Справа № 457/311/19
провадження №2-з/457/5/19
про відмову в забезпеченні позову
22 березня 2019 року м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Грицьків В.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову. Просить суд забезпечити позов, який він подасть в майбутньому, а саме: встановити ОСОБА_2 заборону вчиняти будь-які дії зі знесення (демонтажу) будинку по вул. Шевченка 17 в м. Трускавець, а також будь-яким іншим особам встановити заборону на здійснення робіт зі знесення (демонтажу) будинку № 17 по вул. Шевченка в м. Трускавці до подання ним позовної заяви про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та інших похідних вимог до вирішення спору по суті, а також зобов'язати ОСОБА_2 надати йому доступ до його житла - квартири № 6 по вул. Шевченка в м. Трускавець.
Вивчивши подані матеріали заяви про забезпечення позову, вважаю, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред"явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тому, враховуючи доводи викладені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви, оскільки заявником не надано доказів, що квартира АДРЕСА_1, на час розгляду заяви належить йому на праві власності, а також заявником не наведено обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначена вартість майна, та чи співмірна ця вартість ціні позову.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність необхідних даних для забезпечення позову, тому заявнику необхідно відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, роз'яснивши йому, що він не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь-який час протягом розгляду справи в суді.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Заявник також подав суду клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати інформацію про виклики працівників Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області на адресу: м.Трускавець, вул. Шевченка, 17 заявником за період березня 2019 року та копії пояснень, що надавалися сторонами працівникам поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Але всупереч вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України, до клопотання про витребування доказів заявник не додав доказів вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно та не вказав причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Крім того, заява про витребування доказів подана до відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про витребування доказів необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 149, 150, 153 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред"явлення - відмовити.
Ухвала в частині відмови у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області.
Суддя: ОСОБА_3