Справа № 372/651/19
Провадження №3-319/19
Іменем України
26 березня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінченко О.М.,
при секретарі Євдокімова В.С.,
за участю прокурора Малишенка Д.О.,
захисника ОСОБА_1,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
розглянувши матеріали, що надійшли від Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,
по ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 44-01/82/19 від 13.02.2019 року, ОСОБА_2, будучи особою, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, в зв'язку з припиненням виконання повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області , та являючись суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»(далі Закон), несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, перед звільненнями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
При складенні протоколу ОСОБА_2 вину не визнав.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 винним себе не визнав, пояснив, що припинивши виконання повноваження голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області мав подати декларацію не пізніше 03.12.2018 року, однак подав 04.12.2018 року через погіршення стану здоров'я, та заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Прокурор в судовому засіданні викладені обставини в протоколі про адміністративне правопорушення підтримав та просив притягти ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Заслухавши прокурора, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року (заява №10519/83, п. п. 29, 30), тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Президента України від 25.10.2017 № 193/2017 «Про призначення ОСОБА_2 головою Обухівської районної державної адміністрації Київської області» його призначено на вказану посаду з 27.10.2017.
Згідно з розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 27.10.2017 № 252-к «Про вступ на посаду голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області», ОСОБА_2 з 27.10.2017 приступив до виконання повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області.
Розпорядженням Президента України від 29.11.2018 № 216/2018-рп «Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області» його звільнено з займаної посади згідно з поданою ним заявою.
Відповідно до розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 від 03.12.2018 № 182-к «Про припинення повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області» виконання повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області ним припинено 03.12.2018.
Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Таким чином, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, ОСОБА_2 є суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Тому, згідно з абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 1, абзацом першим частини другої статті 45 Закону, приміткою до статті 1726 КУпАП ОСОБА_2 є суб'єктом декларування та суб'єктом правопорушення.
Абзацом 1 частини другої статті 45 Закону визначено, що особи зазначені у пункті 1, підпунктах ”а” і ”в'' пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення.
Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Частиною першою форми визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми.
Згідно з інформацією наданою у листові Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 26.12.2018 № 60/07-06/4116, ОСОБА_2 як голова Обухівської районної державної адміністрації Київської області підписав розпорядження від 03.12.2018 № 182-к «Про припинення повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області», в якому зазначив, що припиняє виконання цих повноважень з 12 год. 00 хв. 03.12.2018 на підставі розпорядження Президента України від 29.11.2018 № 216/2018-рп «Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області», де вказано, що його звільнено згідно з поданою ним заявою.
Таким чином, ОСОБА_2, припиняючи виконання повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області, був зобов'язаний подати декларацію, особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше дня такого припинення, тобто, не пізніше 03.12.2018.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» роз'яснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст. ст. 247, 280 КУпАП. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб'єктів вказаного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається чиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.
У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не мав умислу на несвоєчасне подання декларації, оскільки через погіршення стану здоров'я, якому передувала травма правої руки подав декларацію 04.12.2018 року. Вказаний факт підтверджується висновком лікаря та висновок Центру МРТ діагностики(а.с.72,73).
В матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження наявності в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.
В діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, проте його дії були викликані не умислом чи грубою необережністю, а наявними об'єктивними причинами, що унеможливило вчасне подання декларації, з якими суд погоджується, які виключають суспільну небезпеку та не спричинили будь-якої шкоди. Зокрема, згідно ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю відповідно до ч.1 п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП.
Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У зв'язку з тим, що на ОСОБА_2 адміністративне стягнення не може бути накладене судом у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останньої.
На підставі сукупності досліджених доказів, керуючись ст.ст. 172-6, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанов а може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Суддя: О.М.Зінченко