Справа № 372/650/19
Провадження № 3-318/19
іменем України
26 березня 2019 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В.
при секретарі Бондаренко Є.І.,
за участю прокурора Малишенка Д.О.,
захисника ОСОБА_1,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
розглянувши матеріали, що надійшли від Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, копус 10, квартира 85, приватного підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,
по ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 44-01/83/19 від 13 лютого 2019 року ОСОБА_2, будучи особою на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно письмово повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), в зв'язку з придбанням 15.08.2018 транспортного засобу КІА SORENТО, 2015 року випуску, вартістю 625000 грн. вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 172-6 КУпАП.
При складенні протоколу ОСОБА_2 вину не визнав.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 винним себе не визнав, пояснив, що правопорушення не вчиняв, оскільки в установленому законом порядку розпочав вживати заходи для подання повідомлення про зміни у майновому стані 23.08.2018 року, тобто своєчасно, однак не зміг цього зробити через відсутність технічної можливості доступу до реєстру, після цього він вів переписку із НАЗК, замінив ключ ЕЦП, потім не працював реєстр НАЗК, після відновлення доступу до реєстру він подав повідомлення, тому діяв добросовісно, умислу на вчинення правопорушення не мав.
Заслухавши прокурора, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, вважаю встановленими наступні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 65 Закону за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Розпорядженням Президента України від 25.10.2017 № 193/2017 «Про призначення ОСОБА_2 головою Обухівської районної державної адміністрації Київської області» ОСОБА_2 було призначено на вказану посаду з 27.10.2017.
Згідно з розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 27.10.2017 № 252-к «Про вступ на посаду голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області», ОСОБА_2 з 27.10.2017 приступив до виконання повноважень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області, цю ж посаду він займав станом на 29.08.2018 року.
27.10.2017 року ОСОБА_2 письмово попереджено про відповідальність за вчинення корупційних або пов'язаних із корупцією правопорушень
Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Таким чином, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, ОСОБА_2 є суб'єктом на якого поширюється дія Закону.
Тому, згідно з абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 1, частиною першою статті 45, частиною другою статті 52 Закону, приміткою до статті 172-6 КУпАП, ОСОБА_2 є суб'єктом декларування та суб'єктом правопорушення.
Частиною другою статті 52 Закону встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону, Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Частиною п'ятою статті 12 Закону визначено, що нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів.
Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за 3959/29089, суб'єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до частини другої статті 52 Закону шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становив 1762 гривні.
Таким чином, з 01.01.2018 суб'єкти декларування зобов'язані були повідомляти Національне агентство про суттєві зміни в майновому стані, а саме отримання доходу, придбання майна на суму, що перевищує 88100,00 грн.
Згідно з відомостями наданими Регіональним сервісним центром МВС у Вінницькій області у листові від 14.09.2018 № 31/2-3298, 15.08.2018 проведено державну реєстрацію транспортного засобу КІА SORENТО, 2015 року випуску, за ОСОБА_2 як його власником, відповідно до поданої від його імені заяви від 15.08.2018 № 197440458 та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15.08.2018 № 0541/2018/1066362.
Так, у змісті пункту 2.2 вказаного договору купівлі-продажу транспортного засобу зазначено, що право власності на даний транспортний засіб переходить до покупця ОСОБА_2 з моменту підписання даного договору, тобто, 15.08.2018, незважаючи на те, що договір від імені ОСОБА_2 підписала інша особа, яка діяла на підставі його доручення (повірений).
Відповідно до даного договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15.08.2018 № 0541/2018/1066362, вартість придбаного ОСОБА_2 транспортного засобу становила 625000 грн, яка значно перевищувала 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Відповідно до змісту статті 1000 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений повіреним, створює і змінює цивільні права та обов'язки довірителя.
Отже, надання довіреності ОСОБА_2 іншій особі на виконання від його імені дій пов'язаних із придбанням транспортного засобу та оформленням права власності на нього, зобов'язувало його передбачити своєчасність виконання обов'язку визначеного частиною другою статті 52 Закону.
Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2, являючись особою на яку розповсюджується дія Закону, був зобов'язаний до 24 години 00 хвилин 25 серпня 2018 року подати до Реєстру повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному веб-сайті Національного агентства.
У відповідності з даними Реєстру, суб'єкт декларування ОСОБА_2 зареєструвався 10.08.2018, і в «особистому кабінеті» лише 29.08.2018 о 14 год. 32 хв. розпочав і о 15 год. 31 хв. завершив дії щодо подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в зв'язку з придбанням 15.08.2018 транспортного засобу КІА SORENТО (унікальний ідентифікатор повідомлення «39Ьс1сЮ15-Ь7ес-47сЗ-ассіе-342173562675»).
Поряд із тим, з матеріалів електронної переписки ОСОБА_2 та НАЗК вбачається, що 23 серпня 2018 року ОСОБА_2 був надісланий запит на зміну ЕЦП в Єдиному державному реєстрі декларацій для подальшого заповнення відповідно до статті 52 Закону повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Під час розгляду справи ОСОБА_2 пояснив, що такий запит був надісланий ним після невдалої спроби подати повідомлення та виявлення відсутності доступу до вказаного реєстру. Прокурором це не спростовано.
25 серпня 2018 року на електронну поштову адресу ОСОБА_2 надійшла відповідь НАЗК про розгляд поданої ним заявки, в якій вказано, що протягом одного робочого дня він не зможе скористатись Реєстром.
Як слідує із матеріалів переписки та пояснень ОСОБА_2 надалі він щодня робив неодноразові спроби зайти до власного кабінету, зареєстрованого на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: https://nazk.gov.ua, проте не міг скористатись Реєстром через його несправність. Лише 29 серпня 2018 року ОСОБА_2 вдалось надіслати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а саме придбання транспортного засобу. Прокурором це не спростовано, а із матеріалами справи такі пояснення узгоджуються.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено: «будь-яких обставин, які б об'єктивно унеможливлювали подання ОСОБА_2 відповідного повідомлення у передбачений Законом строк, ним не вказано і в ході збору матеріалів по даному факту не встановлено.
Отже, ОСОБА_2 в період з 15.08.2018 до 25.08.2018 свідомо не намагався вчинити дії з метою своєчасного подання Національному агентству повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в зв'язку з придбанням транспортного засобу КІА SORENТО, 2015 року випуску, вартістю 625000 грн.».
Однак, такі твердження спростовуються як письмовими доказами, поданими суду одночасно із протоколом, так і наданими стороною захисту під час розгляду справи по суті.
Так, з доданих до протоколу матеріалів вбачається, що в ході збору матеріалів 13.02.2019 року ОСОБА_2 подав уповноваженій посадовій особі НАЗК письмові пояснення із додатками, в яких посилався саме на обставини, які об'єктивно унеможливлювали подання ним відповідного повідомлення у передбачений Законом строк, свідомі дії по реалізації спроб своєчасного подання Національному агентству повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в зв'язку з придбанням транспортного засобу КІА SORENТО, 2015 року випуску, вартістю 625000 грн.
Аналогічні за змістом пояснення та підтверджуючі документи ОСОБА_2 надав під час розгляду справи по суті, тому його правова позиція є послідовною та об'єктивно підтверджується належними і допустими доказами.
Зокрема, органу, що складав протокол, всупереч змісту самого протоколу було достовірно відомо про вжиття 23.08.2018 року заходів для подання повідомлення про зміни у майновому стані, тобто до 25.08. 2018 року - граничного строку такого подання згідно законодавства, оскільки 25.08.2018 року НАЗК повідомило про прийняття такої заявки щодо виникнення технічних проблем доступу до реєстру та строки розгляду такої заявки, надалі електронною поштою також було роз'яснено ОСОБА_2 причини відсутності технічної можливості доступу до реєстру та алгоритм його дій для відновлення такого доступу. З матеріалів справи вбачається, що діючи добросовісно ОСОБА_2 вчинив рекомендовані НАЗК дії для відновлення технічної можливості подання повідомлення та подав повідомлення про зміни у майновому стані.
Таким чином, викладені у протоколі відомості щодо наявності об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення спростовуються дослідженими суддею доказами та не знайшли об'єктивного підтвердження при розгляді прави по суті.
Враховуючи викладене, вважаю, що під час направлення протоколу до суду та під час судового розгляду не було представлено переконливих і допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадянина, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, що визначено ст. 10 КУпАП.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» під корупційним правопорушенням розуміється діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та /або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до п. 9 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення повязане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну чи цивільно-правову відповідальність.
Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб'єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв'язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб'єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов'язкова умова адміністративної відповідальності.
Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб'єкта до вчиненого ним діяння. Його обов'язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.
Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризував ВССУ в своєму листі від 22.05.2017 року № 223-943/0/4-17 наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу під яким ст.10 КУпАП розуміє вчинення адміністративного правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення повязаного з корупцією, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із визначення поняття, викладеного в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто сутність правопорушення полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана вчинити певні дії, однак прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.
Судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З пояснень ОСОБА_2, які підтверджені сукупністю належних та допустимих доказів вбачається, що останній не мав на меті ухилитись від своєчасного подання повідомлення про зміни майнового стану, більш того, до сплину передбаченого законом строку вживав заходи для подання такого повідомлення, при виникнення технічної неможливості доступу реєстру декларації на сайті НАЗК, повідомив про це НАЗК, надалі неодноразово вживав додаткових заходів для забезпечення подання повідомлення, однак внаслідок вжитих ним додаткових заходів зміг це зробити лише після появи технічної можливості доступу до відповідного реєстру, а саме через чотири дні після сплину передбаченого законом десятиденного строку, що не є суттєвим простроченням такого строку. При цьому ОСОБА_2 вважав такі дії достатніми для повного виконання вимог чинного законодавства, а свою поведінку - добросовісним виконанням своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП необхідно встановити той факт, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільну небезпечність невжиття передбачених протоколом заходів щодо запобігання корупції, передбачав негативні наслідки та бажав настання таких наслідків, або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
Проте, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не містять жодних даних про форму вини останнього, про наявність прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та не містять жодних доказів на підтвердження такого умислу. Натомість, з пояснень особи чітко вбачається, що вина в його діях відсутня.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і достатніми доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи усі обставини, викладені вище, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня суб'єктивна сторона (вина у формі умислу) адміністративного правопорушення та негативні наслідки таких дій.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), від 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; та ухвалу щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року). Той факт, що стягнення, застосоване до заявниці судом,- штраф - було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру (рішення у справі «Лучіанінова проти України»).
Отже, розглядаючи справу з притягнення до адміністративної відповідальності, слід забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, було забезпечено участь у розгляді справи прокурора як сторони обвинувачення.
Однак при розгляді справи про адміністративне правопорушення стороною обвинувачення належно не було виконано обов'язок доведення винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Слід зазначити, що протиріччя у датах вчинення ОСОБА_2 дій щодо початку процедури подання повідомлення не були усунуті під час судового розгляду, прокурором не спростовано повідомлені ОСОБА_2 та підтверджені письмовими доказами відомості про те, що він вживав дієвих заходів для подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у встановлений законом строк, однак не зміг цього зробити з незалежних від його волі причин, а саме через необхідність заміни електронного ключа з електронним цифровим підписом та технічними проблемами доступу до сайту НАЗК.
Вважаю, що у цій справі винуватість ОСОБА_2 не було доведено з дотриманням критерію «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, оскільки протиправний умисел у його діях відсутній.
Враховуючи викладене вище, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення провадження по справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі сукупності досліджених доказів, керуючись ст.ст. 172-6, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Суддя М.В.Кравченко