Справа № 362/844/19
Провадження № 2/362/1452/19
13 березня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
з участю секретаря Шевченко М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2ст. 247 ЦПК України в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та прибудовами, розташований по вул. Шевченка, буд. 40, с. Шевченківка Васильківського району, Київської області.
В обґрунтуванні позову зазначила, щовона 13.02.1962 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінила дошлюбне прізвище на Гаган. Від шлюбу у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Оскільки діти є спадкоємцями першої черги на рівні з нею, але спадщини у визначений законодавством строк не прийняли, то їх вказано відповідачами у справі.21.04.2012 року помер ОСОБА_4 Відповідно до архівної довідки № 263 від 18.09.2013 року КП КОР «Західне бюро технічної інвентаризації» право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Шевченківка. вул. Шевченка, 40, заінвентаризовано за ОСОБА_4, проте не зареєстровано. Вона зареєстрована та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Заяву про вступ у спадщину після смерті чоловіка, будучи спадкоємцем першої черги до майна померлого, вона подала в шестимісячний термін, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність права власності спадкодавця на вказаний житловий будинок, тому вона звернулась до суду із позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов просила задовольнити (а.с. 62).
Відповідачі у судове засідання не з'явились, до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов визнають (а.с. 63, 64).
Відповідно до ч. 3 ст.200, ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні, та відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що13.02.1962 року між ОСОБА_4 та Гаган (Волошин - дошлюбне прізвище) У.К., зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ІІІ-УР № 671831 виданим 13.02.1962 року Шевченківською сільською радою Васильківського району Київської області (а.с. 5).
Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтв про народження (а.с. 74).
05 листопада 1969 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4К укладено договір купівлі-продажу будинку, згідно якого ОСОБА_4 купив належний ОСОБА_6 на праві власності будинок, що знаходиться в с. Шевченківці, жила площа якого становить 40 кв. м. ( а.с.87)
21 квітня 2012 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК №246803 від 03 травня 2012 року (а.с. 6).
Відповідно до архівної довідки № 263 від 18.09.2013 року КП КОР «Західне бюро технічної інвентаризації» право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: Київська область, Васильківського району, с. Шевченківка, вул. Шевченка, 40. заінвентаризовано за ОСОБА_4, проте не зареєстровано (а.с.9).
Згідно довідки Шевченківської сільської ради № 89 від 21.07.2015 року, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Згідно довідки Шевченківської сільської ради № 207 від 19.12.2013 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1970 року по день смерті 21 квітня 2012 року (а.с. 11).
Відповідно до постанови державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_7 №2680/02-31 від 04.12.2013 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України, оскільки відсутнє право власності спадкодавця на житловий будинок 40 по вул. Шевченка, с. Шевченківка, Васильківського району, Київської області (а.с. 7).
Як вбачається із спадкової справи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовилися від прийняття спадщини на користь мати - ОСОБА_1 (а.с.71-72).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
За нормою частини першої статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступив управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у п.216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів право встановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Таким чином, оскільки судом достовірно встановлено та підтверджено зібраними по справі доказами факт належності спірного житлового будинку ОСОБА_4, який за життя не встиг оформити права власності на будинок, в зв'язку з чим позивачка не може реалізувати своє право на оформлення спадщини те, що стало передумовою відмови нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1226, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, статтями 12, 19, 77-81, 258-260, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та прибудовами, розташований по вул. Шевченка, буд. 40, с. Шевченківка, Васильківського району, Київської області в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4, 21.04.2012 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко