Постанова від 20.03.2019 по справі 521/17306/18

Номер провадження: 33/813/394/19

Номер справи місцевого суду: 521/17306/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді Драгомерецького М.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

за участю: ОСОБА_2 та прокурора Самборського О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Стягнуто судовий збір у розмірі 320 гривень в дохід держави.

08 лютого 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вищезазначену постанову суду, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року, а провадження по справі закрити з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що у період з 22 по 26 березня 2018 року вона неодноразово намагалась зайти до системи Єдиного державного реєстру декларацій, але не могла цього зробити, оскільки не була зареєстрована її нова електронна адреса та нею не було отримано новий ключ ЕЦП, тому через неналежне функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, складно було це зробити до 01 квітня 2018 року.

Також ОСОБА_2 зазначає, що реєстрація її електронної декларації була неможлива з причин від неї не залежних, та після отримання листів про присвоєння нової електронної адреси та надання нового ЕЦП, вона того ж дня подала декларацію. Вищезазначене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 умислу щодо несвоєчасного подання декларації.

Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року, мотивуючи тим, що про існування оскаржуваної постанови їй стало відомо лише 18 січня 2019 року, за повідомленням управління персоналу ГТУЮ в Одеській області, оскільки судом не було направлено копію постанови на її адресу, вона не мала можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до вимог ст. 289, ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2 частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.

Статтею 285 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що дані про направлення ОСОБА_2 копії постанови від 23 листопада 2018 року у передбаченому законом порядку в матеріалах справи відсутні. 21 січня 2019 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 ознайомилась із матеріалами справи, та 25 січня 2019 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на постанову від 23 листопада 2018 року, однак постановою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, вона була повернута скаржнику, у зв'язку із пропуском строку на її оскарження та не заявленим клопотання про його поновлення (а.с. 48, 49, 50, 56).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Згідно вимог ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні в клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, та заперечення на апеляційну скаргу прокурора Самборського О.П., дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані в повному обсязі, та без повного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, з таких підстав.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується її поясненнями та протоколом про адміністративне правопорушення №666 від 10 жовтня 2018 року. Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частина 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому діяння, передбачені ст. 172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.

З врахуванням положень ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомити про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, провідний спеціаліст відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подала декларацію (щорічну) 12 квітня 2018 року (а. с. 22).

10 жовтня 2018 року оперуповноваженим управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №666, стосовно ОСОБА_2, яка порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», за що передбачено відповідальність згідно вимог ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (а.с. 2-9).

Згідно пояснень ОСОБА_2, на початку березня 2018 року вона зайшла на офіційний сайт НАЗК з метою подачі щорічної декларації за 2017 рік, проте подати дану декларацію не вдалось, оскільки сайт надав помилку, а саме, що такого користувача не існує. Для цього 26 березня 2018 року ОСОБА_2 подала заявку на зміну електронної адреси. Крім того, вона направляла листи до НАЗК, з описанням проблеми, проте відповіді до кінця березня їй не надали. 12 квітня 2018 року від НАЗК їй прийшов лист-підтвердження про зміну ЕЦП, після чого вона відразу подала щорічну декларацію за 2017 рік (а.с. 29-30).

На підтвердження свої пояснень ОСОБА_2 додала фото переписки з НАЗК, з яких дійсно вбачається, що її заявку на зміну ЕЦП Національним агентством з питань запобігання корупції успішно було прийнято лише 12 квітня 2018 року (а.с. 31-37).

Статтею 9 КУпАП, визначено, що адміністративне правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевикладене свідчить про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 176-2 КУпАП. Оскільки матеріалами справи, ні прокурором у судовому засіданні не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб'єктивної сторони даного правопорушення в діях ОСОБА_2. Не встановлені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо) та мета інкримінованого їй правопорушення.

Таким чином, оскільки в діях ОСОБА_2 вбачається несвоєчасне подання декларації, але з причин, що не залежали від її волі, суд приходить до висновку про відсутність в діях останньої суб'єктивної сторони, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Отже, апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 несвоєчасно подала щорічну декларацію за 2017 рік саме з поважних причин.

За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М.Драгомерецький

Попередній документ
80714569
Наступний документ
80714571
Інформація про рішення:
№ рішення: 80714570
№ справи: 521/17306/18
Дата рішення: 20.03.2019
Дата публікації: 28.03.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Одеський апеляційний суд
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю