21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100060004283 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 06.07.2017 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року та остаточно призначено до _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/1200/2019 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1
відбуття ОСОБА_6 покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 , 13.08.2017 року близько 03 год., перебуваючи у м. Києві та не маючи постійного місця проживання, у пошуках місця для ночівлі, прогулювався центральною частиною міста Києва. При цьому він підійшов до дверей під'їзду 3 будинку АДРЕСА_3 , які на той час були відчиненими, і зайшов до середини під'їзду. Перебуваючи у під'їзді, ОСОБА_6 побачив біля стіни належний ОСОБА_8 дитячий візок коричнево-сірого кольору «CROSS» і у нього виник злочинний умисел на викрадення цього візка. Не бажаючи бути викритим у скоєному, ОСОБА_6 вирішив домовитись з іншою особою про спільне вчинення даної крадіжки. З метою пошуку особи, яка б погодилась на спільне вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 направився на Бессарабську площу у м. Києві, де приблизно о 04 год. 30 хв. зустрів свого знайомого - особу, матеріали відносно якого виділені в інше кримінальне провадження, якому запропонував спільно вчинити викрадення чужого майна, а саме - дитячого візка «CROSS», на що той надав добровільну згоду і таким чином, вступивши у попередню змову з ОСОБА_6 щодо спільного вчинення злочину групою осіб. Після досягнення усної домовленості між собою про вчинення таємного викрадення чужого майна, будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом, виконуючи покладену на особу, матеріали відносно якого виділені в інше кримінальне провадження, роль, відповідно до раніше розробленого злочинного плану, приблизно о 05 год., останній зайшов у під'їзд 3 будинку АДРЕСА_3 , де скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його діями, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, викотив з вказаного під'їзду дитячий візок «CROSS» та пішов з викраденим майном до перетину вулиць Крутий Узвіз і Кропивницького, де на нього чекав ОСОБА_6 .
У результаті спільних з особою, матеріали відносно якого виділені в інше кримінальне провадження, злочинних дій, ОСОБА_6 своїми протиправними діями завдав потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду, що складає 5 900 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , вважаючи вирок суду занадто суворим, просить застосувати щодо нього ст. 75 КК України або замінити на альтернативний вид покарання, яке передбачає дана стаття.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що визнає свою аморальну поведінку і стан свого життя на той момент, в чому кається та просить пробачення у суспільства, та, що він повністю відрікся від старого життя, прийняв рішення віддати своє життя служінню Богу та людям.
При цьому зазначає, що на даний час він фактично мешкає в Київському Християнському Благодійному Фонді «Наріжний камінь», живе на території реабілітаційного центру «Вибір», який відноситься до церкви «Сила Воскресіння», та зробив свій вибір у житті, а також працює на посаді волонтера, допомагає бідним та знедоленим людям, безхатченкам та людям з обмеженими фізичними можливостями, приймає участь у різноманітних соціальних програмах.
За таких обставин, просить прийняти гуманне рішення по відношенню до його долі та дати йому шанс стати корисним своїй державі, суспільству та Богу.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Щодо доводів ОСОБА_6 про суворість призначеного йому покарання, то, всупереч тверджень апелянта, міра покарання призначена ОСОБА_6 з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, є умисним та корисливим, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий за вчинення аналогічного умисного корисливого злочину та вчинив даний злочин під час іспитового строку, свою вину у вчиненому визнав повністю, не працює, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, на даний час перебуває в центрі соціальної реабілітації. Належним чином при цьому враховано судом і обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, а також - відсутність обтяжуючих його покарання обставин.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_6 покарання саме у виді позбавлення волі, так як його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, а з урахуванням того, що ОСОБА_6 не відбув покарання, призначене вироком Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року, остаточне покарання визначив ОСОБА_6 на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Вимоги обвинуваченого щодо врахування фактично лише його працевлаштування волонтером в Київському Християнському Благодійному Фонді «Наріжний камінь» та зміни його поглядів на своє життя у зв'язку зі зверненням до Бога та служінням йому, як підстав для пом'якшення призначеного йому судом покарання шляхом заміни на альтернативний вид покарання, яке передбачене санкцією статті, або застосування до нього положень ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути задоволені, оскільки не є тими обставинами, які в даному випадку істотно знижували б ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та давали б підстави для висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства чи пом'якшення призначеного йому судом покарання, яке до того ж визначено з урахуванням того, що ОСОБА_6 новий злочин вчинив протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та перевиховання.
За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
___________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3