Справа № 757/2273/19-п Головуючий в суді І інстанції - Білоцерківець О.А.
Провадження № 33/824/1505/2019 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
25 березня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 та його захисника Ткаченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 - адвоката Ткаченко В.В. на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, -
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Відповідно до постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 28.12.2018 року о 23 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Шовковична, керував автомобілем марки «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням адвокатом Ткаченко В.В. в інтересах ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Свої вимоги мотивує тим, що у матеріалах справи міститься рапорт про зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_3 Інші докази на підтвердження обставин порушення ним ПДР України відсутні. ОСОБА_3 не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, але екіпаж патрульної поліції не мав спеціального технічного засобу. До лікаря-нарколога він відмовився їхати, адже вимоги поліцейських були безпідставні.
У поясненнях свідків, протоколі про адміністративне правопорушення та відеозаписі з нагрудних відеокамер міститься неузгодженість у часі. На відеозаписі не зафіксовано моменту озвучення працівниками поліції у присутності двох свідків, ознак алкогольного сп'яніння, які послугували підставою для проведення огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння; підписання свідками протоколу про адміністративне правопорушення, адже патрульні почали здійснювати запис не з самого початку зупинки транспортного засобу. Також, на відеозаписі інспектором патрульної поліції при розмові з диспетчером було висловлено сумніви з приводу того, чи водій знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. У матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та відомості про його відсторонення від керування транспортним засобом. Показання свідків складені ними не власноручно, на надрукованих бланках, у них не відображені ознаки алкогольного сп'яніння водія. Однак, місцевим судом були проігноровані вказані вище обставини та відмовлено в клопотанні про виклик свідків.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_3 та його захисника Ткаченко В.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 вину не визнав та пояснив, що не відмовлявся пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, але екіпаж патрульної поліції не мав спеціального технічного засобу. Під час тривалого очікування іншого патруля працівники поліції наполегливо пропонували йому пройти огляд у лікаря-нарколога, пояснивши, що всі сумніви вирішить суд, де він зможе аргументувати причини відмови. До лікаря він відмовився їхати, адже вимоги поліцейських були безпідставні. На його думку, працівники поліції порушили визначений законом порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також зазначив, що є єдиним годувальником у сім'ї та має на утриманні двох малолітніх дітей.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №401660 від 28.12.2018 року,ОСОБА_3 28.12.2018 року о 23 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Шовковична, керував автомобілем марки «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України (а.с.1).
Водночас, обставини адміністративного правопорушення, за наслідками якого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №401660 від 28.12.2018 року,підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 28.12.2018 року (а.с.3), рапортом інспектора батальйону супроводження відділення №6 ГУНП України в м. Києві від 28.12.2018 року (а.с.4), відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) співробітника патрульної поліції від 28.12.2018 року (а.с.5).
Доводи апеляційної скарги про неналежність відеозапису з нагрудної камери поліцейського, як доказу винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими, адже на вказаному відеозаписі чітко видно як останній відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_3 та його захисником Ткаченко В.В. було заявлено клопотання про виклик свідків та призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Також відсутні підстави сумніватися у достовірності підписів свідків. Враховуючи зазначене, подані клопотання слід залишити без задоволення.
Попри невизнання вини ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вважає, що викладені у постанові висновки районного суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими.
Із огляду на це апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 на розгляд трудового колективу.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Всупереч доводам апеляційної скарги, зазначені вимоги закону місцевим судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення були дотримані у повній мірі.
Посилання апеляційної скарги на невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та істотні порушення закону під час винесення оскаржуваної ухвали, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Із огляду на вищезазначене постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Вікторії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль