Справа № 466/3327/15-ц
«11» березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І.
при секретарі Мазур Ю.В., Луців (Павлишин) К.І., Климко С.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської
міської ради
представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4
представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про участь у вихованні малолітньої дитини,
У травні 2015 року ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про участь у вихованні малолітньої дитини.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 30 серпня 2008 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, від подружнього життя з якою 18 лютого 2011 року в них народився син ОСОБА_7.
З часу народження сина їх сім'я проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
9 січня 2015 року відповідач ОСОБА_2 забрала дитину та переїхала проживати в будинок до своєї родини, який розташований за адресою: м. Львів, вул.5-й Заозерний провулок,7 (ос.).
З вказаного вище часу він намагається порозумітись з дружиною на предмет своєї участі у вихованні сина, оскільки турбота про дитину є обов'язком обох батьків.
Однак, ОСОБА_2 спочатку частково, а на час пред'явлення позову повністю ізолювала від нього дитину, а тому його зустрічі з сином носять періодичний характер та залежать від її настрою, що мотивовано в першу чергу тим, що вона має особисте життя. З самого початку і до тепер, всі зустрічі відбуваються виключно в присутності відповідача ОСОБА_2 та в місці, визначеному нею. Перед пред'явленням даного позову відповідач ОСОБА_2 йому повідомила, що він може бачитись з дитиною виключно в межах будинковолодіння її родини.
Він, позивач, намагався врегулювати всі питання з дружиною шляхом порозуміння, неодноразово звертався до неї та просив не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки вони мають хлопчика, для якого спілкування з батьком так само важливо як і з мамою, а може навіть в чомусь важливіше.
Він, ОСОБА_1, має бажання бачитись з сином, спілкуватись з ним, брати участь у його вихованні, у його розвитку та у житті. Крім цього, він може постійно відвозити та забирати дитину після занять у студії та садочку, оскільки забезпечений транспортним засобом.
Синові вже минуло 4 роки і час, який він, ОСОБА_1, втрачає, не можливо буде повернути. Однак з мамою дитини, без сторонньої допомоги, вони не можуть самостійно дійти порозуміння про його, позивача, участь у спілкуванні з сином, який росте і розвивається а тому він змушений звернутись в суд.
З огляду на такі обставини, просить ухвалити рішення, яким просить визначити йому такі способи участі у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме, побачення без участі матері:
- перші і треті вихідні тижня кожного місяця, а саме: з п'ятниці 17.00 год. до неділі 20.00 год. з ночівлею дитини за адресою: АДРЕСА_1;
- кожен понеділок з 11.00 год. з ночівлею дитини за адресою: АДРЕСА_1. і до вівторка 09.30 год. (з відведенням дитини у студію);
- кожен вівторок та четвер тижня з 17.00 год. до 20.00 год. поза межами будинковолодіння за адресою: м. Львів, вул. 5-й Заозерний провулок,7 (ос.);
- спільний відпочинок та оздоровлення без участі матері загальною тривалістю 30 календарних днів на протязі календарного року: протягом зимового періоду - 10 днів, протягом літнього періоду - 20 днів, як в межах України, так і за її межами.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та позивач ОСОБА_1, який був допитаний в судовому засіданні 04 грудня 2017 року в якості свідка, позов підтримали, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 та її представники - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнали, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до матеріалів справи письмовому запереченні відповідача ОСОБА_2 від 10 червня 2015 року. Вважають вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими, оскільки між сторонами відсутній предмет спору. Позивач ОСОБА_1 не цікавиться дитиною та не навів жодних доказів на підтвердження заявлених вимог. Крім цього, він став сплачувати кошти на малолітнього сина ОСОБА_8 лише після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів. Вона, відповідач ОСОБА_2, не чинила і не чинить позивачу ОСОБА_1 жодних перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак вважає, такі зустрічі мають відбуватись лише за її обов'язкової присутності, з урахуванням зайнятості дитини на навчанні у школі, у гуртках, режиму харчування та без ночівлі дитини у батька.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_9 в судовому засіданні 13 вересня 2018 року пояснив, що до матеріалів справи долучено висновок органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації щодо розв'язання спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про участь у вихованні дитини від 26.06.2015 року №36-1468, в якому орган опіки і піклування висловив свою позицію щодо участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вищевказаний висновок, який носить рекомендаційний характер, він підтримує та згідно цього висновку зустрічі батька з малолітнім сином ОСОБА_8 мають відбуватись без присутності матері. Комісією з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації розглядався лист Шевченківського районного суду м. Львова від 10.01.2018 року № К-12 щодо надання нового висновку органу опіки і піклування чи підтвердження раніше наданого висновку про участь позивача ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_8. За результатами розгляду комісія прийшла до висновку, що недоцільно змінювати раніше наданий висновок органу опіки і піклування №36-1468 від 26.06.2015 року. Вважає, що позивач ОСОБА_1, як батько, має право та зобов'язаний брати участь у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_7. В наступні судові засідання представник органу опіки та піклування ОСОБА_9 не з'явився та подав заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі та при ухваленні рішення просить врахувати інтереси дитини.
Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_2 - адвокатів ОСОБА_5. ОСОБА_6, показання позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2., допитаних в якості свідків, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень ч.3 ст. 11, ч.1 ст. 81 ЦПК Україна кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України, яка визначає загальні засади цивільного законодавства, однією з таких засад є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч.2,3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 2008 року, який був зареєстрований між ними у Личаківському відділі держаної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №216.
Від подружнього життя 18 лютого 2011 року в них народився син ОСОБА_7. З часу народження дитини позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3, загальною площею 151.1 кв.м, яка на підставі свідоцтва про право власності №ЛЖ2379 від 11 вересня 2008 року належить на праві власності позивачу.
У січні 2014 року Львівським міжобласним медико-генетичним центром було підтверджено встановлений МДКЛ малолітньому ОСОБА_7 діагноз: лактозна недостатність (первинна) та целіакія, а 24 січня 2014 року рішенням ЛКК комунальної 4-ої клінічної лікарні йому встановлена інвалідність.
Після цього, стосунки між сторонами стали погіршуватись та це в кінцевому результаті призвело до того, що у січні 2015 року вони припинили подружні відносини, ведення сумісного господарства та стали проживати окремо. Після припинення подружніх відносин відповідач ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_7 перейшла постійно проживати до свої матері ОСОБА_13 в будинок №7 (ос.) по вул. 5-й Заозерний провулок в м. Львові, де вони зареєстровані та проживають по теперішній час. Відповідно до долученої до справи довідки ЛКП «Балатон-409» №640 від 06.04.2015 року вищевказаний будинок належить на праві приватної власності бабці відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_14-Г.Д. На час розгляду справи у суді малолітній ОСОБА_7 навчається у Львівській спеціалізованій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №81 імені ОСОБА_15 з поглибленим вивченням англійської мови у 2-А класі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року в цивільній справі №466/2986/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2016 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та шлюб, який був зареєстрований між ними 30 серпня 2008 року, - розірвано.
Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями в судовому засіданні представників сторін, показаннями позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, які були допитані в якості свідків, долученими до справи письмовими доказами та ці обставини ніким з учасників процесу не оспорювались.
У відповідності до приписів ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознакою статі, матеріального стану та місця проживання. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст.157 цього Кодексу.
Приписами ст. 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки, зокрема, зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та ін.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисту виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Положеннями ч.3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Праву на спілкуванню з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина не чинити перешкод у здійсненні такого права.
Вищенаведене положення міжнародного права імплементовано в положення Сімейного кодексу України.
Зокрема, приписами ст. ст. 153, 157 цього Кодексу визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У відповідності до вимог ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Положеннями ч.1 ст. 159 цього Кодексу передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
В судовому засіданні встановлено, що з часу пред'явлення позову між батьками малолітнього ОСОБА_7 склалися та по даний час продовжують існувати неприязні стосунки, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 між собою практично не спілкуються та, незважаючи вжиті судом заходи, вони не можуть з'ясувати між собою спірні питання щодо участі позивача у вихованні дитини шляхом досягнення компромісів.
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін та їх представників, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими зібраними у справі доказами.
У відповідності до вимог ч.5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради в ході судового розгляду справи на запит Шевченківського районного суду м. Львова та на виконання вищевказаних вимог ч.5 ст. 19 Сімейного кодексу України 26.06.2015 року за №36-1468 було надано висновок органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації щодо розв'язання спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про участь у вихованні дитини. Згідно з вказаним висновком орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:
- щопонеділка з 16:00 год. до 20:00 год.;
- щосереди з 16:00 год. до 20:00 год.;
- перший і третій тиждень місяця з п'ятниці 18:00 год. до суботи 18:00 год. з ночівлею за адресою: м. Львів, вул. О.Олеся,25д/54;
- другий і четвертий тиждень місяця з суботи 18:00 год. до неділі 18:00 год. з ночівлею за адресою: м. Львів, вул. О.Олеся,25д/54.
Зустрічі повинні відбуватись без присутності матері дитини - ОСОБА_2.
За домовленістю між батьками дитини зустрічі можуть відбуватись і в інші дні впродовж тижня, не порушуючи режиму харчування навчання та сну малолітнього ОСОБА_7
Зі змісту позовних вимог, які позивач ОСОБА_1 після надання органом опіки та піклування висновку, не уточнював, з пояснень представників сторін в судовому засіданні, а також з показань допитаних в якості свідка позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 убачається, що сторони з таким висновком не погоджуються.
Суд також не може погодитися з таким висновком органу опіки та піклування, оскільки він належним чином не обгрунтований, з часу надання такого висновку минуло майже чотири роки, в ньому не враховано ряд обставин, які змінились в житті дитини на час вирішення спору (навчання в школі, позашкільні заняття дитини, відсутність реального спілкування дитини з батьком протягом тривалого часу тощо), а також не враховано взаємовідносини між батьками дитини, які існують на теперішній час.
Як вбачається з пояснень представника Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_9 в судовому засіданні, вищевказаний висновок носить рекомендаційний характер. Комісією з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації розглядався лист Шевченківського районного суду м. Львова від 10.01.2018 року № К-12 щодо надання нового висновку органу опіки і піклування чи підтвердження раніше наданого висновку про участь позивача ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_8. За результатами розгляду комісія прийшла до висновку, що недоцільно змінювати раніше наданий висновок органу опіки і піклування №36-1468 від 26.06.2015 року.
Згідно з приписами ч.2 ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За змістом ч.6 ст. 19 цього Кодексу суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З показань допитаної в судовому засіданні в якості свідка - експерта-психолога ОСОБА_16 вбачається, що обоє батьків малолітнього ОСОБА_7 повинні мати здорову розсудливість. Дитина росте та її необхідно залишати в спокої. З близькими людьми дитини йде на контакт та вона, ОСОБА_16, навела контакт з дитиною лише при третій зустрічі. Вважає, що спілкування дитини з батьком буде в інтересах дитини, однак такі спілкування протягом певного періоду, з метою уникнення психотравмуючих факторів, мають відбуватись в присутності матері.
З матеріалів справи також вбачається, що з вересня 2017 року малолітній ОСОБА_7 навчається у Львівській спеціалізованій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №81 імені ОСОБА_15 з поглибленим вивченням англійської мови та в даний час є учнем 2-А класу.
З довідки цього навчального закладу за №01 від 18.10.2018 року вбачається, що навчання дитини відбувається згідно такого розкладу:
понеділок - 8.30 - 14.10;
вівторок - 8.30 - 13.15;
середа - 8.30 - 14.10;
четвер - 8.30 - 12.20;
п'ятниця - 8.30 - 12.20.
З довідки технічної студії «ВИНАХІДНИК» від 18.10.2018 року видно, що дитина також навчається у цій технічній студії на курсі «Робототехніка 2.0» та заняття відбуваються у вівторок з 17:10 год. до 18:40 год.
З долученого за клопотанням відповідача ОСОБА_2 до матеріалів справи графіку зайнятості малолітнього ОСОБА_7, який не оспорювався ні позивачем, ні його представниками, вбачається, що, крім занять у шкоді та технічній студії, дитина у понеділок в період часу з 15:00 год. до 16:00 год. та у п'ятницю в період часу з 16:00 год. до 17:00 год. відвідує додаткові заняття з іноземної мови, а в суботу в період часу з 10:00 год. до 12:00 год. та в неділю в період часу з 12:00 год. до 14:00 год. - відвідує спортивну секцію.
Визначаючи позивачу ОСОБА_1 способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8, суд враховує насамперед інтереси дитини, для якої спілкування з обома батьками має вирішальне значення для її повноцінного духовного і морального розвитку, а також враховує обставини, які існують на даний час, та які підтверджені зібраними у справі доказами. Зокрема, суд враховує те, що через наявність спору з матір'ю дитини, позивач тривалий час практично не бачився та не спілкувався з сином, а тому, на думку суду, участь батька в спілкуванні з дитиною протягом певного часу без присутності матері може бути психотравмуючим фактором та мати негативні наслідки. Визначення позивачу ОСОБА_1 шестимісячного строку для спілкування з сином ОСОБА_8 в присутності матері, на думку суду, буде достатнім періодом, протягом якого він зможе відновити та налагодити контакт з дитиною та проводити в подальшому зустрічі такі без присутності матері з періодичною можливістю ночівлі дитини в батька. Також суд приймає до уваги стан здоров'я дитини і наявність в неї інвалідності, необхідність додержання режиму харчування, графік навчання дитини в школі та відвідування позашкільних занять, а також період перебування батьків дитини на роботі по виконанню трудових обов'язків.
Враховуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
При цьому, суд приймає до уваги також те, що зустрічі позивача ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_8 в присутності матері ОСОБА_2 протягом перших шести місяців дадуть можливість обом батькам (за умови відповідального ставлення кожним із них до виконання своїх обов'язків) налагодити між собою в інтересах дитини взаємовідносини, досягти необхідного порозуміння та компромісів, що в кінцевому результаті дозволить їм належним чином виконати свої батьківські обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, які передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 7, 13, 17, 18, 19, 141, 150, 151, 152, 153, 155, 158, 159 Сімейного кодексу України, ч.3 ст. 9 Конвенції про права дитини, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про участь у вихованні малолітньої дитини задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 спосіб його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом надання систематичних побачень з дитиною:
1) протягом перших шести місяців з часу набрання рішенням суду законної сили:
- кожного понеділка та кожної середи місяця в період часу з 18:30 год. до 20:30 год., які мають відбуватись в присутності матері дитини - ОСОБА_2 поза межами будинковолодіння №7 по вул. 5-й Заозерний провулок в м Львові;
- кожної першої і третьої суботи місяця в період часу з 14:00 год. до 19:00 год. та кожної другої і четвертої неділі місяця в період часу з 15:00 год. до 19:00 год., які мають відбуватись в присутності матері дитини - ОСОБА_2 поза межами будинковолодіння №7 по вул. 5-й Заозерний провулок в м Львові;
2) після спливу шести місяців з часу набрання рішенням суду законної сили:
- кожного понеділка та кожної середи місяця в період часу з 18:30 год. до 20:30 год., які мають відбуватись без присутності матері дитини - ОСОБА_2 поза межами будинковолодіння №7 по вул. 5-й Заозерний провулок в м Львові;
- кожного першого і третього тижня місяця в період часу з 18:30 год. п'ятниці до 10:00 год. суботи та кожного другого і четвертого тижня місяця в період часу з 16:00 год. суботи до 11:00 год. неділі, які мають відбуватись без присутності матері дитини - ОСОБА_2 поза межами будинковолодіння №7 по вул. 5-й Заозерний провулок в м. Львові з правом ночівлі дитини за адресою: АДРЕСА_2;
3) після спливу дванадцяти місяців з часу набрання рішенням суду законної сили додатково надати ОСОБА_1 право на спільний відпочинок з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності матері дитини - ОСОБА_2, загальною тривалістю в 25 календарних днів, а саме: 10 календарних днів в період зимових шкільних канікул та 15 календарних днів в період літніх шкільних канікул, які мають погоджуватися з матір'ю дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243, 60 грн. (дві сорок три гривні шістдесят копійок) витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання: 79017, м Львів, АДРЕСА_3;
відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстроване місце проживання: 79068, м Львів, вул. 5-й Заозерний провулок, буд 7 (ос.);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської, адреса місцезнаходження: 79058, м. Львів, вул. Липинського,11, код ЄДРПОУ 04056115.
Повний текст рішення складено 21 березня 2019 року.
Суддя ОСОБА_17