іменем України
19 березня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/3454/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів: Євстафіїва О.К., Онищенко О.І.,
секретар: Герасименко Ю.О.
за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року, постановлене в складі судді Логвіної Т.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Чернігівської міської ради про скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації, визнання незаконним рішення, усунення перешкод у користуванні,
В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, Чернігівської міської ради, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані 29 вересня 2014 року Репех Т.А., державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, індексний номер 27397094, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_3, площею 0,0308 га, НОМЕР_1, площею 0,0145 га та НОМЕР_2, площею 0,0012 га, отриманих ОСОБА_4 в результаті поділу земельної ділянки площею 0,0465 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Державний акт на яку було скасовано та визнано недійсним рішенням Апеляційного суду Чернігівської області 03.10.2014 р.; визнати незаконним рішення Чернігівської міської ради про передачу вказаних земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію цих земельних ділянок. Також просив усунути перешкоди в користуванні позивачу земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом відновлення меж між земельними ділянками по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4 та по АДРЕСА_1 власником якої є позивач, відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № С-56 від 25 квітня 2009р., земельної ділянки з кадастровим номером (НОМЕР_3) шляхом переміщення межі від А до Б на 0,8м, від Б до Г на 0,17м, межі від Г до Д (один відрізок, пряма лінія) на 1,26м, по межі від Д до А на 0,12м, у глиб земельної ділянки по АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером (НОМЕР_1) шляхом переміщення межі від А до Б (три відрізки) 0,86м +0,76м+0,01м, від Б до В на 0,08м, по межі від В до Г (три відрізки, ламана лінія) 0,01м + 0,2м+ 0,87м, по межі від Г до А на 0,09м, у глиб земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_4 Металеві стовпи, прожилини, які слугують основою для паркану, розмістити у глиб земельної ділянки ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року було розділено порівну земельну ділянку площею 1139 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1. За позивачем визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на яку йому 20 жовтня 1997 року виданий державний акт на право власності на землю та виділено в натурі площею 570 кв.м., з ділянкою спільного користування. За ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки також площею 570 кв.м. з ділянкою спільного користування 6 кв.м. Зовнішні межі та площа земельних ділянок, які були передані у власність зазначені в рішенні вищезазначеного рішення на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислово палати №С-56 від 25 квітня 2009 року. Позивач зазначив, що правовстановлюючих документів на земельну ділянку він не оформив, а відповідач своє право реалізувала.
Незважаючи на те, що конфігурація меж та площа земельних ділянок відповідача визначені правовстановлюючим документом, фактично вони йому не відповідають. Так зокрема Управлінням контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області 13 липня 2015 року було проведено позапланову перевірки дотримання вимог земельного законодавства за результатами якої складно акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000094 від 13 липня 2015 року та встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, не відповідають конфігурації та площі земельних ділянок, яку використовує відповідач. В даному акті зазначено також, що відповідно до свідоцтва ОСОБА_4 одноособово набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0012 га, яка за рішенням суду була визнана ділянкою спільного користування.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2017 року у даній справі позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,0012 га, індексний номер свідоцтва 27397094, видане 29 вересня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Репех Т.А. та скасовано державну реєстрацію цього права, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 10 вересня 2014 року за номером запису 7151326; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог а саме: про скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 кадастрові номери: НОМЕР_3 та НОМЕР_1; про скасування державної реєстрації цих земельних ділянок; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж відповідно до рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не може зареєструвати своє право власності тому, що ОСОБА_4 не дивлячись на закріплені судовим рішенням межі, проводячи постійно махінації з документальним оформленням виділених їй земельних ділянок фактично захопила частини земельних ділянок, які судом були виділені ОСОБА_2
Апелянт зазначає, що після рішення суду 2009 року він довідався, що всупереч встановленим судом межам земельних ділянок ОСОБА_4 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, але з іншими межами, ніж зазначено в рішенні апеляційного суду, і до якої також була включена земля спільного користування. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2014 року Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, що виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6 був визнаний недійсним. Але в період розгляду справи в суді ОСОБА_4 з метою обходу негативного для себе рішення суду поділила земельну ділянку на три ділянки кадастрові номери НОМЕР_3, НОМЕР_1 та НОМЕР_2 без зміни меж, зазначених в Державному акті і на ці три земельні ділянки отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки.
Також особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що судом першої інстанції скасовано свідоцтво про право власності тільки на одну з трьох земельних ділянок, які були незаконно сформовані шляхом поділу земельної ділянки, правовстановлюючий документа на яку Державний акт на право власності на земельної ділянку серії НОМЕР_5 виданий недійсним.
Зазначає, що суд не сприяв йому у вирішенні питання про проведення судової експертизи.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заперечення на апеляційну скаргу, просять відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначили, що станом на 01 жовтня 2014 року Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 не існувало, оскільки, як зазначалось вище були сформовані три земельних ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Також вказали, що про факт помилкового включення проходу спільного користування площею 12 кв.м. або 0,0012 га ОСОБА_2 було відомо. Виділивши в окрему земельну ділянку спільного користування з кадастровим номером НОМЕР_2 - 12 кв.м. в червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Чернігівської міської ради з заявою щодо передачі права власності на цю земельну ділянку Чернігівській міській раді та отримала згоду на відчуження даної земельної ділянки, однак угода не була оформлена, оскільки були неточності в рішенні Чернігівської міської ради. В цей же час ОСОБА_4 через приватного нотаріуса зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією щодо укладення договору дарування за яким пропонувалось отримати в дар 1/2 частку в праві власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), але позивач відмовився від такої пропозиції. З причин того, що ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 травня 2016 року накладено арешт на спірну земельну ділянку, не відбулось укладення договору з Чернігівською міською радою про передачу права власності на земельну ділянку, у зв'язку з добровільною відмовою від 05 серпня 2016 року у приватного нотаріуса. Загалом ОСОБА_4 та коваль О.В. зазначали, що позивачем не наведено жодного доказу порушення його прав державною реєстрацією земельних ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_1. Щодо порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, стосовно зменшення його площі земельної ділянки та можливого самовільного зайняття земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 не надав інформацію судовому експерту, яка від нього вимагалась.
Відповідач Чернігівська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не направляла.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 6,0 кв.м. рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року визнана ділянкою спільного користування сторін, але, незважаючи на це, відповідач ОСОБА_4 без законних на то підстав стала власником зазначеної земельної ділянки відповідно до свідоцтва про право власності на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0, 0012 га, тому позов в частині скасування свідоцтва про право власності саме на дану земельну ділянку та скасування державної реєстрації такого права, обґрунтований та підлягає задоволенню. Водночас, оскільки позивач не довів порушення йог права реєстраціє земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_1, що видане 29.09.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Репех Т.А., індексний номер: 27397094, яке отримане ОСОБА_4 в результаті поділу земельної ділянки площею 0,0465га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання незаконним рішення Чернігівської міської ради про передачу їх у власність ОСОБА_4 (якого не існує взагалі), скасування державної реєстрації цих земельних ділянок, задоволенню не підлягає як необґрунтований та безпідставний.
З таким висновком колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.319 ЦК України вказані права здійснюються власником на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_9 про визнання права власності на частину земельної ділянки та її поділ. За ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1139 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1, на яку ОСОБА_2 20 жовтня 1997 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, та виділено її в натурі в наступних межах: від л.А до л.Б - 4,60 м (вздовж вулиці АДРЕСА_1); від л. Б до л. В - 12,00 м.; від л. В до л. Г - 5,20 м.; від л. Г до л. Д - 3,50 м.; від л. Д до л. Е - 1,70 м (вздовж вулиці АДРЕСА_1); від л. Е до л. Ж - 6,27 м (вздовж вулиці АДРЕСА_1); від л. Ж до л. З - 2,50 м.; від л. З до л. А. - 2,30 м.; ділянка спільного користування літ. Ф, Ц, Н, О, Ф площею 6,0 кв.м. ; від л. К до л. Л - 22,40 м.; від л. Л до л. М - 12,97 м.; від л. М до л. Н - 21,70 м.; від л. Н до л. О - 1,00 м.; від л. О до л. П - 10,82 м.; від л. П до л. Р - 5,80 м.; від л. Р до л. С - 6,50 м.; від л. С до л. Я - 3,00 м. (вздовж вулиці АДРЕСА_1); від л. Я до л. Ю - 3,00 м.; від л. Ю до л. Z - 2,90 м.; від л. Z до л. Ф - 14,32 м.; від л. Ф до л. Ц - 1,00 м.; від л. Ц до л. К - 3.00 м.; площею 570 кв.м., відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № С-56 від 25 квітня 2009 року.
За ОСОБА_2 відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № С-56 від 25 квітня 2009 року було визнано право власності на іншу 1/2 частину земельної ділянки, та виділено її в натурі в наступних межах: від л. Д до л. Г - 3,50 м.; від л. Г до л. В - 5,20 м.; від л. В до л. І - 15,20 м. - межа проходить по лінії розділу житлового будинку; від л. І до л. Й - 2,86 м.; від л. Й до л. К - 7,30 м.; від л. К до л. Ц - 3,00 м.; від л. Ц до л. Н - 11,97 м.; від л. Н до л. М - 21,70 м.; від л. М до л. У - 9,23 м.; від л. У до л. Т - 40,00 м. - межа проходить по межі з садибою № 50; від л. Т до л. С - 14,65 м. (вздовж вулиці АДРЕСА_1); від л. С до л. Р - 6,50 м.; від л. Р до л. П - 5,80 м.; від л. П до л. О - 10,82 м.; від л. О до л. Ф - 11,97 м.; від л. Ф до л. Z - 14,32 м.; від л. Z до л. Ю - 2,90 м.; від л. Ю до л. Я - 3,00 м.; від л. Я до л. Д - 20,18 м. (вздовж вулиці АДРЕСА_1); площею 570 кв.м., з ділянкою спільного користування площею 6,0 кв.м., (а.с.8-10, 168-171 т.1).
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 13 липня 2015 року встановлено невідповідність конфігурації та площі земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_4, правовстановлюючим документам. При проведенні перевірки на місцевості встановлено, що межі земельної ділянки, на яку ОСОБА_2 визнано право власності вищезазначеним рішення Апеляційного суду Чернігівської області, в натурі (на місцевості) не визначено. Дані, зазначені в витягу з державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1 не відповідають фактичному землекористуванню. Зазначено, що свідоцтво на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,0012 га суперечить висновку експерта С-56 від 25 квітня 2009 року та, відповідно, рішенню Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2010 року, яке є правовстановлюючим документом. А саме, відповідно до даного свідоцтва ОСОБА_4 набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0012 га, яка рішенням суду визнана ділянкою спільного користування (а.с.11-13 т.1).
З заяви ОСОБА_4, засвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_10, вбачається, що вона пропонувала ОСОБА_2 прийняти в дар 1/2 частку в праві власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.47 т.1).
Рішенням Чернігівської міської ради від 31 липня 2014 року надано згоду ОСОБА_2 на одержання на користь територіальної громади м.Чернігова права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,0012 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Витрати, пов'язані з укладанням договору про передачу права власності на земельну ділянку вирішено покласти на ОСОБА_4 (а.с.51 т.1).
Згідно копії витягу із рішення Чернігівської міської ради від 28 серпня 2015 року враховуючи заяву ОСОБА_4, пункт 13 рішення міської ради від 31 липня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, про передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів, городництва та надання згоди на отримання права власності на земельні ділянки на користь територіальної громади м.Чернігова» (42 сесія 6 скликання) викладено у новій редакції «ОСОБА_4 надати згоду на відчуження на користь Чернігівської територіальної громади земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), у зв'язку з добровільною відмовою від права власності, площею 0,0012 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», і далі за текстом (а.с.49 т.1).
ОСОБА_4 звернулась до компетентних органів з заявою від 05 червня 2014 року в якій просила розробити технічну документацію для поділу земельної ділянки та формування окремих земельних ділянок площею 0,0308 га, 0,0145 га та 0,0012 га шляхом їх виділення із складу існуючої земельної ділянки загальною площею 0,0465 га кадастровий номер НОМЕР_7. На підставі даної заяви розроблено технічну документацію БПП «Позитив» (а.с.76-90 т.1).
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради ОСОБА_2 належить право власності земельна ділянка площею 1139 кв.м. в АДРЕСА_1. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів за №523 (а.с.91, 191 т.1).
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 серпня 2016 року за ОСОБА_4 зареєстрована земельна ділянка площею 0,0012 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.119-127 т.1).
Управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області повідомило, що в Державному земельному кадастрі України відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 відсутні, запис вилучено з обліку, а державний акт серії НОМЕР_5, виданий на ім'я ОСОБА_4 (на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року) було погашено та здано до архіву. Дана земельна ділянка у 2014 році поділена на три окремих частки та сформовано три окремих земельних ділянки з окремими кадастровими номерами, відповідно: площею 0,3080 га, кадастровий номер НОМЕР_3; площею 0,0145 га, кадастровий номер НОМЕР_1; площею 0,0012 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.166 т.1).
Нотаріально завіреною заявою від 07 липня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до компетентних органів про видачу їй свідоцтва про право власності на нерухоме майно на належну їй земельну ділянку площею 0,0308 га розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3 надану для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд та зареєструвати право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В даній заяв ОСОБА_4 повідомлено, що було розроблено технічну документацію для поділу земельної ділянки площею 0,0465 га розташованої в АДРЕСА_1 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_7 та формування окремих земельних ділянок площею 0,03080 га - кадастровий номер НОМЕР_3; 0,0145 га - кадастровий номер НОМЕР_1; 0,0012 га - кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.53 т.1).
Також ОСОБА_4 зверталась до Чернігівської міської ради 03 березня 2016 року з заявою про передачу спірної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.54 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 23 березня 2016 року подарувала ОСОБА_5:
- земельну ділянку площею 0,0308 га, розташовану в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_3, що підтверджується Договором дарування земельної ділянки. Зазначено, що нерухоме майно належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11 липня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, індексний номер: 24137582 (а.с.57-58 т.1);
- земельну ділянку площею 0,0145 га, розташовану в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується Договором дарування земельної ділянки. Зазначено, що нерухоме майно належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11 липня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, індексний номер: 24153644 (а.с.60-61 т.1);
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Нерухоме майно належить дарувальнику на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 06 липня 2006 року, справа №22ц-920/06, право власності зареєстроване 21 листопада 2006 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №16129962, номер запису 8079 в книзі 133 (а.с.63-64 т.1);
- земельну ділянку площею 0,0098 га, розташовану в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_9, що підтверджується Договором дарування земельної ділянки. Зазначено, що нерухоме майно належить дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, виданого 22 березня 2012 року Чернігівською міською радою, на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року, справа №22ц-681/2009; цей Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №741010001000993 (а.с.66 т.1);
Право власності за ОСОБА_5 на зазначене майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.59, 62, 65, 68 т.1).
Також в Договорах дарування було вказано, що дане нерухоме майно в судовому спорі не перебуває.
Встановлено, що Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2014 року було задоволено позов заступника прокурора м.Чернігова в інтересах ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, що виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,0465 га, що розташована в АДРЕСА_1, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22 березня 2012 року за №741010001000994 та у відділі кадастру управління Держкомзему у м.Чернігів 26 квітня 2012 року, нормативна грошова оцінка якої становить 66923 грн. 26 коп. (а.с.215-217 т.1).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.ч.1, 2 ст.216 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У пунктах 5, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Вчинення на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акту, як недійсного (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-22цс15).
Більше того, підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12 вересня 2012 року у справі №6-71цс12.
Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
За результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №33-17 від 18 червня 2018 року, апеляційним судом достовірно встановлено, що загальна площа, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 та площа при урахуванні кадастрових планів ОСОБА_11 не зменшилась, але частина земельних ділянок площею 0,0007 га включена до складу земельної ділянки кадастрового номеру НОМЕР_3, та частина земельної ділянки площею 0,0007 га включена до складу земельної ділянки кадастрового номеру НОМЕР_1. Також, земельна ділянка спільного користування площею 6,0 кв.м. включена до складу земельної ділянки НОМЕР_3.
Таким чином, достовірно встановлено, що при реєстрації права власності на виділену рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року земельної ділянки ОСОБА_11 змінила межі земельних ділянок, чим порушила цивільні права позивача, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу. Судом також встановлено, що земельні ділянки площею 0,0308 га, 0,0145 га та 0,0012 га утворені шляхом їх виділення із складу існуючої земельної ділянки загальною площею 0,0465 га кадастровий номер НОМЕР_7 (а.с.218 т.1), Державний акт на яку визнаний недійсним рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2014 року (а.с.215-217 т.1).
За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. Колегія суддів дійшла висновку, що позов в частині скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_1, що видане 29 вересня 2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Репех Т.А., індексний номер: 27397094, яке отримане ОСОБА_4 в результаті поділу земельної ділянки площею 0,0465га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
В той же час апеляційний суд не може задовольнити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж відповідно до рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року, оскільки такі межі в натурі не встановлювались.
Вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав власності не підлягають задоволенню, оскільки з цього питання відсутній спір, а відповідно до положень ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 5-7 даної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилались на те, що станом на 01 жовтня 2014 року Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 не існувало, оскільки, як зазначалось вище були сформовані три земельних ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 здійснила перереєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 на три окремі земельні ділянки в той час, коли судом розглядалась справа за позовом Заступника прокурора м.Чернігова в інтересах ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і за результатами розгляду оспорюваний Державний акт був визнаний недійсним.
За вказаних обставин апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтв про право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки кадастрові номери: НОМЕР_3, площею 0,0308 га, та НОМЕР_1, площею 0,0145 га, та задовольнити ці позовні вимоги. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року слід залишити без змін.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Вбачається, що при поданні позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_5 були понесені витрати на оплату судового збору, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача по 640 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та по 704 грн. за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування свідоцтв на право власності на земельні ділянки кадастрові номери: НОМЕР_3, площею 0,0308 га, та НОМЕР_1, площею 0,0145 га, та задовольнити ці позовні вимоги.
Скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0308 га, індексний номер 24137582, видане 11.07.2014 року реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, та свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0145 га, індексний номер 24153644, видане 11.07.2014 року реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 640 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та по 704 грн. за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний тест постанови складено 22 березня 2019 року.
Головуючий: Судді: