Справа № 388/1739/18
Провадження № 1-кп/390/163/19
"22" березня 2019 р. Колегія суддів Кіровоградського районного суду Кіровоградської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький кримінальне провадження № 12018120150000428 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого на приватному сільськогосподарському підприємстві «СТЕП», не одруженого, не маючого утриманців, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Макіївка, Макіївського району Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не маючого судимості,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України,
В провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується до наступного судового засідання, а тому судом відповідно ст.331 КПК України поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
Прокурором заявлено клопотання, в якому він просить продовжити строк тримання під вартою кожному обвинуваченому на строк 60 днів, яке обґрунтоване тим, що обвинувачені, з урахуванням можливого покарання за злочин, у скоєнні якого вони обвинувачуються, можуть перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом неявки до суду, а також можуть вчинити інший злочин, а більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані до обвинувачених і вони не зможуть забезпечити їх належної процесуальної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 не заперечували проти продовження строку запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник-адвокат ОСОБА_9 залишили вирішення даного клопотання на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу щодо запобіжного заходу, дослідивши матеріали провадження, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинувачених підлягає продовженню, виходячи з таких підстав.
Відповідно ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ст.183 ч.2 п.4 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, наслідком якого є смерть людини, що свідчить про підвищений ступінь небезпеки діяння, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, ОСОБА_6 раніше не судимий, а ОСОБА_8 , який має погашену судимість, також обвинувачується ще у скоєнні злочину проти власності. Розгляд кримінального провадження по суті не завершено та всі свідки не допитані. За таких обставин, суд вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, на даній стадії процесу не забезпечить попередження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть вчинити нові злочини, зникнути від суду з метою уникнення покарання, вплинути на свідків, які не допитані по справі, отже строк тримання обвинувачених під вартою підлягає продовженню.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі, характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який, слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Враховуючи вищевикладене та обставини провадження, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених. У той же час, суд оцінює суворість можливого покарання та визнає за реальну небезпеку можливість ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під вартою, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою кожному обвинуваченому.
Відповідно ст.183 ч.4 п.2 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються, зокрема у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331 КПК України, колегія суддів
Задовольнити клопотання прокурора.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів з 14.00 год. 22 березня 2019 року по 14.00 год. 20 травня 2019 року.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів з 14.00 год. 22 березня 2019 року по 14.00 год. 20 травня 2019 року.
По справі оголосити перерву до 14.00 год 17 квітня 2019 року.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити начальнику ДУ «Кропивницька УВП (№ 14)», для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3