Справа № 522/10407/17
Провадження № 2/522/1784/18
14 березня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Науменко А.В.,
за участю секретаря - Полегенького В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності вселенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу не дійсним, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснені права власності шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 та вселенні його за вказаною адресою. В подальшому ОСОБА_1 просив залишити без розгляду його вимогу щодо виселення ОСОБА_2 та остаточно просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 шляхом вселення до квартири АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що за договором купівлі-продажу, укладеним 26.05.2017 року придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не бажає надати йому ключі від квартири, чим створює для нього перешкоди в користуванні його власністю, просив задовольнити його позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. від 26 травня 2017 року за реєстровим №387. Свої вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обгрунтовувала тим, що не мала наміру відчужувати своє єдине житло, була введена в оману та помилялася щодо підписання договору купівлі-продажу, вважаючи цей договір документом на отримання грошових коштів для подальшого їх передання іншій особі, вона не усвідомлювала, що знаходиться не у банку, а у приватного нотаріуса, не розуміла тексту документу, який вона підписує, через відсутність знань української мови та через вади зору та слуху. Під впливом обману та психологічного тиску була змушена підписати договір купівлі-продажу, не усвідомлюючи наслідки та не маючи бажання на відчуження свого майна. Вона є особою похилого віку, не має близьких родичів, не має іншого житла, хворіє. Крім того зазначала, що договір був укладений із порушеннями норм законодавства. З цих підстав просила визнати договір недійсним. В позові одночасно послалася на підстави визнання договору недійсним на ст. 229 та ст. 230 ЦК України. Після роз'яснення головуючим положень ст. 12 ЦПК України, позивач та його адвокат відмовилися вносити зміни до зустрічного позову.
Третя особа Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надала до суду письмові пояснення, в яких просило відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у зв'язку із наявністю порушень норм законодавства при відчуженні пам'ятки архітектури і містобудування, пам'ятки історії місцевого значення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Пояснив, що через оголошення на різних інтернет сайтах шукав привабливі варіанти придбання квартири під ремонт та подальшу або продаж, або оренду. Ему зателефонувала дівчина, яка назвалася ОСОБА_3 та запропонувала придбати квартиру її матері похилого віку. Потім вони зустрілися та обговорили умови, а далі вона представила для огляду спірну квартиру. Під час зустрічі та подальшого огляду квартири, відповідач присутньою не було. Після огляду, він запропонував суму 23000 доларів США за квартиру та ОСОБА_3 погодилася без торгу. Після чого, остання надала йому копії всіх документів для виготовлення оцінки квартири та підготування нотаріусом тексту угоди. У нього не виник сумнів, щодо можливості погодження умов продажу квартири з зазначеною ОСОБА_3 без спілкування з власником, тому як остання мала при собі та надала копії документів, а також відкрила квартиру для огляду, тобто мала доступ до неї. Він самостійно замовив оцінку квартири, для чого передав оцінювачу отримані раніше від ОСОБА_4 копії документів. Чому оцінка зроблена без огляду спірної квартири, позивач відповів що йому про це не відомо. На укладення угоди ОСОБА_3 приїхала з ОСОБА_2 до нотаріуса разом, тоді він вперше познайомився з власником квартири. Оригінали документів знаходилися у ОСОБА_2 у сумочці і вона їх самостійне передала нотаріусу. Під час укладенні угоди спочатку кошти були перераховані ОСОБА_3 та їх передали ОСОБА_2 , а остання поклала їх у свою сумочку. Далі нотаріус роз'яснив продавцю порядок та умови укладення угоди по продажу її квартири, після чого ОСОБА_2 підписала спірний договір. Також, позивач підтвердив, що на його вимогу відповідач під його диктування написала розписку про отримання коштів в розмірі 23000 доларів США за продану нею квартиру. Під час підписання угоди та написання розписки присутній його компаньйон ОСОБА_5 здійснював відеозйомку на телефон. Надалі позивачу стало відомо що ОСОБА_3 зникла з усіма коштами. Позивач звернув увагу, що при первинних поясненнях працівникам поліції ОСОБА_2 поясняла, що гроші у неї вкрала ОСОБА_3, а після того, як з'явився адвокат, вона надала пояснення, що саме позивач разом з ОСОБА_3 ввели її в оману. Позивач заперечував, що він діяв разом з не встановленою по кримінальній справі ОСОБА_3, та що у нього був умисел на введення в оману відповідача. Також позивач наполягав, що при укладенні угоди ОСОБА_2 розуміла значення своїх дій та не помилялася, що отримала гроші саме за продану квартиру та підписала саме угоду по продажу.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник просили відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Суд, заслухавши доводи сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 з 01.08.1990 року зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1. У ОСОБА_2 не має дітей та вона ніколи не була одружена.
На підставі розпорядження органу приватизації №189360 від 14.01.2005 року вона приватизувала зазначену квартиру та отримала свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 від 14.01.2005 року. Зазначений будинок належить до об'єктів культурної спадщини як Прибутковий будинок Кефала, побудований в 1899 році, в якому 1903-1905 роках жив і працював офтальмолог Головін С.С. Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 25.12.1984 №652 будинок прийнятий під охорону держави, як пам'ятка історії, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 №580 - як пам'ятка архітектури і містобудування місцевого значення. Наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року №728/0/16-08 вказаний будинок занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка архітектури і містобудування, пам'ятка історії місцевого значення під охоронним номером 456-Од.
Відповідно до довідки за результатами маркетингового аналізу щодо визначення найбільш вірогідної ринкової вартості квартири ОСОБА_2 станом на 26.05.2017 року, виданої ПП "Брокбизнесконсалт", вартість спірної квартири може знаходитися в діапазоні 32000-36000 доларів США. Позивач пояснив, що вартість продажу квартири була запропонована та погоджена з ОСОБА_3, а потім цю суму отримала ОСОБА_2 , про що оформила розписку, тому зазначений доказ з боку відповідача на його думку не спростовує дійсність угоди.
ОСОБА_2 є пенсіонеркою та інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою №6690 від 29.08.2008 року, виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеса. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №382 від 11.07.2017 року, виданої КУ "Міська лікарня №5" Одеської міської ради, ОСОБА_2 страждає на низку захворювань, в тому числі ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, артеріальна гіпертонія, хронічна недостатність кровообігу мозку, хронічний гіпертрофічний варіативний гіпотиреоз, гострий лівосторонній зовнішній та середній отит. Згідно медичного висновку від 12.07.2017, виданого Інститутом очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова, у ОСОБА_7 . гіперметропія середнього ступеня, незріла вікова катаракта правого та лівого ока, рекомендовані окуляри, медичні препарати.
З показів допитаної в якості свідка ОСОБА_2 вбачається, що в травні 2017 року на адресу ОСОБА_2 стала навідуватися дівчина на ім'я ОСОБА_3 , яка переконала ОСОБА_2 в тому, що їй необхідно отримати грошові кошти в банку для передання їх третій особі - ОСОБА_15 , який працює в облдержадміністрації. Для цього ОСОБА_2 необхідно було з'явитися до установи банку із документами, які підтверджують її право власності на нерухомість у місті Одесі. Далі 26.05.2017 року ця дівчина привезла ОСОБА_2 до приміщення, завела до приміщення через вхід без будь яких вивісок. Далі було здійснено передачу грошових коштів. При цьому ОСОБА_2 не відомо чи передавалися саме долари США та у якому розмірі, вона гроші не рахувала та у валюті не розбирається. Всі присутні в приміщенні особи, в тому числі покупець ОСОБА_1 , його товариш ОСОБА_5 , нотаріус та ОСОБА_3 наполягали на підписанні ОСОБА_2 документів та розписки в отриманні грошових коштів. Не усвідомлюючи, які саме документи вона підписує, ОСОБА_2 підписала договір купівлі-продажу квартири та написала під диктування позивача розписку про отримання 23000 доларів США. Після оформлення документів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулися до місця проживання ОСОБА_2 , після чого ця дівчина зникла із квартири разом із сумкою, де знаходилися грошові кошти. Після чого вона та сусіди звернулися з заявами до поліції.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом вчиненого шахрайства внесені відомості до ЄРДР №12017160500002823, але ОСОБА_3 до цього часу не встановлена. Позивач по кримінальній справі перебуває у статусі свідка.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Демидовим С.С. ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 , сплативши грошові кошти у розмірі 116880 грн.. Як встановлено по справі, ця сума зазначена у договорі на підставі Звіту про оцінку.
Звітом про оцінку майна, проведеної директором ТОВ "Восток-Оценка" Бабенковим О.О. , підтверджене, що Звіт оформлений без замовлення власником ОСОБА_2 та без її довіреності для замовлення іншою особою.
29.05.2017 року за заявою ОСОБА_1 було знято з реєстрації за адресою місця її проживання.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 зазначив, що дівчина на ім'я ОСОБА_3 зателефонувала йому, знайшовши його номер на сайті. Після цього було декілька зустрічей, на яких вона показувала документи на квартиру, а також саму квартиру. При цьому представилася, як донька ОСОБА_2 Також, за словами ОСОБА_10 у квартирі ніхто не проживав, квартира була у непридатному для житла стані.
Але це твердження позивача спростовується матеріалами справи та показаннями свідків - сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що, ОСОБА_2 постійно проживає у спірній квартирі, а у зв'язку з пічним опаленням збирає різні речі для їх спалення.
Аналогічні покази з ОСОБА_10 надав свідок ОСОБА_5 , який є товаришем позивача.
Суд, оцінюючи покази ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зазначає покази з приводу відвідування квартири ОСОБА_2 під час огляду, спростовуються показами свідків - сусідів ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які не бачили будь-яких сторонніх осіб, які б відвідували її квартиру, окрім дівчини. Такими, що не відповідають дійсності є покази ОСОБА_5 , що телефон оцінщика Олександра вони з позивачем знайшли на сайті ОЛХ, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи іншими договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладеними ОСОБА_10 у нотаріуса Демидова С.С. до часу укладення спірної угоди. В зазначених договорах оцінку майна проводила одна й та сама особа - ОСОБА_16
В показах ОСОБА_10 , в яких він розповідає про місце розташування кімнат в квартирі ОСОБА_2 містяться протиріччя, оскільки він розповідає про те, що в квартирі ніхто не жив, однак згодом веде мову про те, що в квартирі дійсно було сміття, яке ОСОБА_2 використовувала для опалення.
Суд враховує, різну оцінку відеозапису, заявленого сторонами як доказ дійсних обставин, які відбувалися під час укладення спірної угоди, наданого позивачем ОСОБА_10
Суд звертає увагу, що на відеозапису, є висловлення ОСОБА_2 , що вона не вміє писати українською мовою, після чого нотаріус підказує, щоб вона переписала прізвище з паспорту. Суд враховує доводи адвоката ОСОБА_2., що під час роз'яснення нотаріусом державною мовою, що відбувається та який документ їй слід підписати, остання не розуміла в повній мірі умови що зазначені в угоді та що продає квартиру ї залишиться без житла.
Також на відео міститься короткий епізод підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , на якому остання висловлює пропозицію поміркувати до понеділка, щоб не підписуватися у журналі нотаріуса. Після цього нотаріус повідомляє їй, що він веде та реєструє всі дії тому підпис необхідна саме зараз. Після цього ОСОБА_2 підписує документи.
Зазначений епізод підтверджує, що у ОСОБА_2 виникли сумніви щодо подій у приміщенні де вона знаходилася та щодо підписання наданих їй документів, але нотаріус після цього додатково не роз'яснив їй всі наслідки вчинюваного правочину, не переконався у її волі на відчуження майна або на відкладення підписання угоди на інший день. Допитаний у судовому засіданні нотаріус Демидов С.С. підтвердив, що угода не могла бути вчинена 26.05.2017, якби він роз'яснив продавцю її право на відмову від підписання угоди, а ОСОБА_2 дійсно би відмовилася.
При вирішенні спору суд приймає до уваги також те, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, має вади зору та слуху, не володіє українською мовою, не має близьких родичів, у тому числі доньки, не має іншого житла. Згідно характеристики, наданої свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 є порядною, доброю, ввічливою та довірливою особою, не мала наміру здійснювати продаж квартири, яка є у неї єдиним житлом. Крім цього, наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_2 раніше не брала участь у будь-яких інших нотаріальних діях, не укладала угоди, а тому не мала уяви як це відбувається, а для укладення спірної угоди купівлі продажу не вчинила жодної дії, яка б свідчила про її намір продати квартиру:
- перед укладанням угоди вона не отримувала довідку з місця проживання про кількість зареєстрованих осіб у приміщенні, а до нотаріуса була надана довідка, яку ОСОБА_3 отримувала ще взимку для іншої потреби;
- не замовляла оцінку квартири;
- не отримувала дозвіл на відчуження майна в об'єкті культурної спадщини;
- не зустрічалася із покупцем до моменту підписання документів;
- не погоджувала суму продажу, що відноситься до істотних умов договору.
Зазначене вище наряду з зазначеними вище доказами свідчить про відсутність волі ОСОБА_2 на відчуження належного їй єдиного житла.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частинами 1 та 3 ст. 203 встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В Постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 522/9527/15-ц ( провадження № 61-13380св18), суд висловив позицію, що: «правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки й обману передбачені статтями 229, 230 ЦК України.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 ЦК України).
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229, статті 230 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими».
Посилання позивача за зустрічним позовом на дві взаємовиключні підстави визнання договору купівлі-продажу недійсним, як помилка та обман, є недоречним. Досліджені у справі докази не є достатніми для того, щоб зробити висновок щодо причетності відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_10 до вчиненого ним особисто обману ОСОБА_2 Разом із тим, у справі достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не мала наміру на відчуження свого єдиного майна та помилялася стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін правочину, а також дійсних наслідків вчиненого правочину.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у разі продажу пам'ятки (крім пам'ятки, яка не підлягає приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам'ятки національного значення. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради мають право привілеєвої купівлі пам'ятки місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам'ятки.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року, оцінка проводиться на підставі договору між замовником та суб'єктом оціночної діяльності. Ст. 11 вказаного Закону передбачає, що договір складається в письмовій формі та замовником може бути власник майна а бо ж інша особа за дорученням.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. від 26 травня 2017 року за реєстровим №387 є недійсним, оскільки вчинений під впливом помилки з боку продавця та з істотними порушеннями норм чинного законодавства. Позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від наявності у особи права власності на майно.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України,
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності вселенням - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу не дійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. від 26 травня 2017 року за реєстровим № 387.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 25 березня 2019 року.
Суддя А.В. Науменко
14.03.19