25 березня 2019 року м. Київ
Справа 396/7784/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4634/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Рубан С.М., Іванченка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року ( у складі судді Дубас Т.В., повний текст рішення складено 04 грудня 2018 року)
в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейка» про зміну договору та відшкодування штрафу,-
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2017 року між ТОВ "Європейка" та ОСОБА_1 було укладено договір № С103/11/165/153 про купівлю-продажу майнових прав, згідно якого ТОВ "Європейка" продає Покупцю майнові права на об'єкт нерухомості, яким згідно Специфікації - Додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору, є двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.
Покупець сплатила вартість майнових прав, що складає 253165 гривень 00 копійок.
Згідно додатку 1 - Специфікація до Договору термін введення в експлуатацію - 30 червня 2017 року.
Згідно п.6.10 Договору зазначено, що у випадку, якщо Продавець, з урахуванням п.2.10 цього Договору, порушить термін введення Об'єкту будівництва в експлуатацію, він зобов'язаний сплатити на користь Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майнових прав за цим Договором за кожен день прострочення.
Згідно п. 2.10 Договору зазначено, що термін введення Об'єкта будівництва може бути перенесено на строк, що не перевищує 4 (чотирьох) календарних місяців, за умови обов'язкового повідомлення про це Покупця.
Позивач надіслала Відповідачу претензію від 28.12.2017 року, копія якої додається до позову, та отрималавідповідь Відповідача від 18.01.2018 року, якою було зазначено, що Відповідача неодноразово шантажували, вимагали гроші, тиснули шляхом скасування дозвільної документації, кожні два тижні перевіряли різні державні органи та через блокування роботи Відповідач вимушений був відкладати проведення робіт і тим самим затримувались терміни введення в експлуатацію.
У відповіді від 18.01.2018 року Відповідач зазначив наявність порушення зі свого боку зобов'язання по відношенню до Позивача щодо введення об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, також проперенесення введення в експлуатацію об'єкту нерухомості та нові терміни здачі- третій квартал 2018 року, що було встановлено без дня та місяця.
Таким чином, Відповідач, підтверджуючи відсутність введення в експлуатацію об'єкту нерухомості, підтвердив обставину на підставі якої Позивачем було надано претензію - порушення зобов'язання згідно Договору купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153 від18.01.2017 року щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач надала претензію повторно, про що свідчить копія, додана до позову та разом з претензією направила заяву, в якій просила Відповідача надати підтвердження, що Відповідачу перешкоджали органи влади для закінчення зазначеного будівництва в терміни, але Відповідач не надав підтвердження про перешкоди в будівництві.
Порушуючи зобов'язання щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості згідно Договору збільшується розмір пені за кожний день прострочення.
21.02.2108 року Позивач звернулась до Експертно-дослідної служби України щодо проведення економічного дослідження, на вирішення чого поставлено було питання: Чи підтверджується документально заявлений у претензії Покупця від 28.12.20167 року ОСОБА_1 до Продавця ТОВ "Європейка", розмір нарахованої пені - 30310,10 (тридцять тисяч триста десять) гривень 00 копійок за період з 30.06.20176 року по 27.12.2017 рік за договором купівлі- продажу майнових прав № С103/11/165/153 від 18.01.2017 р. за умови, що об'єкт будівництва (а саме: житловий будинок, адреса якого згідно Специфікації: АДРЕСА_1) не введено в експлуатацію станом на 28.12.2017 рік?
23.03.2018 року Позивач направила до Відповідача Претензію з новими вимогами щодо сплати пені, яку відповідач отримав 04.04.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке додається до позову, але відповідач не відреагував та не надав відповіді на пред'явлену вимогу щодо сплати пені.
26.04.2018 року Позивач надіслала Відповідачу Претензію з новими розрахунками та звернулась до зазначеної експертної установи з новим питанням: Чи підтверджується документально заявлений у претензії Покупця від 26.04.2018 року ОСОБА_1 до Продавця ТОВ "Європейка", розмір нарахованої пені - 51215,63 (п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятнадцять) гривень 63 копійки за період з 30.06.20176 року по 23.03.2018 рік за договором купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153 від 18.01.2017 р. за умови, що об'єкт будівництва (а саме: житловий будинок, адреса якого згідно Специфікації: АДРЕСА_1) не введено в експлуатацію станом на 23.03.2018 рік?
Відповіді від Відповідача не надійшло, а експертна установа надала висновок, яким зазначила, що документально підтверджується розмір пені, заявлений у Претензії Покупця від 26.04.2018 року ОСОБА_1 до Продавця ТОВ " Європейка" за договором купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153 від 18.01.2017 р. за умови, що об'єкт будівництва ( а саме: житловий будинок, адреса якого згідно Специфікації: АДРЕСА_1) не введено в експлуатацію станом на 23.03.2018 рік? Завірена копія зазначеного висновку додається до позову.
Таким чином, Відповідач порушив терміни введення в експлуатацію житлового будинку, адреса якого згідно Специфікації: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153 від 18.01.2017 р. згідно п.6.10 Договору.
На момент пред'явлення Претензії від 26.04.2018 року Відповідач прострочив терміни введення в експлуатацію зазначеного об'єкту нерухомості на 267 днів та згідно п.6.10 Договору зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки, що складає в сумі розмір пені згідно висновку експертної установи -51215,63 (п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятнадцять) гривень 63 копійки, яку Відповідач на момент пред'явлення позову не сплатив.
Але з часом з'ясувалось, що згідно ст.549 ЦК пеня нараховується на прострочення грошового зобов'язання, а на прострочення негрошового зобов'язання нараховується штраф. Таку ж позицію щодо нарахування пені виключно за прострочення грошового зобов'язання висловив Верховний Суд України.
Таким чином, п.6.10 Договору не відповідає законодавству, а згідно ЦК умови договору не повинні суперечить законодавству.
Тому позивач просила змінити п.6.10 договору купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153 від 18.01.2017 р. та викласти в такий редакції: якщо продавець, з урахуванням п.2.10 Договору купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153 від 18.01.2017 р. порушить термін введення в експлуатацію об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1,то продавець ТОВ "Європейка" зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф в розмірі 0,07 відсотків від вартості майнових прав за кожен день прострочки, що складає 177 гривень 21 копійка. Штраф може бути нараховано за період прострочення строку введення в експлуатацію об'єкту нерухомості не більше 6 місяців. За порушення строку введення в експлуатацію об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 Продавець сплачує Покупцю крім штрафу збитки, які зазнав Покупець у зв'язку з простроченням Продавцем строку введення в експлуатацію об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язати ТОВ " Європейка" сплатити на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 32606 (тридцять дві тисячі шістсот шість) гривень 64 копійки. Стягнути витрати на експертне дослідження в розмірі 4000 гривень.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року у задоволенні ОСОБА_1 до ТОВ «Європейка» про зміну договору та відшкодування штрафу - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 23 січня 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольти позов в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрутновує тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого вирішення справи.
Вказує на те, що неправильно застосовані правові норми , які встановлюють види неустойки, адже застосування судом для відмови у позові ст. 551 ЦК України, було недоцільно з огляду на те, що вона передбачає лише один з видів предмету неустойки .
Зазначає, що ст. 549 ЦК України чітко розмежовано , що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, таким чином, законодавець передбачив, що пеня, як один з видів - неустойки обчислюється та застосовується лише за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що ст. 549 ЦК зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Таким чином законодавство чітко визначило поняття слова - «пеня»., це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання.
Також вказує, на невірне тлумачення ст. 651 ЦК України, з якої вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, або за вимогою однією зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, суд встановивши, що відповідач не виконав зобов'язання щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості та не взявши до уваги висновки ВСУ щодо визначення поняття « не грошове зобов'язання», не вірно надав тлумачення ч. 2 ст. 651 ЦК України, та ухвалив незаконне рішення, яким позбавив позивача на отримання неустойки у вигляді штрафу за порушення з боку відповідача зобов'язання.
12 березня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Європейка», в якому товариство вказує, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та бездоказовою, з огляду на наступне:
В скарзі необґрунтовано та не доведено в чому полягає незаконність оскаржуваного рішення;
не зрозуміло у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.
Посилається, що у Позовній заяві позивачем не доведений факт одночасного існування всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до спірного Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, передбачених частинами другою та четвертою статті 652 ЦК України, та наявності додаткової умови, а тому вважали, що у даному випадку відсутні правові підстави для внесення змін до Договору .
Отже, вимога Позивача про зміну п.6.10 Договору є необґрунтованою та недоведеною.
З огляду на вищевказане, просили суд відмовити у задоволені апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши справу в межах доводів скарги та відзиву на неї, перевіривши наявні в справі та надані суду докази, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав встановлені такі обставини.
18 січня 2017 між ТОВ «Європейка» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № С103/11/165/153.
Згідно п. 2.1. даного договору ТОВ "Європейка" продає Покупцю майнові права на об'єкт нерухомості, яким згідно Специфікації - Додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору, а саме на двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 2.10. договору термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію встановлений у Специфікації (Додаток№ 1 до Договору). Термін введення об'єкта будівництва може бути перенесено на трок, що не перевищує 4 (чотирьох) календарних місяців, за умови обов'язкового повідомлення про це покупця. Таке перенесення не вважається порушенням Продавцем умов цього договору.
Відповідно до специфікації термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію є 30 червня 2017 року.
У відповідності до п. 6.10. договору у випадку, якщо продавець, з урахуванням п. 2.10. цього договору, порушить термін введення об'єкту будівництва в експулатаціцю, він зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майнових прав за цим Договором за кожен день прострочення.
Пункт 6.11. договору передбачає що продавець звільняється від відповідальності за невиконання п. 3.1. цього договору, з урахуванням п. 2.10. цього договору якщо затримка відбулася з вини: органів виконавчої влади, місцевого експлуатуючих організацій, органів дозвільної системи.
Згідно п. 11.1. договору будь-які зміни або доповнення до цього договору повинні бути викладені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами.
Будь-які зміни і доповнення до цього договору, виконані відповідно до вимог п. 11.1., складають невід'ємну частину цього Договору (п. 11.2. договору).
Станом на 30 червня 2017 року об'єкт будівництва в експлуатацію не був введений.
Стаття 549 ЦК України визначає що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В силу ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не погоджено внесення змін до договору купівлі-продажу майнових прав.
Позивачем були направлені претензії відповідачу щодо виплати пені у відповідності до п. 6.10. договору. Згідно з наявної відповіді ТОВ «Європейка» від 18.01.2018 р. Вих. № 18/01-1, вбачається що відповідач не може виконати претензію позивача, оскільки на його думку є підстави для перенесення строку введення в експлуатацію будівництва.
Разом з тим у відповідній відповіді ТОВ «Європейка» в обґрунтуваннях відмови відсутні посилання на те, що сторонами було невірно визначено вид неустойки, у зв'язку з чим неможлива сплата пені.
Тобто, в даному випадку, враховуючи предмет спору та спосіб захисту своїх прав,обранийпозивачем, відсутнє істотне порушення договору з боку відповідача, оскільки позивач не позбавлений того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме права на отримання пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майнових прав за договором за кожен день прострочення, адже відповідна відмова ТОВ «Європейка» не ґрунтувалась на невірному визначенні в договорі значення виду забезпечення виконання зобов'язання.
Таким чином, суд встановив відсутність правових підстав для внесення змін до договору, без згоди відповідача, та заміну, передбаченої договором пені, на штраф, який в даній справі просила стягнути позивач.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідає цим обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що умови договору про стягнення пені за прострочення здачі об'єкту нерухомості в експлуатацію не відповідають вимогам закону, колегія суддів не приймає з огляду на те, що позивачем не заявлено вимог про визнання недійсним правочину в цій частині. Посилання позивача на практику Верховного Суду України, відповідно до якої висловлена позиція, що пеня не може нараховуватись на зобов'язання відповідача здати в строк об'єкт нерухомості, тобто на не грошові зобов'язання, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від: 16 травня 2018 року у справі 686/21962/15-ц висловлено правову позицію, згідно з якою грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Така ж позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 4 лютого 2014 року у справі №3-1гс14, де зазначено, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов 'язанням.
Крім цього, ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторонам договору надано право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини в тому числі щодо штрафних санкцій на власний розсуд, окрім випадків, коли в цих актах міститься пряма заборона щодо цього та якщо обов'язковість положень цих актів випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Посилання на не вірне застосуваня ст. 651 ЦК України є безпідставним.
Зі змісту статті 651 ЦК України вбачається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частинами першою та другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті. - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
виконання договору порушило б співвідношенні майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Правові наслідки зміни або розірвання договору застережені ст. 653 ЦК України.
Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Оскільки позивачем не доведено наявність, передбачених ст. 652 ЦК України, вищенаведених умов, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про неможливість зміни умов, укладеного сторонами договору в частині заміни пені на штраф, без згоди відповідача.
Встановлення факту невиконання відповідачем зобов'язань в частині строків здачі об'єкту в експлуатацію, є недостатнім для висновку суду, що передбачена договором відповідальність у виді пені, має бути замінена на штраф, в розмірі, який зазначає позивач, без згоди іншої сторони договору.
Так, як сторони договору, не передбачили такого виду відповідальності, як штраф і суд не встановив, наявності правових підстав для зміни умов договору в цій частині, судправомірно відмовив у позовних вимогах про стягнення штрафу в розмірі32 606 грн.
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 375 ЦПК України залишає його без змін.
Так як, в задоволенні скарги, апеляційний суд відмовляє, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, відповідачем не відшкодовуються.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , тому згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 березня 2019 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді Рубан С.М.
ІванченкоМ.М.