Ухвала
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 569/10543/18
провадження № 61-48742ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот», подану представником Нечепорук Лесею Юріївною, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 77 941,08 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2018 рокупозов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом. Стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2017 року по 11 лютого 2018 року у сумі 76 948,20 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем були порушені права та інтереси ОСОБА_2, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вони підлягали захисту шляхом стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на його користь заборгованих сум.
У грудні 2018 року ПрАТ «Рівнеазот» через свого представника Нечепорук Л. Ю. звернулося до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року касаційну скаргу ПрАТ «Рівнеазот», подану представником Нечепорук Л. Ю., залишено без руху та встановлено строк для усунення наявного у ній недоліку щодо надання документа, що підтверджує сплату судового збору.
Вимоги ухвали заявником виконані - недолік, зазначений в ухвалі, усунуто.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Предметом позову у даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 77 941,08 грн, що станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн х 100 = 176 200,00 грн), а тому зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню,однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
У відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Також Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот», поданою представником Нечепорук Лесею Юріївною, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Додані до скарги матеріали повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов