Провадження № 2/522/2178/19
Справа № 522/8914/18
26 березня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі головуючого судді Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «ФК» Оріон», Одеської міської ради, третя особа: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ТОВ «Ей Ві Груп», про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання недійсним договору іпотеки,
У провадженні Приморського районного суду м.Одеси (с. Шенцева О.П.) перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності.
Ухвалою суду від 14.06.2018 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до підготовчого розгляду на 17.07.2018 року.
Ухвалою суду від 16.11.2018 року головуюча суддя Шенцева О.П. прийняла самовідвід по даній справі. Після повторного авто розподілу справи остання надійшла до провадження судді Домусчі Л.В..
Ухвалою суду від 28.11.2018 року справу було прийнято до провадження судді та призначено до розгляду на 21.01.2019 року.
До суду 22.12.2018 року надійшло клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Оріон», згідно якого просили витребувати від ОСОБА_1 оригінал Договору-зобов'язання про пайову участь у будівництві житлового котеджу №14 від 26.01.2001 року, укладеного між Спільним підприємством «Терракс» (у вигляді ТОВ) та ОСОБА_2 (а.с.199-202).
До суду 18.01.2019 року надійшло клопотання представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», згідно з яким просили об'єднати в одне провадження дану справу зі справою №522/13357/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради та ТОВ «ФК» Оріон» про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання недійсним договору іпотеки, провадження по якій було відкрито ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2018 року (с. Бондар В.Я.), яка також була надіслана позивача.
Також, на електронну пошту суду 21.01.2019 року надійшла заява ОСОБА_4 про відвід головуючого судді.
Ухвалою суду від 21.01.2019 року у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_4 про відвід головуючого судді було відмовлено. Зупинено провадження за розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.
23.01.2019 року через канцелярію суду надійшла копія ухвали від 22.01.2019 року (с. Бондар В.Я.) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді.
Розгляд справи було відкладено на 25.02.2019 року.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року було об'єднано в одне провадження:
- цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності (справа №522/8914/17);
- цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «ФК» Оріон», Одеської міської ради, третя особа: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ТОВ «Ей Ві Груп», про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання недійсним договору іпотеки (справа №522/13357/18).
Присвоєно зведеній цивільній справі № 522/8914/18.
25.02.2019 року з'явились представник Одеської міської ради та ТОВ «ФК «Оріон», позивач та відповідач ОСОБА_4 не з'явились, розгляд справи був відкладений на 26.03.2019 року.
До суду 25.03.2019 року надійшла заява ОСОБА_3 про відвід головуючої судді Домусчі Л.В., яку мотивувала, зокрема, своєю не згодою із об'єднанням цивільних справ в одне провадження. Вважає, що в підготовчому засіданні суддя не мала можливості вирішувати питання щодо об'єднання цивільних справ в одне провадження. Також, що об'єднані позовні вимоги не є нерозривно пов'язаними між собою або такими, що від вирішення однієї із них залежить вирішення інших. На думку заявника, дії судді свідчать про її зацікавленість у розгляді цих справ в одному провадженні, незважаючи на незаконність об'єднання цих справ.
Представник Одеської міської ради - Петренко С.В. (по довіреності від 22.12.2018 року) та педставник третьої особи ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН» - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_4 , вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказували, що відсутні докази упередженості суду.
Інші учасники процесу поважність причин неявки суду не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст..197, 198 ЦПК України.
Ознайомившись із заявою ОСОБА_6 про відвід судді, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.ч.2, 3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження по справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (п.15.4 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК). Такому судді не може бути заявлений відвід.
Пунктами сьомим та восьмим статті 40 ЦПК визначено, що питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст.37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст.46 ЦПК).
За умовами ч.3 ч.4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч.5 ст.36 ЦПК України).
Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду (п.5 ст.39 ЦПК).
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Заявник у своїй заяві ставить під сумнів неупередженість головуючої судді у розгляді вказаної цивільної справи з огляду на те, що головуюча суддя не мала права вирішувати питання щодо об'єднання цивільних справ в одне провадження. Також, що об'єднані позовні вимоги не є нерозривно пов'язаними між собою або такими, що від вирішення однієї із них залежить вирішення інших. На думку заявника, дії судді свідчать про її зацікавленість у розгляді цих справ в одному провадження.
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2.) та відводу головуючої судді за обставин, визначених ст.36 ЦПК України, оскільки заявником не надано жодних належних та допустимих доказів щодо заінтересованості головуючої судді у розгляді даної справи та упередженості останньої.
При цьому не згода заявника із процесуальними рішеннями судді не свідчать про наявність підстав для відводу головуючої та не свідчить про наявність обставин сумніватись у неупередженості головуючого. Крім того, заявник у подальшому не позбавлена права висловити свої заперечення на ухвалу суду про об'єднання цивільних справ, включивши їх до апеляційної скарги на остаточне рішення суду.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи, тому приходить до висновку про необґрунтованість заяви.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.
У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для зупинення провадження по даній справі та передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..
Керуючись: ст. ст. 36, 39, 40, 126, 197, 258-260 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_4 про відвід головуючого судді.
Зупинити провадження за розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «ФК» Оріон», Одеської міської ради, третя особа: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ТОВ «Ей Ві Груп», про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання недійсним договору іпотеки, протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.
Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..
Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції.
Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 26.03.2019 року.
Суддя: Л.В. Домусчі