1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 березня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2019 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кременчук Полтавської області, громадянин України, українець, неодружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участі: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 на строк 60 днів, тобто до 06 квітня 2019 року включно, без визначення розміру застави.
При вирішенні клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та те, що ризики, які були встановлені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в подальшому продовженні такого строку, продовжують існувати. Також, було враховано і те, що підозрюваний не зареєстрований та не має місця фактичного проживання в місті Києві, не працює, неодружений, та те, що органу досудового розслідування необхідно проаналізувати висновки всіх судових експертиз, перевірити на причетність до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , та виконати вимоги ст.ст. 221, 283, 290, 291 КПК України і скласти обвинувальний акт.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2019 року, та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою АДРЕСА_2 , з покладенням на нього додаткового обов'язку носити електронний засіб контролю.
В апеляційних скаргах з доповненнями до них, захисники зазначають про необґрунтованість та невмотивованість ухвали слідчого судді, у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Так, захисник ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя безпідставно в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що підозрюваний раніше судимий і зазначив про це відповідні дані, оскільки ОСОБА_5 за вироком Солом'янського районного суду м. Києва має погашену судимість у розумінні ст. 89-91 КК України, а за вироком Московського районного суду м. Харкова - є реабілітованою та не судимою особою, зважаючи на ЗУ «Про амністію у 2014 році».
Також, в апеляційній скарзі звертається увага на порушені права підозрюваного на захист, оскільки слідчий суддя позбавила підозрюваного належним чином підготуватися до свого захисту, зважаючи на те, що підозрюваний зауважив про різну кількість аркушів у копіях клопотань наданих йому та його захисникам. Крім того, слідчий суддя прийняв до провадження клопотання слідчого, яке не відповідає п. 5.27 Національних стандартів України, а саме додані до клопотання матеріали не були належним чином завірені, що на переконання захисника позбавляє можливості сторону захисту та суд переконатися в їх справжності.
Крім того, захисники звертають увагу на те, що в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та те, що органом досудового розслідування не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, і неможливість застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Також, на переконання сторони захисту, виклад обставин в оскаржуваному рішенні, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді, свідчить про відсутність підстав, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Захисник ОСОБА_7 просить врахувати дані про особу підозрюваного, а саме: те, що він має цивільну дружину, з якою, всупереч висновкам слідчого судді постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має позитивні характеристики, та матір похилого віку, яка перенесла інсульт.
Також, захисник ОСОБА_6 зазначає, що слідчий в порушення вимог ч. 1 ст. 199 КПК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою пізніше ніж за три дні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Більш того, продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваному до 06 квітня 2019 року, слідчий суддя продовжив такий строк на 63 дні.
На переконання захисників, заборона підозрюваному залишати житло цілодобово, можливість відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження за допомогою електронних засобів контролю, повністю забезпечить належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків та сприятиме здійсненню справедливого і відкритого розгляду у продовж розумного строку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, а апеляційні скарги без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 14 жовтня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017110040002803, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України
11 липня 2018 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Наступного дня, тобто 12 липня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а 13 липня того ж року - передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського районного суду Київської області від 14 липня 2018 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 вересня 2018 року.
05 вересня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України.
07 вересня 2018 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , до 12 жовтня 2018 року.
19 вересня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено нову підозру ст. 257, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
27 вересня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено нову підозру в участі в озброєній банді з метою нападу на окремих осіб, а також вчинюваних нею нападах; у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою; у носінні, зберіганні, придбанні, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року та 31 січня 2019 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110040002803 продовжено, відповідно до 10 місяців, тобто до 12 лютого 2019 року та 12 місяців, тобто до 12 квітня 2019 року.
Ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня та 04 грудня 2018 року, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , відповідно до 07 грудня 2018 року та 05 лютого 2019 року.
31 січня 2019 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на строк 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2019 року вказане клопотання слідчого було задоволено.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя, всупереч доводам апеляційних скарг, з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбаченихст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення, що дає підстави для продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, та вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Враховуючи викладене, посилання захисника на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не заслуговують на увагу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_5 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний має цивільну дружину, з якою, всупереч висновкам слідчого судді постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має позитивні характеристики, та матір похилого віку, яка перенесла інсульт, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Посилання захисників на те, що слідчий звернувся із клопотання про продовження строку тримання від вартою підозрюваному ОСОБА_5 менш ніж на три дні до закінчення дії попередньої ухвали, є надуманими, зважаючи на те, що строк ОСОБА_5 було продовжено до 05 лютого 2019 року, а клопотання надійшло до слідчого судді 31 січня того ж року.
Також слід зазначити, що всупереч доводам захисників обґрунтованість та необхідність вказаних у клопотанні процесуальних дій, перевірена слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року при постановленні ухвали про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110040002803 та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Інші доводи, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої останньому у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що у сукупності з усіма обставинами провадження є достатнім для застосування відносно ОСОБА_5 саме такого виду запобіжного заходу.
Разом з тим, слідчий суддя, продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою, порушив вимоги ч. 1 ст. 197 КПК України, а саме від моменту винесення оскаржуваної ухвали, тобто від 02 лютого 2019 року, продовжив строк тримання ОСОБА_5 під вартою більш як на два місяці, тобто до 06 квітня 2019 року, хоча строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, на що правильно звертається увага в апеляційних скаргах захисників.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що таке порушення тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та необхідність постановлення судом апеляційної інстанції нової ухвали, якою клопотання слідчого належить задовольнити та продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 04 квітня 2019 року.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,194, 199, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 до 06 квітня 2019 року включно,-скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 04 квітня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1396/2019 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1