465/7277/18
2-а/465/317/19
Іменем України
22.03.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря Янковської С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВР № 179653 від 25.11.2018 року,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВР № 179653 від 25.11.2018 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою серії ВР № 179653 від 25.11.2018 р по справі про адміністративні правопорушення працівник патрульної поліції притягнув його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн., за порушення передбачене ч. 5 ст.122 КУпАП.
Як вбачається з даної постанови, суть правопорушення полягає в тому, що 25.11.2018 р о 09 год. 50 хв. він ніби то здійснив паркування автомобіля марки VOLKSWAGEN GOLF на місці з позначеним знаком «Інвалід», чим порушено п. ДПДР України.
Вважає, дану постанову необгрунтованою, безпідставною і такою,що підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченогоч. 5 ст. 122 КУпАП.
Вказує, що 25.11.2018 р о 09 год. 50 хв. керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF .
Під час руху він здійснив маневр праворуч з метою надання можливості виїзду зустрічному автотранспортному засобу. Його авто частково заїхало на місце з позначеним знаком «Інвалід».
Такий маневр був здійсненний виключно з доброю метою для уникнення затору та жодним чином не порушує права інвалідів, оскільки після проїзду зустрічного автотранспортного засобу, він мав намір припаркувати своє авто в дозволеному місті.
Екіпаж патрульної поліції даний маневр розцінив як паркування автомобіля на місті з позначеним знаком «Інвалід».
Не зважаючи на його пояснення, поліцейський продовжував наполягати, що він чітко бачив порушення.
Оскільки зупинка була здійснена в його робочий час, він не міг тратити час на доведення інспектору безглуздості його нічим не підтверджених звинувачень і передав посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб.
Після заповнення Постанови, яке Поліцейський здійснив не в його присутності, а у службовому транспортному засобі йому було вказано місце для підпису в Постанові та видано дублікат.
Всупереч вимогам ст.14-1 ч.1 КУпАП правопорушення не було зафіксоване технічними засобами.
Окрім того, не вказано відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
На його прохання надати докази, котрі можуть підтвердити слова Поліцейського йому було пояснено, що технічної можливості ознайомити його з доказами немає.
Звертає увагу суду, що змісту жодної зі статтей Конституції України та КупАП йому не було роз'яснено, чим порушено його Конституційне право на захист.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
10.01.2019 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова у справі призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.
В судове засідання позивач не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
В судове засідання представник відповідача не з"явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на адресу суду не надав.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.11.2018 р. інспектором управління патрульної поліції у Львівській області ДПП винесено постанову серії ВР № 179653 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.5 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі штрафу -1020 грн. за невиконання вимоги п. 8.4 ПДР України, а саме здійснення паркування автомобіля у місці з позначеним знаком "Інвалід".
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідності до ч.2, 4 ст.258 КУпАП, та затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та Кодексом України про адміністративні правопорушення, не складають протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а виносять постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем ч.5 ст. 122 КУпАП, а саме невиконання вимог п. 8.4 ПДР України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 ОСОБА_2 Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВР № 179653 від 25.11.2018 року, - задоволити .
Скасувати постанову ВР № 179653 від 25.11.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 122 КУпАП за невиконання вимоги п. 8.4 ПРД України.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційну порядку до Восьмого Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний денний строк з дня отримання його копії .
Суддя В.Кузь