Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2922/2019
21 березня 2019 року місто Київ
справа № 373/1726/18
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Опанасюка І.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 06 листопада 2012 року у розмірі 28298,75 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2455,21 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 11885,12 грн.; заборгованості за пенею - 12134,67 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 1323,75 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 06 листопада 2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 9500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач зазначав, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачукредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
Вказував, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що саме на відповідачеві лежить обов'язок регулярно знайомитися зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що відповідач засвідчив власним підписом в заяві та саме відповідач у випадку незгоди зобов'язаний звернутися з письмовою заявою до банку про розірвання договору.
Зазначав, що всі операції за кредитним договором, а також те, як проводилися нарахування чітко відображені в розрахунку заборгованості, що не було проаналізовано судом першої інстанції.
Посилався на те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором у тому числі відсотки, пеню та комісії (погашення відображені у розрахунку заборгованості в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), а отже визнав свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.
Вказував, що позбавлення позивача права на захист своїх прав та законних інтересів у судовому порядку, суперечить статтям 55, 124 Конституції України.
Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав
Відповідач у судовому засіданні проти стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту не заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
Колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень статтей 526, 530, 610, ч.1 статті 612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частииною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положенням ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2012 року ОСОБА_2 заповнив бланк Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугу ПриватБанку (а.с.10), відповідно до якої отримавкредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження своїх вимог позивач надав витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»» та розрахунки заборгованості за договором №б/н від 06 листопада 2012 року.
Згідно з п.1.1.2.1.7 Умов та Правил надання банківських послугклієнт зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, по перевищенню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбаченим цим договором.
Відповідно до п.1.1.7.6 Умов при відсутності на картрахунку картки коштів в розмірі, достатньому для оплати послуг Банку для продовження дії карти, і при ненадходження грошових коштів протягом 3 місяців з моменту закінчення терміну дії картки банк стягує комісію за обслуговування рахунку відповідно до діючих тарифів. Зазначена комісія стягується банком після закінчення зазначеного в цьому пункті терміну щомісяця. У разі якщо залишок на картрахунку менше розміру комісії, встановленої Тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування картрахунку встановлюється в розмірі залишку коштів на картрахунку. При нульовому залишку коштів на неактивному картрахунку картки останній закривається.
Пунктом 1.1.7.13 Умов визначено, що клієнт зобов'язується сплачувати комісії та інші плати, встановлені банком за банківське обслуговування клієнта, відповідно до Тарифів.
Відповідно до п.2.1.1.1. Умоввказані Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанку», пам'ятка клієнта/довідка про умови кредитування, тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно з п.2.1.1.2. вказаних Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.
Позивачем на підтвердження своїх вимог було надано два розрахунки заборгованості: за період з 01 листопада 2012 року по 31травня 2015року та з 01 червня 2015 року по 01 липня 2018 року, згідно з якими заборгованість відповідача станом на 01 липня 2018 рокустановить 28298,75 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2455,21 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 11885,12 грн.; заборгованості за пенею - 12134,67 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 1323,75 грн.
З цього ж розрахунку вбачається, що відповідач погашав заборгованість.
Разом з тим, будь - яких доказів про те, як розподілялися внесені відповідачем кошти позивач не надав.
Відповідно до ч.1 ст.13 цього ж Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12 червня 2014 року у справі №6-32цс13).
Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У судовому засіданні апеляційного суду, відповідач підтвердив, що йому була спочатку видана картка «Універсальна», а потім «Універсальна GOLD», заборгованість по тілу кредиту останній визнав. Однак, він не погоджується з розміром заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за пенею та штрафу, оскільки заборгованість ним погашалася, однак не зрозуміло як зараховувалися суми на її погашення.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки визнання позову в частині тіла кредиту у розмірі 2455,21 грн. не порушує вимог закону колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 2455,21 грн. підлягають задоволенню.
Разом з тим колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, як на складову договору банківських послуг, укладеного 06 листопада 2012 року з відповідачем договору, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також відсутня жодна ідентифікуюча ознака на предмет їх невід'ємності саме від заяви відповідача.
Доданий до заяви витяг з тарифів, крім того, що не містить підпису відповідача, містить декілька зовсім різних тарифів обслуговування кредитних карт.
Із розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що розмір процентної ставки неодноразово змінювався.
Згідно з ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженими ними, та умови, які є обов'язковими відповідно о актів цивільного законодавства.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтом договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її за договорами банківського вкладу ( крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина 4 статті 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Частинами 1-4 статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, якщо сторони кредитного договору досягли домовленості щодо всіх його умов, в тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. Уразі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки та процедури підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі.
Разом з тим, матеріали справи не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом до 43,20% річних скріпленої його підписом.
При цьому, проценти за користування кредитом - це плата позичальником кредитору коштів за користування наданими йому коштами. Нарахування ж процентів на проценти, а також нарахування процентів на штрафні санкції законом не передбачено, а відтак вказані вимоги є необґрунтовані.
З наданого відповідачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідач погашав заборгованість.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду пояснити яким чином розраховувалися відсотки у розмірі 11885,21 грн. не зміг.
Також позивачем не надано доказів погодження з відповідачем при укладенні договору порядку та розміру процентів, комісій, порядку та умов нарахування пені та штрафу.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості проценти нараховані не на суму кредитних коштів, які видані відповідачу, а на суму кредиту, разом з процентами та штрафними санкціями.
При цьому як вбачається з наданої відповідачем виписки по рахунку, банком списували відсотки за користування кредитом за підвищеною, без згоди відповідача, процентною ставкою.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за пенею та штрафу, оскільки вказані вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом презумпції правомірності правочину колегія суддів відхиляє, оскільки з поданих банком доказів, не можливо встановити обставини, якими останній обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 381,91 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2018 рокускасувати та ухвалити нове.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 суму заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2455 грн. 21 коп.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати у розмірі 381 грн. 91 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 березня 2019 року.
Головуючий:
Судді: