Справа № 756/11073/17 Головуючий у 1 інстанції: Яценко Н.О.
Провадження № 22-ц/824/4177/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.
26 березня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І. Крижанівської Г.В.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києві від 31 жовтня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чорного Володимира Володимировича в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 22 березня 2013 року Оболонським районним судом м.Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості,-
В серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорного В.В. в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 22 березня 2013 року Оболонським районним судом м.Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на її користь заборгованості. Зазначила, що на виконанні в Оболонському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження №42142842 з примусового виконання виданого 22 березня 2013 року Оболонським районним судом м. Києва виконавчого листа №2/2605/3781/12 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь заборгованості в сумі 213 151,09 грн. 23 червня 2016 року старшим державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Чорним В.В. було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення за виконавчим документом. Разом з тим, боржник ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та перебуває на обліку у Пенсійному фонді України, а відповідно отримує дохід (пенсію). Відтак, вказана постанова державного виконавця є протиправною. З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорного В.В. по виконавчому провадженню №42142842 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 червня 2016 року та скасувати вказану постанову.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києві від 31 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорного В.В. по виконавчому провадженню №42142842 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 червня 2016 року.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорного В.В. по виконавчому провадженню №42142842 про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 червня 2016 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 На думку апелянта, суд дійшов безпідставного висновку про те, що ОСОБА_3 не пропустила строк звернення із даною скаргою. Суд зазначив, що про оскаржувану постанову ОСОБА_3 дізналася лише 04 серпня 2017 року. Разом з тим про постанову ОСОБА_3 могла довідатися про неї набагато раніше, оскільки справа ОСОБА_3 супроводжується юристами, які контролюють хід виконавчого провадження. Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 належить не їй, а її брату - ОСОБА_6 Вона відмовилася від свого права на земельну ділянку під час оформлення спадщини ще в 2002 році. Вона дійсно отримує пенсію з 2010 року, проте її розмір не перевищує розміру прожиткового мінімуму. Вона не має майна або коштів, за рахунок якого можна виконати рішення суду, а томудержавний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві.
В судове засідання апелянт ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_3, старший державний виконавець Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорний В.В не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 березня 2013 року Оболонським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист №2/2605/3781/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 213151,09 грн., який був пред'явлений до виконання до Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, ВП №42142842.
23 червня 2016 року старшим державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м.Києві Чорним В.В. в межах виконавчого провадження №42142842 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час винесення постанови.
Підставою повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_3 державний виконавець зазначив, що в ході проведення виконавчих дій з'ясовано, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровані, згідно відповідей Державної фіскальної служби та Пенсійного Фонду України боржник не працевлаштований, рахунки у банківських та фінансових установах не обліковуються, на пенсійному обліку не перебуває, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з'ясовано, що за боржником об'єкти нерухомого майна зареєстрованими не значаться, виходом державного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі, на момент виходу боржника та його майна не виявлено, що свідчить про факт відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення за виконавчим документом, та виявлення безрезультатними здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна (а.с.5, т. 1).
Суд першої інстанції дійшов задовольнив скаргу стягувача ОСОБА_3 та визнав неправомірними дії старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорного В.В. по виконавчому провадженню №42142842 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2016 року.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» перераховані заходи, які має право вчиняти державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 4, 15, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази отримання ОСОБА_3 постанови старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві Чорного В.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2016 року.
Оскільки ОСОБА_3 ознайомилася з постановою лише 04 серпня 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що останньою не пропущені строки для її оскарження.
Як встановлено судом, боржник ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. Також вона перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та отримує пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції законно та обгрунтвоано задовольнив скаргу ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Чорного В.В. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2016 року.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 могла дізнатися про порушення своїх прав до 04 серпня 2017 року, оскільки її справа супроводжується юристами, які контролювали хід виконавчого провадження. Вказані доводи є припущеннями апелянта.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_2, що вона не має майна або коштів, за рахунок якого можна виконати рішення суду. Такі доводи апелянта спростовуються матеріалам справи.
Перебування на обліку в УПФУ та отримання пенсії не заперечується апелянтом ОСОБА_2
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києві від 31 жовтня 2018 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Крижанівська Г.В.