Справа №22ц/824/521/19 Головуючий у 1 інстанції - Керекеза Я.І.
Унікальний №373/710/18 Доповідач - Панченко М.М.
20 березня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі:
Судді-доповідача - Панченка М.М.
Суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 08 жовтня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-
У квітні 2018 року позивач акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив винести рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним картковим договором №б/н від 31.03.2011 року у загальній сумі 15.146,02грн., що складається: із заборгованості: за тілом кредита - 122,44 грн.; за відсотками - 10.426,15грн.; по пені та комісії - 3.400 грн.; по штрафу 500 грн., як фіксована частина, та 697,43 грн., як процентна складова.
Послався на те, що 31.03.2011 року між сторонами укладено кредитний картковий договір на суму 3.800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок під 30% річних на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно доводів позивача відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана позивачем заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.prіvatbank.ua, складає між сторонами Договір, що підтверджується підписом позивача у його заяві про видачу карткового кредита.
Оскільки, як вважав позивач АТ «КБ «Приватбанк», позичальниця ОСОБА_2 не виконує належним чином свої кредитні зобов»язання з погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 08 жовтня 2018 року у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачем не наведено належних доказів невиконання позичальницею своїх договірних зобов»язань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що «Умови та Правила надання банківських послуг», які складають предмет позову, позичальницею не підписувались.
В поданій апеляційній скарзі АТ «КБ «Приватбанк» просить скасувати указане рішення, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у позові про стягнення тіла кредита у сумі 122,44 грн. та штрафів: 500 грн., як фіксована частина, та 697,43 грн., як процентна складова, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в решті рішення належить залишити без змін з таких підстав.
В силу ст.ст.368,369 ЦПК України, оскільки ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1.921 грн. - з 01.01.2019), а також, враховуючи, що матеріали справи містять письмові докази, об»єм яких дозволяє дослідити та з»ясувати повно, всебічно та об»єктивно обставини справи, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ «КБ «Приватбанк» надав суду копію Анкети-заяви №б/н від 31.03.2011 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», підписану відповідачкою ОСОБА_2, відповідно до змісту якої слідує, що між ПАТ «КБ «Приватбанк» та заявницею ОСОБА_2 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальниця того ж дня отримала у Банку платіжну картку «Кредитка універсальна» з зазначенням кредитного ліміту у сумі 3.800 грн. під 30% річних на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачка ОСОБА_2 у Анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що її заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом на Анкеті-заяві від 31.03.2011 року.
Встановлено, що під цими документами, зазначеними в Анкеті-заяві, як Умовами та Правилами надання банківських послуг у «ПриватБанку», Тарифами банку, Пам»яткою клієнта банку, які визначають розмір відсотків, штрафів, пені, комісійних, терміну дії договору, а також строків платежів по кредиту (тіла кредита та відсотків) - позичальниця не підписувалась.
Крім того, банком не наведено інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов договору, крім тих, що зазначені лише у вище зазначених документах, і з якими, як вважав банк, позичальник був ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про укладення сторонами належним чином кредитного карткового договору, оскільки заявка позичальниці про видачу кредиту, в сукупності з Умовати та Правилами та Тарифами банку, складають зміст кредитного карткового договору, яким передбачені всі істотні умови договору, відповідно до ст.638 ЦК України.
Зазначене свідчить, що між сторонами виникли договірні відносини кредиту, згідно яких, в силу ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки, як вважав Банк, позичальниця ОСОБА_2 не виконувала свої договірні зобов»язання, за розрахунком ПАТ «КБ «Приватбанк», у неї, станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість у загальній сумі 15.146,02грн., що складається: із заборгованості: за тілом кредита - 122,44 грн.; за відсотками - 10.426,15грн.; по пені та комісії - 3.400 грн.; по штрафу 500 грн., як фіксована частина, та 697,43 грн., як процентна складова.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
А в силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Дійшовши висновку про ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, зокрема, в частині стягнення тіла кредита у сумі 122,44 грн., колегія суддів виходить з правильності виконаного позивачем розрахунку, наданого суду, та враховує, що відповідачка не спростувала указану заборгованість і не надала суду свого розрахунку заборгованості. А відносно того, що вона отримувала кредитну картку і користувалась коштами зарахованими банком на цю картку в межах обумовленого ліміту позикових коштів, відповідачка своїх заперечень суду не навела.
Крім того, дійшовши висновку про часткове задоволення апеляційної скарги щодо скасування рішення про відмову у стягненні штрафу та постановлення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафів 500 грн., як фіксована частина, та 697,43 грн., як процентна складова, колегія суддів виходить з того, що відповідачка не спростувала доводи позивача відносно того, що вона, дійсно, укладала кредитний картковий договір з ПАТ «КБ «ПриватБанк» і користувалась платіжною карткою, на яку Банк зараховував кредитні кошти в межах кредитного ліміту. При цьому, відповідачка, як позичальниця, не навела підтверджень, що вона повністю розрахувалась по наданим їй кредитним коштам і не надала суду свого розрахунку заборгованості по кредиту, а тому, колегія суддів розглядає вимоги банку в цій частині обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні несплаченого тіла кредита та штрафів є неправильним.
Між тим, відмову суду першої інстанції у позові про стягнення відсотків у розмірі 10.426,15 грн. колегія суддів вважає обґрунтованою, оскільки визначенні позивачем відсотки розраховані з урахуванням одноособового підвищення Банком відсоткової ставки, що є неприпустимим, відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України.
Так, в силу ч.ч.2,3 ст.1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Між тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що з 01.04.2011року по 29.08.2014 року відсоткова ставка становила 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,8% річних, а з 01.04.2015 року по 28.02.2018 - 43.2% річних.
При цьому, посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, якими передбачене одностороннє підвищення Банком відсоткової ставки, з якими, начеб-то погодилась позичальниця при заповненні Анкети-заяви від 31.03.2011 року, суд розглядає, як безпідставним аргументом, оскільки позичальниця не читала ці Умови та Правила і не давала згоди Банку на зміну відсоткової ставки.
Також, дійшовши висновку про обгрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення пені та комісійних витрат, колегія суддів виходить наступного.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобо»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми виконаного або неналежного виконання зобов»язання(ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зообов»язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).
Згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те ж порушення.
Зазначене також знайшло своє висвітлення у правовій позиції Верховного Суду України за результатами розгляду справи №6-2003цс15 від 21.10.2015.
Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача як захід цивільно-правової відповідальності за невиконання відповідальності і пеню, і штрафи, що не узгоджується з чинним законодавством, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у позові про стягнення пені.
Також, колегія суддів розглядає як обгрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову у позові частині стягнення комісії за банківське обслуговування, яка нарахована банком у сумі 3.400 грн. одночасно з пенею, незважаючи на те, що це різні за своєю правовою природою платежі і з різним порядком нарахування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у позові про стягнення тіла кредита у сумі 122,44 грн. та штрафів у сумі 500 грн., як фіксована частина, та 697,43 грн., як процентна складова, а в решті рішення належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 08 жовтня 2018 року в частині відмови у стягненні тіла кредиту і штрафів, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по тілу кредита у сумі 122,44 грн., та штрафи у сумі: 500 грн., як фіксована частина, та 697,43 грн., як процентна складова, а в решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді