Справа № 369/16439/18
Провадження № 2/369/639/19
Іменем України
19.03.2019 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
при секретарі Мазурик Д.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона з відповідачем у зареєстрованому шлюбі не перебувала, проживали разом у цивільному шлюбі.
Від спільного проживання з відповідачем вони мають неповнолітню дитину, дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В свідоцтві про народження неповнолітньої дитини, в графі «батько» вказаний - ОСОБА_4, в графі «мати» - ОСОБА_1.
Дитина проживає разом з ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
Спільне життя з відповідачем не склалося, тому вони вирішили припинити їхнє сімейні відносини.
На даний час ОСОБА_1 разом з дитиною проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, працює в дитячому садочку. Даний дитячий садочок також відвідує і її дочка ОСОБА_5.
Відповідач офіційно працює у Святошинському РВ УПО міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Котельникова, 57/17 місто Київ.
Відповідач матеріальну допомогу добровільно на утримання неповнолітньої дитини не надає.
Тому позивач просила задовольнити позов і стягнути з відповідача - ОСОБА_4 на її користь на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі ј частини з усіх видів доходу але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дати подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.01.2019 року відкрито позовне провадження та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явилась. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про місце, час, розгляду належним чином повідомлений. Причини неявки суду не відомі.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.
ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
В п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, №3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проживали разом у цивільному шлюбі.
Від спільного проживання сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києві, серія І-БК № 386170.
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києві, серія І-БК № 386170, являється ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Згідно довідки № 723 від 19.12.2018 року виданої Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 має на утриманні дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом нею за адресою: с. Білогородка, вул. Будівельна, 10, Києво-Святошинський район, Київська область.
Відповідно до акту депутата Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.12.2018 року встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживають у житловому будинку садибного типу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Будівельна, 10.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження кошті в;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач є працездатним, відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати свою дитину. Між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів.
Доказів про наявність стягнень по виконавчим документам з ОСОБА_4 та доказів щодо утримання інших дітей суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
З огляду на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.
При визначенні розміру аліментів суд враховує потреби дитини з урахуванням її віку та стану здоров'я.
Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви, тобто з 26.12.2018 року.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи та виходячи з матеріального становища сторін, обов'язку утримувати дитини, приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.12.2018 року - з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, у розмірі, що відповідає межам встановленим Законом України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" для дітей такого віку, який не є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд вважає, що саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати мати дитини, буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 180, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 4, 5, 10, 13, 19, 81, 247, 258, 263, 267, 273, 274, 280, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.12.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Інформація про позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Тетіїв, вул. Слобідська, 57, Київська область, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Інформація про відповідача: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце реєстрації та фактичного місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Дубас