Ухвала
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 306/1548/18
провадження № 61-5359 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новікової Інни Станіславівни, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості, інфляційних втрат і пені,
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 4 918,70 грн, інфляційних втрат 20 190,17 грн і пені у розмірі 20 731,38 грн, оскільки відповідачі не сплатили грошові кошти в сумі 145 253,93 грн. після прийняття спадщини, тобто прострочили сплату на 412 днів, починаючи із закінчення шестимісячного строку після смерті спадкодавця: з 08 квітня 2017 року до 24 травня
2018 року (погашенням боржниками суми заборгованості на користь стягувача).
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області
від 25 вересня 2018 р. у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 вересня
2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про солідарне стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості та інфляційних втрат скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_3 три відсотки річних у сумі 4 918,70 грн та інфляційні втрати у сумі 20 190,17 грн, а загалом -
25 108,87 грн, а також по 482,61 грн з кожного з відповідачів у відшкодування судового збору. У решті рішення районного суду залишено без змін.
У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Новікової І. С., в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та залишити в силі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2018 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Отже, ціна позову у даній справі становить 45 840,25 грн, яка станом на
1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом
а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Посилаючись на наявність зазначеної обставини, заявник зазначає, що частина друга статті 625 ЦК України у різних правовідносинах завжди були підставами для дискусій та призводять до різної судової практики.
Проте, судова практика у цій категорії справ є незмінноюу тому числі у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року
№ 14-16 цс 18 (№ 686/21962/15-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Новікова І. С., подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката НовіковоїІнни Станіславівни, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості, інфляційних втрат і пені відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник