Справа № 466/1402/19
25 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого-судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Ваврин М.М.
а участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови серії БР №725272 від 21 січня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення,-
установив:
22.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР №725272 від 21 січня 2019 року.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що постановою серії БР №725272 від 21 січня 2019 року в справі про адміністративне правопорушення її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зазначає, що вона 21.01.2019 року, рухаючись по вулиці Городоцькій у м. Львові автомобілем марки «Фіат 500Х» транзитний номер ТХ 770038 в митні органи України, її незаконно зупинили працівники поліції. Не пояснивши причини зупинки почали вимагати у неї посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що вона відповіла, що їх дії є незаконними, та в подальшому пред'явила документи. Оглянувши їх, працівники поліції сказали, що нею порушено ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що у неї на момент зупинки не було поліса страхування, але його і не могло бути, оскільки даний транспортний засіб тільки куплений нею в США та на даний час проводиться процедура розмитнення та встановлення його на державну реєстрацію в Україні. Вона неодноразово зверталася до різних страхових компаній про страхування транспортного засобу, однак всюди їй було відмовлено, про що вона пояснила працівникам поліції.
Вважає зазначену постанову про адміністративне правопорушення такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки прийнята не лише з порушенням процесуальних норм законодавства України про адміністративні правопорушення, але й без належних на те правових підстав.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини, викладені у поданому до суду позові. Просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).
Судом встановлено, що 21.01.2019 постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР №725270 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн., за те, що ОСОБА_1 21.01.2019 о 11.30 год. у м. Львові, по вул. Городоцькій, керувала автомобілем марки «Фіат 500Х» транзитний номер ТХ 770038 без поліса обов'язкового страхування та з номерним знаком, що не відповідає стандартам, чим порушила п. 2.9в, 30.2, 2.1 ПДР України.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП не надано.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП)
З огляду на вищенаведене, факти, викладені у оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія БР №725270 від 21.01.2019 слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 77, 90 243-246, 250, 264-2 КАСУ, ст. 245, 251, 252 КУпАП, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови серії БР №725272 від 21 січня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову Серії БР № 725270 від 21 січня 2019 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції м. Львова ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя ОСОБА_3