Справа № 466/791/19
06 березня 2019 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Невойта П.С.,
секретаря судових засідань ОСОБА_1,
справа №466/791/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд,
в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови від 15.01.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження №58069391.
В обґрунтування позовної заяви покликається на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 21.01.2019 одержано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 15.01.2019 №58069391 про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 255,52грн.
Позивач вважає, що дії державного виконавця неправомірні, оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Крім того, позивач зазначає, що постанова Шевченківського районного суду м.Львова №466/7386/17 від 02.11.2017 виконана в добровільному порядку ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2019, про що свідчить розпорядження №191397 від 27.08.2018 та рішення №913090191397, а тому стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 255,52грн. є безпідставним.
Ухвалою від 08.02.2019 прийнято адміністративну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
В останнє судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не прибула, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, що стверджується рекомендованими повідомленнями, що повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи, причин неявки суду не повідомив, заперечень на позовну заяву ним подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 21.01.2019 року одержано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 15.01.2019 №58069391 про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 255,52грн.
Постанова Шевченківського районного суду м.Львова №466/7386/17 від 02.11.2017 у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Личаківського обє"днаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії - виконана, про що свідчить розпорядження №191397 від 27.08.2018 та рішення №913090191397 /а.с.8/.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) передбачений Порядком виконання рішень про стягненя коштів державного та місцевих бюджетів, або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.
Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, або боржників встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, встановлених обставин справи, аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що слід визнати дії головного державного виконавця протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст. ст. 5, 9, 77, 139, 242-246, 295, 382 КАС України, суд, -
позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження №58069391 від 15.01.2019 року.
Позивач: Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, пошт. інд. 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10.
Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, код ЄДРПОУ 34942940, пошт. інд.79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, а особою, яка не була у судовому засіданні - з моменту отримання копії рішення.
Повний текст рішення складений 06.03.2019.
Суддя ОСОБА_4