Справа № 11-cc/824/1262/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене 30.07.2018 слідчим Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві в ході слідчої дії - огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, а саме: мотоцикл марки «Suzuki GSX-R600», д.н.з. НОМЕР_1 , номер рами та кузова НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на мотоцикл марки «Suzuki GSX-R600», д.н.з. НОМЕР_1 , номер рами та кузова НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 .
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що власник арештованого майна не є підозрюваним. Додає, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено. Вказує про порушення слідчим суддею вимог ч. 2 ст. 172 КПК України.
Одночасно апелянт вказує, що копію ухвали отримано 25.01.2019 року, апеляційна скарга подана до суду 30.01.2019.
Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 15 годину 30 хвилин 18.03.2019 року, про що надіслано повідомлення прокурору 21.02.2019 о 10 год. 21 хв., проте в судове засідання прокурор не прибув, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12018100100008235, відомості про яке 31.07.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідчий СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене 30.07.2018 слідчим Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві в ході слідчої дії - огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, а саме мотоцикл марки «Suzuki GSX-R600», д.н.з. НОМЕР_1 , номер рами та кузова НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на мотоцикл марки «Suzuki GSX-R600», д.н.з. НОМЕР_1 , номер рами та кузова НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 , яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року задоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Посилання апелянта на те, що власник майна не перебуває в статусі підозрюваного, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь-якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.
Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене 30.07.2018 слідчим Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві в ході слідчої дії - огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, а саме: мотоцикл марки «Suzuki GSX-R600», д.н.з. НОМЕР_1 , номер рами та кузова НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на мотоцикл марки «Suzuki GSX-R600», д.н.з. НОМЕР_1 , номер рами та кузова НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 ,залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
______________________ _________________________ ________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4