Справа 362/1641/19
Провадження 2-а/362/96/19
"19" березня 2019 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Шевченко М.В.,
представника позивача Пирожок О.О.,
відповідача ОСОБА_8,
представника відповідача ОСОБА_3,
перекладача Солеман М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Васильківського районного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців,
18 березня 2019 року представник позивача Дєхтяренко Ю.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить винести рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на 6 (шість) місяців з метою виконання Дніпровського районного суду м. Києва в частині примусового видворення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вимоги обґрунтовано тим, що 16.03.2019 року в м. Васильків по вулиці Донбасівська, працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач).
В ході перевірки встановлено, що стосовно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, працівниками ГУ ДМС у м. Києві 11.08.2018 року було прийняте рішення про примусове повернення з подальшою забороною в'їзду на територію України стосовно Відповідача, від виконання якого Відповідач ухиляється.
13.08.2018 року працівниками ГУ ДМС у м. Києві було повторно виявлено Відповідача та затримано відповідно до ч. 2 ст. 263 КУпАП в ході перевірки було встановлено що Відповідач ухиляється від виконання рішення про примусове повернення.
Так, 13.08.2018 року працівниками ГУ ДМС у м. Києві підготовлено та направлено адміністративний позов про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України та примусове видворення Відповідача.
13.08.2019 року Дніпровський районний суд м. Києва, у справі №755/12095/18, позовні вимоги ГУ ДМС у м. Києві до Відповідача задовольнив у повному обсязі та рішення суду звернув до негайного виконання.
Таким чином керівництвом ГУ ДМС у м. Києві 13.08.2018 року було прийняте рішення про поміщення Відповідача до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України (далі - Миколаївський ПТПІ) та працівниками ГУ ДМС у м. Києві 14.08.2018 року було поміщено до Миколаївського ПТПІ.
Відповідно до ст. 289 КАС України по спливу часу та відсутності співпраці іноземця Працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було підготовлено та направлено адміністративний позов до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області про продовження строку затримання Відповідача строком на 6 (шість) місяців. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області позовні вимоги задовольнив.
Не погоджуючись з даним рішенням Відповідач подав Апеляційну скаргу на рішення Вознесенського міськрайонного суду до П'ятого апеляційного адміністративного суду. П'ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Вознесенського міськрайонного суду та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЦМУ ДМС у м. Києві відмовив. Так 15.03.2019 року Відповідача було звільнено з Миколаївського ПТПІ.
16 березня 2019 року у м. Васильків працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було виявлено Відповідача, який знаходився на території України без будь-яких законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування на території України та затримано на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП для з'ясування причин та обставин правопорушення та умов, що йому сприяло та з метою ідентифікації строком до 72 годин та керівництвом Васильківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийняте рішення про поміщення Відповідача до Чернігівського ПТПІ ДМС України.
Так, 17 березня 2019 року Відповідача було поміщено до Чернігівського ПТПІ ДМС України, де він утримується.
Зважаючи на вище викладене позивач дійшов висновку, що Відповідач продовжує знаходиться на території України не законно та без будь-яких підстав та документів для законного проживання на території України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.
В судовому засіданні громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення позову, та пояснив суду, що його затримали в м. Києві по вул. Електричній. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року вже було задоволено позов позивача, яким примусово видворити його за межі України та затримано його з метою ідентифікації особи та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на шість місяців. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року задоволено його апеляційну скаргу, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2019 року у справі №473/627/19 скасовано. Крім того, він подавав заяву через ПТПІ щодо надання йому статусу біженця і відповідні документи, оскільки він не може повернутися до дому бо це є небезпечним для його життя, що підтверджується переведеним свідоцтвом від 01.09.2018 року Студенського крила Націоналістичної партії Бангладеш.
Захисник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вже було рішення суду про його видворення, а його не виконали. Крім того, його підзахисний звертався із заявою про надання йому статусу біженця, а тому на нього на даний час діє заборона на видворення до вирішення його питання.
Крім того, 19 березня 2019 року на електронну адресу суду надійшла заява адвоката ОСОБА_7, в якій він зазначив, що ним здійснювалося представництво громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 П'ятому апеляційному адміністративному суді, па підставі постанови якого було відмовлено у продовженні строку затримання відповідача, вказане рішення мас преюдиційне значення для матеріалів даної справи, у зв'язку з чим просив взяти таке рішення до уваги. Чинним законодавством не передбачено право повторного затримання іноземця на виконання рішення суду про примусове видворення, якщо на виконання такого рішення іноземець вже затримувався з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення. Також звертає увагу, що згідно п. 9 Розділу 111 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, рішення суду про примусове видворення іноземця виконує орган або підрозділ, який його ініціював. Таким чином. Васильківський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області є неналежним позивачем, якщо ж позивачем є ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, позов не підсудний цьому суду. Вказана інформація надається з метою інформування суд про всі аспекти даної справи. Повноваження на ведення даної справи у суді у нього як адвоката відсутні, договір не укладався через неможливість участі в судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, захисника, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне затримання за частиною 2 статті 263 КУпАП №000139 від16.03.2019 року під час перевірки законності перебування іноземних громадян в місті Києві працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальні міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у м. Васильків Київської області по вул. Донбасівська було виявлено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходився на території України без будь-яких законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування на території України та затримано на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП для з'ясування причин та обставин правопорушення та умов, що йому сприяло та з метою ідентифікації строком до 72 годин та керівництвом Васильківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийняте рішення про поміщення Відповідача до Чернігівського ПТПІ ДМС України (а.с.18-19).
Також встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року задоволено адміністративний позов у справі № 755/12095/18 та примусово видворено за межі України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримано з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі України, але не більше як на шість місяців (а.с. 13-16).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року задоволено апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2019 року у справі №473/627/19 скасовано, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідно до Висновку за результатами перевірки від 13.07.2018 року ЄО№51584 встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 звертався до Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою щодо виявлення відсутності власних документів, а саме його паспорта. До ОВС він звернувся для фіксації даного випадку та за допомогою у відновленні його паспорта.
Згідно наданої копії заяви від 09.10.2018 року відповідачем вбачається, що останній звертався до начальника Миколаївського ПТПІ ДМС України щодо надання йому статусу біженця на підставі свідоцтва від 01.09.2018 року Студентського крила Націоналістичної партії Бангладеш.
Як визначено у ст.ст. 3, 21 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
У статті 29 Конституції закріплено право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь - який час оскаржити своє затримання.
Правовий статус іноземця передбачає обов'язок суб'єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв'язку з правом знати за що він затриманий, притягається до відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання у його права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, застосовують як джерело права,практику Європейського Суду з прав людини.
У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: «1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».
Тобто Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).
При цьому, перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).
Умовами за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи є:
1)відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури її ідентифікації;
2)неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Так, в судовому засіданні відповідач пояснив, що йому не відомо,де знаходяться документи, що посвідчують його особу у зв'язку з чим він звертався до правоохоронних органів за допомогою.
Водночас згідно пункту 196 настанови з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН, загальний правовий принцип полягає в тому, що обов'язок надавати докази лежить на особі, яка подає клопотання, що заявник не в змозі підкріпити свою заяву документальними або іншими доказами, і випадки, коли особа, яка подала клопотання, може надати докази на підтвердження своєї заяви, є швидше винятком, аніж правилом. У більшості випадків особа, яка рятується від переслідування, приїжджає в країну в тяжкому становищі і дуже часто навіть без особистих документів. Таким чином, хоча обов'язок надавати докази лежить на заявникові, задача встановлення та опрацювання відповідних фактів вирішується спільно з перевіряючою особою. У деяких випадках саме уповноваженій особі доводиться використовувати засоби, які є у її розпорядженні, аби зібрати всі необхідні докази, що підтверджують клопотання. Однак навіть цей незалежний пошук не завжди може увінчатися успіхом, і можуть бути заяви, які неможливо підтвердити доказами. В таких випадках, якщо викладене заявником здається правдоподібним, то перевіряючи особа повинна витлумачити сумніви на користь прохача, якщо немає вагомих причин вважати зворотне.
Під час судового розгляду було встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш, будучи затриманим та знаходячись в ПТПІ, 09.10.2018 року звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Таким чином, на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" до завершення процедури прийняття рішення за його заявою.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
За змістом ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».
Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Згідно ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
За змістом положень ст. 2 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», питання, пов'язані з біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.
Судом враховано повідомлення представника відповідача суду про обставини, за яких особа не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", зокрема про те, що у країні, з якої прибув відповідач його життю та свободі загрожує небезпека.
В свою чергу, інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства яка затверджена спільним Наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України N 353/271/150 від 23.04.2012 підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Із змісту п. 1 розділу VI вказаної Інструкції видно, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походженні іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Оскільки, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року задоволено адміністративний позов у справі № 755/12095/18 та примусово видворено за межі України Республіки Бангладеш ОСОБА_8, та його затримано з метою ідентифікації особи та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на шість місяців, а у продовженні строку апеляційним судом залишено без розгляду, а позивачем за 6 місяців відповідні вимоги інструкції не дотримано та не було вжито заходів для ідентифікації особи, а саме не направлено запит щодо ідентифікації особи через Департамент консульської служби МЗС України, крім того відповідач жодним чином не ухилявся від виконання рішення суду від 13.08.2018 року.
В свою чергу, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Вітольд Літва проти Польщі», «Рахімі проти Греції» затримання особи є таким серйозним запобіжним заходом, застосування якого є виправданим лише в ситуації, коли інші, менш жорсткі заходи, були розглянуті і визнані недостатніми для захисту індивідуальних чи суспільних інтересів, що могли б виправдати утримання особи під вартою. Позбавлення свободи повинно не тільки здійснюватись у відповідності до національного законодавства, але й повинно бути необхідним в конкретних обставинах.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахування наведених норм чинного законодавства України та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 288, 295, 297 КАС України, Законами України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «;Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012р. №353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», суд,
У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Васильківського районного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців та примусове видворення за межі України - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 21.03.2019 року.
Суддя Г.М. Лебідь - Гавенко