№22-ц/824/4987/2019 Головуючий в 1 інстанції - Чередніченко Н.П.
Унікальний № 752/960/19 Доповідач - Панченко М.М.
20 березня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Панченка М.М.
суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
при секретарі - Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Державне підприємство «Донецька залізниця», про встановлення факту припинення трудових відносин,-
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт припинення трудових відносин з Державним підприємством «Донецька залізниця», починаючи з 17.09.2018 року. Зазначала, що з 01.08.2007 року працювала на посаді електромеханіка 1 групи бригади по технічному обслуговуванню пристроїв сигналізації, централізації та блокування Іловайської дистанції сигналізації та зв'язку ДП «Донецька залізниця». Між тим, у зв'язку з проведенням АТО та, в подальшому, операції об'єднаних сил України, заявник була вимушена змінити місце проживання, переїхавши до м. Києва. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 не має можливості припинити трудові відносини у встановлений законом спосіб, з огляду на що звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі з підстав наявності спору про право та у зв'язку з тим, що встановлення даного факту не передбачене чинним законодавством.
В поданій апеляційній скарзі заявник з посиланням на доводи заяви просить зазначену ухвалу скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Як встановлено ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з наявності спору про право та з того, що встановлення даного факту не передбачене чинним законодавством.
Так, ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України указаний перелік не є вичерпним.
Так, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N 5 від 31.03.95 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Між тим, факт припинення трудових відносин підлягає встановленню в іншому порядку, зокрема, встановленому ст. 38-39 КЗпП України.
Зазначаючи про неможливість припинення трудових відносин у передбачений трудовим законодавством спосіб, заявник посилається на те, що підприємство розташоване на території м. Донецьк, що на даний момент тимчасово окуповане військами РФ.
Разом з тим, території, на яких знаходяться головний офіс ДП «Донецька залізниця» та безпосереднє робоче місце заявника - Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку ДП «Донецька залізниця», є тимчасово окупованими з 2014 року.
В той же час, заявник зазначила, що продовжувала працювати на указаній території до 10 вересня 2018 року.
З огляду на викладене, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 позбавлена можливості припинити трудові відносини з ДП «Донецька залізниця» у позасудовий спосіб.
Крім того, за змістом п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що припинення трудових відносин породжує права та обов'язки, як для працівника, так і роботодавця, зокрема в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.
Таким чином, унаслідок припинення трудових відносин між сторонами матиме місце спір щодо дати такого припинення, проведення розрахунків тощо, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у відкритті провадження по справі.
Тобто, колегія суддів, погоджуючись з доводами заявника про те, що припинення трудових відносин можливе у судовому порядку, вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що дане питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.374,375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді