18 березня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Слива Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року, якою провадження у справі щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.09.2018 року серії БД №104548, 14 вересня 2018 року о 09:30 годині по вул. Професора Підвисоцького, 3-а у м. Києві, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Опель», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями, ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду справи вже сплив 3-х місячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, оскільки правопорушення ОСОБА_2 вчинено 14.09.2018 року.
На вказану постанову суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та відсутністю належних та допустимих доказів його вини у вчинення адміністративного правопорушення. Тому, просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Також, апелянт просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, причину пропуску строку просить визнати поважною, оскільки повний текст оскаржуваної постанови він отримав лише 20.02.2019 року.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно повернути апелянту, виходячи із наступного.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова суду винесена 15 лютого 2019 року, тобто останній день подачі апеляційної скарги - 25 лютого 2019 року.
02 березня 2019 року апеляційна скарга була направлена на адресу Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на прикріпленому аркуші опису документів, вкладених у конверт (а.с.16), через 5 днів після закінчення строку на апеляційне оскарження, тобто з пропущеним строком на оскарження винесеної постанови.
Посилання апелянта на те, що він невчасно отримав повний текст оскаржуваної постанови, суд не приймає до уваги та вважає не обґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні та надавав суду пояснення по суті справи, після чого згідно ст.285 КУпАП вказана постанова була оголошена в судовому засіданні, також, з тексту вказаної постанови вбачається, що судом було роз'яснено порядок і строки оскарження постанови.
Згідно положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до вимог ст.289 КУпАП пропущений строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин, і вирішення цього питання, в даному випадку, покладається на суд.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Таким чином, в наявних матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на поважну причину пропуску ОСОБА_2 строку на оскарження постанови. Будь-яких причин пропуску зазначеного строку ОСОБА_2 не вказав та ніяких доказів суду не надав.
У зв'язку з цим у клопотанні ОСОБА_2 про відновлення строку на подачу апеляційної скарги необхідно відмовити та повернути скаргу апелянту, а саму скаргу визнати такою, що не підлягає розгляду.
При цьому, суд враховує й практику Європейського суду з прав людини, де у п.41 рішення від 03.04.2008 року справа «Пономарьов проти України» вказано, що якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
ОСОБА_2 відмовити у поновлені строків на подачу апеляційної скарги на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року, визнати такою, що не підлягає розгляду та повернути особі, яка її подала, тобто ОСОБА_2.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Слива