скасувати відповідні рішення державного реєстратора про припинення права оренди та державну реєстрацію права оренди; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
Зазначало те, що 07.08.2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, за яким останній передав в оренду позивачу земельну ділянку, про що державним реєстратором 07.02.2015 року здійснено відповідну реєстрацію.
14.02.2018 року ТОВ «Агрофірма «Матюші» отримало від ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з мотивів невиконання позивачем його умов щодо сплати орендної плати.
У березні 2018 року ТОВ «Агрофірма «Матюші» стало відомо, що 17.02.2018 року державним реєстратором здійснено реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Матюші» на земельну ділянку, належну ОСОБА_2, а 19.02.2018 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди земельної ділянки, яку орендувало ТОВ «Агрофірма «Матюші». 05.03.2018 року державним реєстратором зареєстровано право оренди за ТОВ «Шамраївський цукровий завод».
ТОВ «Агрофірма «Матюші», пред'явивши даний позов, уважає, що ОСОБА_2 здійснив розірвання договору оренди з ТОВ «Агрофірма «Матюші» в односторонньому порядку за відсутності підстав, визначених його умовами та чинним законодавством.
Мотиви поданої заявипро забезпечення позову зводяться до того, що неправомірними діями відповідачів, на думку ТОВ «Агрофірма «Матюші», порушено право товариства на оренду земельної ділянки, строк дії якого не закінчився. ТОВ «Агрофірма «Матюші» припускає, що власники земельних ділянок, які першочергово передані в орендуТОВ «Агрофірма «Матюші», зокрема і ОСОБА_2, може поділити зазначену вище земельну ділянку, що унеможливить в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, оскільки внаслідок поділу державна реєстрація земельних ділянок та їх кадастрові номери будуть скасовані, а новим земельним ділянкам, сформованим унаслідок поділу, будуть присвоєні нові кадастрові номера.
ТОВ «Агрофірма «Матюші» зазначало, що в аналогічних справах власники земельних ділянок розпочали процедуру поділу таких земельних ділянок, що призвело до того, що поновити відповідний запис про державну реєстрацію права оренди не вдається.
ТОВ «Агрофірма «Матюші» уважає, що усі дії та рішення, які оскаржуються у цій справі, є неправомірними та вчинені з метою незаконного заволодіння та користування земельною ділянкою, яка вже перебуває в оренді у ТОВ «Агрофірма «Матюші» на підставі договору, строк дії якого не закінчився, що свідчить про існування очевидної небезпеки продовження такої поведінки та проведення інших реєстраційних дій з метою позбавлення товариства можливості виконати судове рішення у цій справі в разі задоволення заявлених вимог і поновити права на оренду земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ «Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову у вказаний ним спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії щодо відчуження чи поділу земельної ділянки, а додані до заяви матеріали не стосуються предмету спору у даній справі та не містять доказів, які стосуються як предмету спору, так і земельної ділянки, яка є предметом договору оренди. Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість поділу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, що порушувало б права позивача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України).
Згідно із п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду та є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.
Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Установлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач оспорює правочини, на підставі яких у подальшому право оренди на земельну ділянкуплощею 2,0765 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області перейшло до ТОВ «Шамраївський цукровий завод», указана земельна ділянка є предметом спору, а тому заява ТОВ «Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову є обґрунтованою.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частина 2 ст. 3 цього Закону визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Суд апеляційної інстанції уважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони здійснювати органам державної реєстрації реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 2,0765 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області відповідним видом забезпечення заявленим позовним вимогам, оскільки набуття права власності на спірне майно матиме наслідком зміну особи-власника та/або орендаря, що призведе до внесення подальших змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та здійснення державної реєстрації прав інших осіб на предмети обтяження, що призведе до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Нормами ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Згідно із нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявність накладеного арешту на нерухоме майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на нього у випадках, зазначених ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з урахуванням приписів ст. 25 цього Закону, а тому забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, буде ефективним захистом поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення його позовних вимог.
Суд першої інстанції при вирішенні заяви ТОВ «Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову не звернув увагу на наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами та не врахував, що застосування судом процесуальних засобів має тимчасовий характер та гарантує можливість реалізації позовних вимог, сприяє збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.
За таких обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, унаслідок чого вона підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заявиТОВ «Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову в даній справі.
Зважуючи на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлювальної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин, визначених ст. 154 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2019 року скасувати та постановити нову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити усім суб'єктам державної реєстрації речових прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, площею 2,0765 га за кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», місцезнаходження - вул. Олеся Гончара, 1/42, офіс 509, м. Біла Церква, Київська область, 09100; код ЄДРПОУ - 03755348.
Боржник - ОСОБА_2, місце проживання - АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Боржник - Державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачов Вячеслав Анатолійович, місцезнаходження - вул. Першотравнева, 16 с. Павлинка, Іванівський р-н, Одеська обл., 67243; код ЄДРПОУ - невідомий .
Боржник - Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», місцезнаходження - вул. Заводська, 27, с. Руда, Сквирський р-н, Київська обл., 09039; код ЄДРПОУ - 13737989.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий : А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т.І. Ящук