01.03.2019м. Одеса
01.03.2019 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_10 ,
потерпілого ОСОБА_11 ,
представників потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 ,
представника цивільних позивачів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - ОСОБА_15 ,
представника цивільного відповідача «Центр Демонтажних Технологій» - ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження 521/6786/17 відносно:
ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Миколаївка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого водієм ТОВ «Центр демонтажних технологій», який зареєстрований за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Миколаївка та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,
22.11.2016, приблизно о 12.00 годині, водій ОСОБА_18 , керуючи технічно справним автомобілем «DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлу пору доби, здійснював рух по сухому, асфальтному дорожньому покриттю проїзної частини вул. Центральний аеропорт в Малиновському районі м. Одеси, з боку вул. Овідіопольської дороги в напрямку будівлі Аеропорту. Наближаючись до регульованого перехрестя з вул. Центральний аеропорт, з метою подальшого виконання маневру - лівого повороту на дозволяючий рух, зелений сигнал світлофора, виїхав на вказане перехрестя, де уважним не був, за дорожньою обстановкою не стежив, не переконався в тому, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, виїжджаючи на смугу зустрічного руху при виконанні маневру, не дав дорогу автомобілю «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_19 , який здійснював рух зі швидкістю близько 60 км/г у зустрічному напрямку по своїй смузі проїзної частини вул. Центральний аеропорт в напрямку вул. Овідіопольска дорога в м. Одесі та перетинав зазначене перехрестя, внаслідок чого між ними трапилося зіткнення.
Водій ОСОБА_18 порушив пункти: 2.3. «б»; 10.1; 12.3; 16.6 Правил дорожнього руху України, які зобов'язують водія:
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов 'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вэюити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
п.16.6. «Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_19 та пасажири цього автомобіля ОСОБА_20 і ОСОБА_21 отримали тілесні ушкодження, з якими були госпіталізовані до медичних установ.
У ОСОБА_20 встановлені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи 2, 5, 7-го ребер справа та 3-12, зліва, які супроводжувались лівобічною внутрішньо-плевральною кровотечою; закритий перелом правої ключиці; синці живота; розрив селезінки, який супроводжувався внутрішньочеревною кровотечою, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
У ОСОБА_19 встановлені наступні тілесні ушкодження: закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, закритий перелом верхньої третини тіла лівої великогомілкової кістки, закритий перелом середньої третини тіла лівої малогомілкової кістки, закритий перелом правої стегнової кістки, осколковий перелом передньої та зовнішньої стінок лівої верхньо-щелепної пазухи, перелом стінки лівої орбіти, перелом правого кута нижньої щелепи, перелом тіла нижньої щелепи справа, перелом скроневого відростку лівої виличної кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У ОСОБА_21 встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: відламкові переломи крилоподібних відростків справа та зліва (основа черепу); множинні відламкові переломи всіх стінок обох верхньощелепних пазух; переломи верхнього неба праворуч; переломи латеральних та медіальних стінок обох орбіт; переломи вилицевих відростків скроневих кісток з обох сторін; відкритий відламковий перелом кісток носу, рана в місці перелому, зі збереженою функцією носового дихання з обох сторін; рана в тім'яній ділянці зліва; синці з набряком м'яких тканин навколо обох очей, з розвитком посттравматичного кон'юнктивіту обох очей; забій головного мозку легкого ступеня, які в сукупності кваліфікуються як тяжки тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя. Закритий перелом шилоподібного відростка променевої кістки справа без зміщення кісткових фрагментів у ОСОБА_21 кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я, більш як 21 день.
Обвинувачений ОСОБА_18 свою вину в скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, скориставшись наданим йому процесуальним правом від дачі показів ОСОБА_18 відмовився.
Крім визнання вини обвинуваченим, його вина підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_19 надав показання про те, що 22.11.2016 року близько 12 години він їхав на автомобілі «Lexus GS 300» зі сторони аеропорту в крайньої лівої смузі руху. Видимість була ясною, на вулиці було світло. В салоні автомобіля на задньому сидінні сидили пасажири ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . На передньому сидінні сидів невідомий йому чоловік. Він їхав у зі швідкістю біля 60 км/год. На під'їзді до перехрестя вул. Центральний аеропорт, він побачив світлофор, який показував для нього зелене світло. Назустрічь їхав вантажний автомобіль, який різко почав здійснювати поворот ліворуч, перетинаючи напрям його руху, внаслідок чого сталася ДТП, після чого він втратив свідомість. Після дорожньо-транспортної пригоди він був доставлений в лікарню, де переував тривалий час в зв'язку з проведенням йому операції.
Крім показань потерпілого ОСОБА_19 , вина ОСОБА_18 у інкримінованому йому злочині підтверджується:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.11.2016 року з додатками до протокола, згідно якого слідчим було оглянуто місце події, яким є регульоване Т-образне перехрестя вул. Центральний аеропорт; зафіксоване розташування на місці пригоди транспортних засобів «DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди; описані сліди зіткнення транспортних засобів, ушкодження транспортних засобів, складена схема ДТП та вказані інші відомості, необхідні для встановлення обставин ДТП;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алькогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 22.11.2016 року, за результатами якого було встановлено, що ОСОБА_18 у стані сп'яніння не перебуває;
- висновками судової автотехнічної експертизи №533-А від 19.01.2017 року та №534-А від 19.12.2016 року, по дослідженню системи керування та ходової частини автомобілів DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Lexus GS 300» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до яких ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобілів «DAF» та «Lexus» до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані й забезпечували водіям технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ними напрямку, здійснювати гальмування з відомої їм ефективністю;
- висновками судової автотехнічної експертизи №535-А від 21.12.2016 року, відповідно до якої на момент первинного контакту автомобіль «DAF» контактував передньою частиною з передньою лівою кутовою частиною автомобіля «Lexus». Кут між подовжніми осями транспортних засобів у момент первинного контакту був 135-145 градусів при відліку кута від подовжньої осі автомобіля «DАF» проти ходу годинникової стрілки до подовжньої осі автомобіля «Lexus GS 300».
Місце зіткнення автомобіля «DAF» та автомобіля «Lexus» знаходиться на ділянці перед розташуванням в кінцевому положенні передньої частини автомобіля «DAF», але виходячи з кінцевого розташування автомобіля «Lexus», не далі ніж 13,8 м від лівого краю проїзної частини вул. Центральний аеропорт відносно напрямку руху від Міжнародного аеропорту Одеса до вул. Овідіопольська дорога;
- висновком судово-медичного експерта №294 від 24.03.2017 року, згідно якої, при обстеженні ОСОБА_21 виявленвиявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: відламкові переломи крилоподібних відростків справа та зліва (основа черепу); множинні відламкові переломи всіх стінок обох верхньощелепних пазух; переломи верхнього неба праворуч; переломи латеральних та медіальних стінок обох орбіт; переломи вилицевих відростків скроневих кісток з обох сторін; відкритий відламковий перелом кісток носу, рана в місці перелому, зі збереженою функцією носового дихання з обох сторін; рана в тім'яній ділянці зліва; синці з набряком м'яких тканин навколо обох очей, з розвитком посттравматичного кон'юнктивіту обох очей; забій головного мозку легкого ступеня, які в сукупності кваліфікуються як тяжки тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя (п. 2.1.1.а Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.).
Закритий перелом шилоподібного відростка променевої кістки справа без зміщення кісткових фрагментів у ОСОБА_21 кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я, більш як 21 день (п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, та могли утворитись в умовах ДТП;
- висновком судово-медичного експерта №158 від 07.02.2017 року, згідно якої встановлено, що при обстеженні ОСОБА_19 виявленвиявлені наступні тілесні ушкодження: закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, закритий перелом верхньої третини тіла лівої великогомілкової кістки, закритий перелом середньої третини тіла лівої малогомілкової кістки, закритий перелом правої стегнової кістки, осколковий перелом передньої та зовнішньої стінок лівої верхньо-щелепної пазухи, перелом стінки лівої орбіти, перелом правого кута нижньої щелепи, перелом тіла нижньої щелепи справа, перелом скроневого відростку лівої виличної кістки.
Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобілю в умовах ДТП.
Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 22.11.2016.
Вказані ушкодження складають єдиний комплекс, не були небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. п. 4.6, 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
- висновком судово-медичного експерта №221 від 15.02.2017 року, згідно якої встановлено, що при обстеженні ОСОБА_20 виявленвиявлені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи 2, 5, 7-го ребер справа та 3-12, зліва, які супроводжувались лівобічною внутрішньо-плевральною кровотечою; закритий перелом правої ключиці; синці живота; розрив селезінки, який супроводжувався внутрішньочеревною кровотечою;
Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів).
Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 22.11.2016.
Закрита травма грудної клітки та живота представляє собою єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, до складу якого входять:
- переломи 2, 5, 7-го ребер справа та 3-12, зліва, перелом правої ключиці, синці живота, розрив селезінки які супроводжувались лівобічною внутрішньо- плевральною кровотечою та внутрішньочеревною кровотечою. Вказана травма грудної клітки та живота за ступенем тяжкості оцінюється в сукупності згідно з п. п. 2.1.2, 2.1.3 «о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя;
- протоколом огляду відеозапису від 25.122016 року, відповідно до якого на відеозапису зафіксований рух автомобілів та момент їх зіткнення, інши обставини ДТП;
- висновками судово-автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів №5971 від 14.03.2017, якими встановлено, що фактичні дії водія «DAF», які не відповідають вимогам п.10.1, п.16.6 ПДД, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з фактом настання ДТП;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 30.01.2017 року, згідно якого слідчим вилучено медичні картки стаціонарного хворого №1435/881 та №14361/1149;
Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Аналізуючи показання потерпілого, суд визнає їх логічними, послідовними, такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами.
Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
Дії ОСОБА_18 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяло тяжке тілесне ушкодженя.
Потерпілими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 у вказаному кримінальному провадженні були заявлені цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування компенсації моральної шкоди, та компенсації судових витрат, а саме:
- потерпілою ОСОБА_20 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 252 794 грн. 47 коп.; про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. та стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 13 990 грн.;
- потерпілою ОСОБА_21 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 201 736 грн 05 коп.; про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 000 грн. стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.;
- потерпілим ОСОБА_19 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 270 577 грн 19 коп.; про відшкодування моральної шкоди у розмірі 110 000 грн.; стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 1372 грн. 80 коп.;
Вказані цивільні позови були заявлені до ТОВ «Центр демонтажних технологіій» з підстав, вказаних у ст. 1172 ЦК України, тобто в зв'язку із тим, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_18 перебував у трудових відносинах з вказаним підприємством і вчинив злочин під час виконання трудових обов'язків, керуючи автомобілем, який на час вчинення ДТП перебував у законному володінні підприємства.
В обґрунтування позовних вимог в частині необхідності стягнення матеріальної шкоди цивільний позивач ОСОБА_21 вказала: сума 46 530 гривень 27 копійок була нею витрачена в зв'язку з необхідністю придбання ліків і супутніх медичних товарів, які були вказані в первинному позові. В подальшому позивач понесла додаткові витрати майнового характеру пов'язані з лікуванням, проїзду до лікувальних закладів, придбанням медичних препаратів та проведення лікувальних процедур, в сумі 13 966 грн. 90 коп. ( 85 + 730,65 (1 590 руб.) + 36,28+ 52+ 3420,28 + 15 + 1 494,48 (3 120 руб.) + 200 +3475,65 + 3 942,56 (8266,2 руб.) + 360 + 155).
В подальшому ОСОБА_21 були здійснені додаткові витрати майнового характеру, пов'язані з лікуванням, придбанням медичних препаратів та проведення лікувальних процедур, а саме: 531,92 грн. (1175 руб.) + 78801,49 грн. (174070 руб.) + 444,50 + 928,95 грн. (2025 руб.) + 253,51 грн. (560 руб.) + 949,59 грн. (2070 руб.) = 81 909,96 грн. (конвертація російських рублів в українську гривню за курсом НБУ на день проведення транзакції за кожним платежем), в зв'язку із чим позовні вимого ОСОБА_21 були збільшені.
Крім того, позивач є фізичною особою - підприємцем та платником єдиного податку із реєстрацією в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Вимушена і тривала непрацездатність позивача та її погіршення можливості для отримання прибутків, призвело до втрати і недоотримання доходу та суттєвого зниження добробуту позивача.
У відповідності до ч.1 ст.1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи- підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
Згідно ч.3 ч.1 ст.1198 ЦК України, розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпіла мала до ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
Згідно податкової декларації за попередній господарський 2015 рік розмір річного доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_21 становив 569 016, 98 грн., відповідно випливає, що потерпіла отримувала середньомісячний дохід у розмірі 569 016, 98 грн. /12 (місяців) = 47 418 грн. 08 коп.
Враховуючи, що згідно податкової декларації за попередній господарський 2016 рік розмір річного доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_21 становив 670 098, 00 грн., відповідно випливає, що потерпіла отримувала середньомісячний дохід у розмірі 670 098 грн. /12 (місяців) = 55 841 грн. 50 коп.
Таким чином, як випливає із довідки про прибутковість у період з грудня 2016 року по 25 квітня 2017 року - розмір доходу значно знизився, зокрема різниця втраченого середньомісячного доходу становить:
- 47418 грн. 08 коп. середньомісячний дохід - 38 402 грн. 66 коп. за грудень 2016 р. = 9015 грн. 42 коп.;
- 55 841 грн. 50 коп. середньомісячний дохід - 32 137 грн. 54 коп. за січень 2017 р. = 23 703 грн. 96 коп.
- 55 841 грн. 50 коп. середньомісячний дохід - 50 399 грн. 82 коп. за лютий 2017 р. = 5 441 грн. 68 коп.
- 55 841 грн. 50 коп. середньомісячний дохід - 24 099 грн. 94 коп. за березень 2017 р. = 24 098 грн. 82 коп.
- 55 841 грн. 50 коп. середньомісячний дохід - 20 641 грн. 57 коп. за квітень 2017 р. = 35 199 грн. 93 коп.
Розрахунок розміру втраченого позивачем доходу в розрізі різниці між середньомісячним доходом та прибутками, що знизились помісячно з грудня 2016 року по квітень 2017 року становлять: 9015 грн. 42 коп. + 23 703 грн. 96 коп. + 5 441 грн. 68 коп. + 24 098 грн. 82 коп. + 35 199 грн. 93 коп. = 97 459,81 грн.
При цьому позивач зазначає, що ПАТ «Страхова компанія «Євроїнс Україна» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_21 в розмірі: 38 130 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №8652 від 26 квітня 2018 року та розрахунком №15711/18 суми страхового відшкодування.
Таким чином, у загальному підсумку сума матеріальної шкоди із відрахуванням уже сплаченої суми страхового відшкодування становить: 97 459, 81 грн. (розміру втраченого доходу підприємця) + 46 530,27 грн. (заявлена у первісному позові сума відшкодування згідно поданих чеків на лікування) + 13 966, 90 грн. (нові витрати майнового характеру пов'язаних з лікуванням та придбанням медичних препаратів за період часу з моменту подачі позову та розгляду судової справи) - 38 130, 89 грн. ( виплачена сума страхового відшкодування) + 81909, 96 (нові витрати майнового характеру пов'язаних з лікуванням та придбанням медичних препаратів за період часу з моменту подачі позову та розгляду судової справи) = 201 736 грн. 05 коп.
В обгрунтуваня стягнення моральної (немайнової) шкоди позивач вказала, що вона зазнала немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті потерпілого: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.
В момент отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_21 перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, тривоги, страху за своє здоров'я та життя.
В подальшому, позивач була вимушена проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувалась незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребувала зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувалася як джерело клопоту та обмежень для родичів.
Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.
Впродовж певного періоду лікування, позивач була непрацездатною, дотепер залишається обмеження трудової продуктивності, оскільки наслідком утриманих ушкоджень стала друга група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК №3 Одеської області серії АВ 0825526 від 23.02.2017, відповідно це тягне за собою погіршені можливості отримання прибутків, та призводить до зниження добробуту особи.
Позивач в своїй повсякденній роботі вимушена постійно здійснювати багато подорожей. Те що раніше для неї було буденною справою, на сьогодні є випробуванням, кожна подорож в якості пасажира перетворилась в боротьбу з власними страхами. Це дуже заважає в роботі та повсякденному житті.
Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.
Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Дотепер продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді періодичних болів, необхідність дотримуватися дієти, виключення носіння вантажів, обмеження фізичної активності на найближчий рік.
Зміни в зовнішності позивача, через масивність пошкоджень кісток лицевого черепа, дуже її турбують. Переймаючись через ці зміни, ОСОБА_21 намагається не з'являтися перед сторонніми, що не може не перешкоджати у побуті, особистому житті та на роботі.
Крім того, позивач вказала, що нею були понесені судові витрати, пов'язані з розглядом судової справи (витрати на правову допомогу), які складають 10 000 грн. Розмір цих витрат був визначений за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу, з урахуванням положень Закону України від 20 грудня 2011 року N4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
В обґрунтування позовних вимог в частині необхідності стягнення матеріальної шкоди цивільний позивач ОСОБА_20 вказала, що в зв'язку із отриманням тяжких тілесних ушкоджень в наслідок ДТП, вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні в КУ МКЛ №1 та МЦ «Інтосана», де була вимушена витрачати грошові кошти на прибдання ліків, матеріалів медичного призначення, сплачувати медичні послугі та інше. Загальна сума витрат цих коштів склала 124 143 грн.
Доказом частини зазначеної суми свідчить «Замовлення на надання медичних послуг» у медичному центрі «Інтосана» на 94 143 грн. Витрати в МКЛ №1 складають біля 30 000 гривень, але не мають письмового підтвердження в зв'язку із важким станом ОСОБА_20 на ранніх стадіях лікування.
Також ОСОБА_20 , з часом, потребує проведення ще одної операції зі зняття металоконструкції з правої ключиці, рахунок на яку вже виставлено і підтверджуються «Замовленням на надання медичних послуг» у медичному центрі «Інтосана» на загальну вартість 19 850 гривень
Крім витрат на лікування, ОСОБА_20 понесла витрати пов'язані з упущеною вигодою у вигляді недоотриманої заробітної плати та неможливості реалізувати особисті плани.
На 22-23.11.2016 р. ОСОБА_20 були придбані електроні квитки у компанії «Dreams» №2365697075 рейс 7VR6G2/7VR6GG за напрямком «Львів-Київ-Одеса-Київ» вартістю 184,13 Евро за двох пасажирів, а відповідно 92,07 Евро за квиток на ім'я ОСОБА_20 . За останнім напрямком «Одеса-Київ» ОСОБА_20 не потрапила. В результаті ОСОБА_20 вимушено понесла витрати на купівлю квитків, які так і не використала, але які були завідомо оплачені.
Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на момент купівлі квитків курс 1 Евро дорівнює 27,4 гривень. Тобто за гривневим еквівалентом вартість квитка дорівнює 2522 гривень 70 копійок.
Також, відповідно до рахунку-фактури №2016-SAL7-000179748 від 16.11.2016 р було придбано електроні квитки у компанії «eDreams» за напрямком «Київ-Барселона-Малага» вартістю 286,56 Евро. Офіційний курс НБУ станом на момент купівлі квитків, а саме 16.11.2016 р., 1 Евро дорівнює 28 гривень. Тобто в гривневому еквіваленті вартість квитка становить 8 023 гривень 63 копійок.
Крім того, за час пересадки у м. Барселона 26.11.2016 р. проходив концертний тур групи «Океан Ельзи», на який також було придбано квиток вартістю 101,50 Евро. Квиток придбаний 12.09.2016 р. Офіційний курс НБУ станом на момент купівлі квитка - 1 Евро дорівнює 30,06 гривень. Тобто в гривневому еквіваленті вартість квитка становить 3051 гривень 09 копійок.
На всі зазначені заходи ОСОБА_20 не потрапила, бо перебувала в лікарні на стаціонарі.
Загальний розрахунок виглядає наступним чином: 94 143 + 30 000 + 19 850 + 1 522,70 + 8 023,63 + 3 051,09 = 157 590 гривень 42 копійки.
Крім того, 01.12.2016 ОСОБА_20 на кареті швидкої допомоги доставили до медичного центру «Інтосана», за надання швидкої медичної допомоги відповідно до приходно-касового ордеру МП000133880 від 02.12.2016 сплачено 850 грн.;
У реабілітаційний період позивачу лікарями рекомендовані заняття у басейнах (на протязі мінімум 1 року). У зв'язку з тим, що ОСОБА_20 постійно проживає в Іспанії (м. Малага) вона звернулась до місцевих спортивних клубів з басейном. За контрактом з спортивним клубом «GO fit Malaga Huelin» потрібно було сплатити єдиноразовий внесок у розмірі 40 євро, що прирівнюється до 1 257,20 грн. (станом на дату ДТП 22.11.2016 курс за 1 євро = 27,41077800 грн.). Крім того місячний розмір сплати послуг спортивного клубу дорівнює 51,1 євро, що також дорівнює 1 571,50 грн. Тобто за рік така сума послуг складатиме 613,2 євро + 40 євро разовий платіж = 653,2 євро, що дорівнює 17 904 грн. 72 коп.
Згідно довідки з місця роботи ОСОБА_20 , загальний розмір річного окладу складає 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро, а розмір місячного окладу з урахуванням всіх сплачених податків складає 2100 євро. Відповідно до помісячних роздруківок з листопада 2016 по січень 2017 ОСОБА_20 в зв'язку з вимушеною відсутністю на роботі через отримані при ДТП травми понесла упущену вигоду, яка із розрахунків складає:
- листопад 2016: замість зарплатні в 2 100 євро отримано лише 1 121,20 євро. Недоплата дорівнює 978,80 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ 26 829,67 грн.)
- грудень 2016: взагалі не було заробітної плати. Недоплата заробітної платні дорівнює 2100 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ 57 562, 63 грн.;
- січень 2017: замість зарплатні в 2 100 євро отримано лише 570,37 євро. Недоплата дорівнює 1529,63 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ 41 928,35 грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.22, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У загальній сумі упущена вигода дорівнює 126 320 грн. 65 коп..
Відповідно до платіжного доручення №8651 від 26.04.2018 ПАТ «Страхова компанія «Євроїнс Україна» зробила виплату страхового відшкодування у сумі 49 871 грн. 32 коп.
Таким чином, у загальному підсумку сума матеріальної шкоди із врахуванням вже сплаченої суми страхового відшкодування становить: 157 590,42 грн. + 850 грн. + 17 904,72 грн. + 126 320,65 грн. - 49871,32 грн. = 252 794, 47 грн. 47 коп.
Відносно обгрунтування стягнення моральної (немайнової) шкоди позивачем ОСОБА_20 зазначено, що в наслідок ДТП, яке відбулося з вини ОСОБА_18 відбулися негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.
В момент отримання тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_20 перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, тривоги, страху за своє здоров'я та життя.
В подальшому, потерпіла ОСОБА_20 була вимушена проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувалась незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребувала зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувалася як джерело клопоту та обмежень для родичів.
Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.
Впродовж певного періоду лікування, ОСОБА_20 була непрацездатною, дотепер залишається обмеження трудової продуктивності, що тягне за собою погіршені можливості отримання прибутків, та призводить до зниження добробуту особи.
ОСОБА_20 в своїй повсякденній роботі вимушена постійно здійснювати багато подорожей, як авіаційним транспортом, так і автомобільним. Те що раніше для ОСОБА_20 було буденною справою, на сьогодні є випробуванням, кожна подорож в якості пасажира перетворилась в боротьбу з власними страхами. Це дуже заважає в роботі та повсякденному житті.
Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.
Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді періодичних болів, необхідність дотримуватися дієти, виключення носіння вантажів, обмеження фізичної і активності на найближчий рік. Селезінка, яку лікарі були вимушені видалити у ОСОБА_20 , є дуже важливим органом, який приймає активну участь до кроветворном процесі, тому видалення селезінки, звичайно, є стресом для неї і вимагає колосальної перебудови. При цьому сильно знижується імунітет хворої, а отже і здатність чинити опір вірусам та інфекціям.
Згідно з висновком психологічної експертизи №3/10/17 від 04.01.2018, визначається, що досліджувана ситуація (ДТП) призвела до суттєвої негативної зміни життя ОСОБА_20 . В результаті дій заподіювачей шкоди був значно порушений її фізичний та психологічний стан, соціальне функціонування. В наслідок ДТП, що сталася, були втрачені значні особистісні ресурси ОСОБА_20 (фізичні можливості, особистісні досягнення, життєвий час, матеріальні витрати), деякі з втрат є непоправними.
За результатами психологічного обстеження ОСОБА_20 було встановлено, що в наслідок ДТП, яка досліджується за справою, вона тривалий час відчувала фізичну біль, довго знаходилась на лікуванні (у лікарні та вдома), досі продовжує відновлюватися після ДТП, потребує подальшого лікування, можливого оперування, психологічної реабілітації. Немайнові втрати ОСОБА_20 є частково непоправними. Так, зі слів досліджуваної, на її тілі назавжди залишиться дуже великий шрам, який неможливо видалити навіть за допомогою пластичної хірургії.
Фактором, посилюючим руйнівну силу впливу фізичних ушкоджень на особистість досліджуваної, є генералізований вплив події, які сталися, на її життя. До ДТП, яка досліджується за справою, ОСОБА_20 відбудовувала кар'єру, що для неї на той час було головною метою. Досліджувана мала великі плани на майбутнє та дуже високу швидкість руху до поставлених завдань. ДТП суттєво загальмувала її просування у кар'єрі, обумовила втрату часу та часткову втрату доходу. Необхідно також зазначити, що близькі родичі ОСОБА_20 знаходяться в інших країнах. Через свій фізичний стан та скрутне фінансове становище досліджувана не в змозі навідуватися до них, через що її психологічний стан ще більше погіршується.
Вказані фактори підтримують та обґрунтовують позовні вимоги ОСОБА_20 . Не встановлено інших факторів, які можуть змінювати суму компенсації.
Враховуючи позицію ОСОБА_20 відносно суми відшкодування її моральних страждань, обставини справи, практику відшкодування у подібних випадках та особливості конкретного випадку, експерт вважає, що попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених досліджуваній, складає від 500 000 до 1 000 000 грн. в залежності від ступеню провини заподіювачей шкоди, інших наслідків ДТП, які можуть бути встановлені з часом (погіршення стану здоров'я, кар'єри, якості життя тощо).
З урахуванням того, що ОСОБА_20 на сьогоднішній день досі проходить лікування, реабілітацію, порушені актуальні плани на життя та кар'єру, ОСОБА_20 вважає за потрібне вимагати від відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Відносно витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, позивачем ОСОБА_20 вказано, що відповідно до рахунку-фактури №17 від 13.04.2017 витрати на правову допомогу становить 10 000 грн.
Крім того, витрати на проведення психологічної експертизи складають (відповідно до акту здачі-приймання послуг від 04.01.2018 складає 2250 грн.
Вартість перекладу документів з іспанської на українську мову становить 1740 грн.
Всього судові витрати складають 13 990 гривень.
В обґрунтування позовних вимог в частині необхідності стягнення матеріальної шкоди цивільний позивач ОСОБА_19 вказав, що протягом перебування у лікарнях для відновлення стану свого здоров'я він витратив 51 165,13 гривень, що підтверджується квитанціями та чеками. Згідно висновку експертного, автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку нанесеного власникові автомобіля «Lexus GS300» державний номер НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 13.02.2017 р., збиток, завданий автомобілю, складає 218 040 гривень.
За замовлення вищевказаного висновку дружиною позивача було сплачено 1200 гривень та на розсилання повідомлень із запрошенням на огляд автомобіля витрачено 172 гривні 80 копійок.
У зв'язку з отриманням при ДТП тілесних ушкоджень різної тяжкості позивачу, окрім матеріальної шкоди, було завдано моральної шкоди, яка полягала у фізичних стражданнях, перенесенні ряду важких операцій, що супроводжувалися сильними болями та нервовими стресами.
На час ДТП позивач працював та мав постійний заробіток, міг матеріально утримувати свою сім'ю, проте внаслідок ДТП істотно змінився його уклад життя, у зв'язку з необхідністю неодноразово перебувати на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Позивач відчуває себе безпомічним та пригніченим, потребую сторонньої допомоги, та внаслідок ДТП став інвалідом другої групи.
Представник цивільного відповідача ТОВ «Центр демонтажних технологій» ОСОБА_24 цивільні позови ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 не визнала, обгрунтовуючи свою позицію тим, що вказані цивільні позови були заявлні до неналежного відповідача. При цьому представник цивільного позивача послалася на те, що позивачами не надано документів, що підтверджують належність транспортного засобу ТОВ «Центр демонтажних технологій». Транспортний засіб марки DAF, модель AD85XC480, випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_25 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 06.09.2013 року. Даний транспортний засіб за договором найму (оренди) транспортного засобу від 9.03.2015 року переданий у тимчасове платне користування до ТОВ «Центр демонтажних технологій».
Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що цей договір найму (оренди) складається сторонами строком на один рік.
Таким чином строк дії договору сплинув 20.03.2016 р., а вказаний автотранспортний асіб ТОВ «Центр демонтажних технологій» передано за актом приймання- передачі транспортного засобу від 19 березня 2016 р власнику авто ОСОБА_25 . Дата скоєння ДТП - 22.11.2016р. У зв'язку з чим, на момент скоєння ДТП ТОВ «Центр демонтажних технологій» не мало у власності чи користуванні вказаний транспортний засіб, що підтверджуються наданими документами.
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
На підставі наказу №23/1 від 14 листопада 2016 року ОСОБА_18 знаходився у щорічній основній відпустці терміном сім календарних днів з 21 листопада по 27 листопада 2016 року.
Таким чином, у день скоєння ДТП ОСОБА_18 не перебував на робочому місці, не виконував жодні обов'язки за трудовим договором чи доручення посадових осіб «Центр демонтажних технологій».
Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодується особою, яка на відповідній правової підставі володіє транспортним засобом.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з 4.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими іструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього обочого часу.
Таким чином суттєвим питанням є встановлення чи виконував працівник трудові обов'язки під час скоєння ДТП, чи ні. Отже, у разі, якщо шкода завдана не під час виконання працівником трудових обов'язків, підстави для стягнення з роботодавця такої шкоди відсутні.
Розглядаючи цивільні позови у кримінальному провадженні суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.ст.1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як було встановлено судом, ДТП сталося 22.11.2016 року з вини водія ОСОБА_18 . Як вбачається з копії Наказу директора ТОВ «Центр демонтажних технологій» №34 від 10.11.2015 року ОСОБА_18 призначений на посаду водія автотранспортних засобів вказаного підприємства, ОСОБА_18 ознайомлений з посадовою інструкцією водія, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_18 ДТП при виконані своїх трудових обов'язків водія ТОВ «Центр демонтажних технологій». Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що у день скоєння скоєння ДТП ОСОБА_18 не перебував на робочому місці, не виконував жодні обов'язки за трудовим договором чи доручення посадових осіб «Центр демонтажних технологій» в зв'язку із перебуванням у щорічній основній відпустці з 21 листопада по 27 листопада 2016 року, оскільки ця обставина спростовується як показами самого ОСОБА_18 , який у суді підтвердив, що в день вчинення ним ДТП він виконував доручення керівництва підприємства по перевезенню вантажів, про перебування у відпустці йому ничого відомо не було, так і тим, що ОСОБА_18 здійснював вантажні перевезення на автомобілі, який знаходився на законному праві користування ТОВ «Центр демонтажних технологій», який був закріплений за ним. Даних про те, що ОСОБА_18 під час вчинення ДТП незаконно заволодів транспортним засобом судом не встановлено. При цьому суд критично ставиться до наявного в матеріалах провадження акту приймання-передачі транспортного засобу від 19.03.2016 року, який був наданий представником відповідача у якості підтвердження факту повернення автомобіля «DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 його власнику ОСОБА_25 після спливу строку дії договору його аренди ТОВ «Центр демонтажних технологій». Суд вважає, що цей документ не відповідає дійсності і наданий представником відповідача з метою уникнення цивільної відповідальності. Таки висновки суд робить дослідивши під час судового засідання копію договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладеного 17.10.2016 року між ТОВ ТОВ «Центр демонтажних технологій» та ПАТ СК «Євроінс Україна», на підставі якого в подальшому страховою компанією на адресу потерпілих були перераховані страхові виплати за заподіяну їм шкоду. Наявність цього страхового полісу, складеного після дати акту прийому-передачі транспортного засобу, а також проведення страхових виплат за цим договором, не тільки спростовує факт повернення автомобіля його власнику, а підтверджує наявність підстав цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну застрахованим транспортним засобом. Що стосується тверджень представника відповідача, що на час ДТП сплинув строк дії договору аренди транспортного засобу, суд не погоджується з такими твердженями, оскільки відповідно до п.2.1 Договору, сторони погодилися з тим, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди без заперечень з боку наймодавця, договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині, тобто на один рік. При цьому суд враховує, що представником відповідача не були надані до суду документи, яки б підтверджували наявність будь-яких заперечень щодо продовження строку дії вказаного договору аренди. Крім того, оцінюючи надані до суду копії договору найму (аренди) транспортного засобу «DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 19.03.2015 року та акту передачі цього транспортного засобу власнику від 19.03.2016 року, суд вбачає ознаки підробки цього акту з огляду на те, що підпис власника транспортного засобу ОСОБА_25 , якою завирений факт повернення транспортного засобу, в очевидь, не відповідає підпису цієї особи, зазначеному у нотаріально завіреному договорі аренди транспортного засобу.
З урахуванням викладеного, встановивши вину ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, суд вважає, що майнова шкода була завдана позивачам ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 з вини ОСОБА_18 , який на час вчинення ДТП виконував трудові (службові) обов'язкі водія ТОВ «Центр демонтажних технологій», а вказане товариство на відповідній правовій підставі володіло транспортним засобом «DAF AD85XC480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, ТОВ «Центр демонтажних технологій» є належним відповідачем.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно до положень ст.75 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з норми ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши докази, надані позивачами на підтвердження їх позовних вимог, суд вважає, що ці докази доводять обгрунтованість вимог лише частково.
Так, дослідивші докази позовних вимог ОСОБА_20 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд вважає доведеними доказами (підтвердженими документально) вимоги про стягнення сум, витрачених нею за перебування у стаціонарному лікувальному у медичному закладі «Intosana» в період з 30.11.2016 по 11.12.2016 у розмірі 94 993 гривні, а також витрати за надання медичних послуг у цьому лікувальному закладі у розмірі 19 850 гривень.
Разом із цим, встановивши, що ОСОБА_20 були понесені витрати, спричинені ушкодженням її здоров'ю на загальну суму 114 843 гривень, суд враховує, що частина цієї суми в розмірі 49 871 гривень 32 коп. була компенсована їй ПАТ «Страхова компанія «Євроїнс Україна», що підтверджується копією платіжного доручення №8651 від 26.04.2018.
Що стосується компенсації інших витрат, які на думку позивача підлягають стягненню з ТОВ «Центр демонтажних технологій», суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про обгрунтованість цих вимог.
Так, позивачем не надано будь-яких доказів того, що при перебуванні нею на лікуванні в КУ «Міська клінична лікарня №1» були здійснені витрати у сумі 30 000 гривень.
Що стосується компенсації сум за нездійснені нею авіапереліти за напрямками «Одеса-Київ», «Київ-Барселона-Малага» та втратою квітка на концерт групи «Океан Ельзи», в зв'язку із перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні, суд вважає, що умовою для задоволення вимог позивача в цієї частині позову повині бути докази, які б підтверджували неможливість повернення авіаквітків та концертних квітків. Разом із цим, таких даних до суду не надано, в зв'язку із чим суд не знаходить підстав для задоволення цивільного позову ОСОБА_20 в цієї частині.
Розглядаючи питання про обгрунтованість вимог про компенсацію витрат, пов'язаних з реабілітацією ОСОБА_20 за межами України, суд також не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували неможливість проведення такої реабілітації за медичними показниками в медичних установах України і необхідність реабілітації саме у спортивних (не медичних) закладах.
Дослідивші докази позовних вимог ОСОБА_21 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд вважає доведеними доказами (підтвердженими документально) вимоги про стягнення сум, витрачених нею за придбання лікарських засобів, медичних товарів, витрати за надання медичних послуг у сумі 46 530 гривень 27 коп.
Разом із цим, встановивши, що ОСОБА_21 були понесені витрати, спричинені ушкодженням її здоров'ю на вказану суму, суд враховує, що ПАТ «Страхова компанія «Євроїнс Україна» було виплачено ОСОБА_21 суму у розмірі 38 130 гривень 89 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №8652 від 26.04.2018. З цих підстав, суд вважає, що стягненню з ТОВ «Центр демонтажних технологій» підлягає сума у розмірі 8 339 гривень 38 коп.
Розглядаючи питання про обгрунтованість вимог про компенсацію витрат, пов'язаних з лікуванням ОСОБА_21 за межами України, суд також не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували неможливість проведення лікування ОСОБА_21 в медичних закладах України, враховуючи положення ст. 36 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» та положення Порядку направлення громадян України для лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1079.
Дослідивши надані позивачами ОСОБА_20 та ОСОБА_21 докази, якими вони обгрунтовують необхідність стягнення з ТОВ «Центр демонтажних технологій» доходів, які б вони могли одержати за звичайних обставин (доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я), суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в цієї частині позову. При цьому суд виходить з того, що позивачами не надано медичних документів, які б підтверджували строки їх тимчасової непрацездатності чи документів, які б свідчили про обмеження у працездатності при роботі, яку вони виконували до моменту спричинення їм тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питаня про задоволення позовних вимог ОСОБА_19 в частині необхідності стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає що ці вимоги законні та обгрунтовані, підтверджені належними доказами, а саме: квитанціями та касовими чеками, якими підтверджено прибдання медичних товарів і медичних послуг на суму 51 165,13 гривень; висновком експертного, автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку нанесеного власникові автомобіля «Lexus GS300» державний номер НОМЕР_2 , № 7/17-Є від 13.02.2017 р., відповідно до якого збиток, завданий автомобілю, складає 218 040 гривень, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи вимоги цивільних позивачів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 про стягнення на їх користь сум, витрачених ними на правову допомогу та інших судових витрат, суд виходить з положень ст. 124 КПК України, відповідно до яких, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. При цьому суд вважає, що розмір витрат позивачів є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатами послугами, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних послуг, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Розмір судових витрат, понесених цивільними позивачами, підтверджується відповідними доказами, тому вимоги цивільних позивачів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 про стягнення на їх користь сум процесуальних витрат, підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає що цивільні позови ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 в цієї частині підлягають залишенню без розгляду. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Згідно п.5 цієї статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви, які пред'являються у порядку цивільного судочинства, встановлені ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 цієї статті, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з п.п. 6 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, законодавець визначив, що позивачі у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення від сплати судового збору не звільняються.
Разом із цим, як вбачається з цивільних позовів, заявлених ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 вказані позови не містять документів, що підтверджують сплату судового збору за заявлені ними вимоги немайнового характеру.
Цивільні позови ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , які були подані без додержання вимог, викладених ст. 177 ЦПК України, були прийняті до розгляду у кримінальному провадженні іншім складом суду, тому суд, у цьому складі, був позбавлений можливості залишити цивільні позови без руху для усунення недоліків.
Відповідно до пп.8 п.1 ст. 257 ЦПК УКраїни, суд ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, суд вважає:
- позовні вимоги ОСОБА_20 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Центр демонтажних технологій» на користь ОСОБА_20 суму компенсації за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 64 971 грн 68 коп.; суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_20 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
- позовні вимоги ОСОБА_21 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Центр демонтажних технологій» на користь ОСОБА_21 суму компенсації за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 8 339 грн 68 коп.; суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_21 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
- позовні вимоги ОСОБА_19 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити повністю. Стягнути з ТОВ «Центр демонтажних технологій» на користь ОСОБА_19 суму компенсації за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 269 205 грн. 13 коп.; суму судових витрат у розмірі 1372 грн. 80 коп. Позовні вимоги ОСОБА_19 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
Прокурором у вказаному кримінальному провадженні заявлений цивільний позов в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №1» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вирішуючи питання про прийняття цього позову до розгляду, суд не знаходить підстав для розгляду позову прокурора по суті. При цьому суд виходить з того, що згідно положень п.3 ст. 128 КПК України, позов прокурора може бути прийнятий до розгляду лише у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».
Аналіз статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Разом із цим, при заявленні цивільного позову, прокурором не обгрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, не надано підтвердження того, що захист інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також підтверджень відсутності такого органу, тому цивільний позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.
При вирішенні питання щодо речових доказів, суд виходить з положень ст. 100 КПК України. При цьому, враховуючи положення Постанови КМУ України від 17.12.2008 №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання» суд вважає, що транспортний засоб автомобіль «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у користуванні потерпілого, належить поверненню без сплати коштів за його зберігання на спецмайданчику МВС України.
При призначенні ОСОБА_18 покарання суд керується загальними принципами призначення покарання, визначеними в ст. 50, 65 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_18 судом не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині та активне сприяння його розкриттю.
Відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе, визнати пом'якшуючою покарання обставиною вчинення ОСОБА_18 злочину вперше.
Крім того, суд враховує позитивні дані, які характеризують обвинуваченого за останнім місцем роботи.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_18 злочину, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, враховуючи наявність декількох пом'якшуючих вину обставин, що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд на підставі ст. 69 КК України, вважає можливим перейти до іншого, більш м'якого основного покарання, не вказаного у санкції ст. 286 ч.2 КК України.
При цьому, суд вважає за необхідне призначати ОСОБА_18 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений вчинив злочин внаслідок грубого нехтування правилами дорожнього руху.
Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп.2 п.4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне, обрати відносно ОСОБА_18 , до набрання вироком законної сили, запобіжний заход у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -
ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки.
До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Строк відбування покарання рахувати з часу фактичного прибуття ОСОБА_9 до виправного центру.
Судові витрати у сумі 7 522 гривні 28 коп., пов'язані з проведенням судових експертиз, стягнути з ОСОБА_9 на користь держави.
Позовні вимоги ОСОБА_26 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Центр демонтажних технологій» (код ЕДРПОУ 35768279) на користь ОСОБА_14 :
- суму компенсації за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 64 971 грн 68 коп.;
- суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 13 990 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_14 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_27 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Центр демонтажних технологій» (код ЕДРПОУ 35768279) на користь ОСОБА_13 :
- суму компенсації за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 8 339 грн. 68 коп.;
- суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_13 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_28 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити повністю. Стягнути з ТОВ «Центр демонтажних технологій» (код ЕДРПОУ 35768279) на користь ОСОБА_11 :
- суму компенсації за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 269 205 грн. 13 коп.;
- суму судових витрат у розмірі 1372 грн. 80 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_11 до ТОВ «Центр демонтажних технологій» про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №1» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням -залишити без розгляду.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 28.11.2016 року на транспортний засоб автомобіль «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який визнаний речовим доказом - скасувати. Звільнити власника автомобіля, чи особу яка володіє ним на законних підставах від сплати коштів за зберігання автомобіля на спецмайданчику МВС України.
На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_29