26 березня 2019 року справа №225/7413/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л. В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, містобудування, архітектури та земельних відносин військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Тимошенко Н.І. на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 січня 2019 р. у справі №225/7413/18 (головуючий І інстанції Челюбєєв Є.В., повний текст рішення складено 14 січня 2019 року в м. Торецьк Донецької області) за позовом ОСОБА_3 до Начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Тимошенко Н.І. про скасування постанови,-
ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулась до суду з адміністративним позовом до Начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Тимошенко Н.І. (далі - відповідач), в якому просила скасувати постанову № 3 від 27.11.2018 року відповідача про накладення на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнення у виді штрафу за порушення ч.9 ст. 96 КУпАП, а справу закрити.
В обґрунтування позову зазначила, що постановою начальника відділу з питань державного архітектурно - будівельного контролю, містобудування, архітектури та земельних відносин військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Тимошенко Ніни Іванівни від 27листопада 2018 року про накладення адміністративного стягнення її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 10200 грн. за порушення ч. 9 ст. 96 КУпАП. Враховуючи те, що посадовою особою Тимошенко Н.І. було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, вважає, що постанова від 27 листопада 2018 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 10200 грн. підлягає скасуванню (а.с. 1-4).
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 січня 2019 р. у справі №225/7413/18 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: постанову по справі про адміністративне правопорушення № 3 від 27.11.2018 року, якою ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.9 ст. 96 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 10200 грн. - скасовано; провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.9 ст. 96 КУпАП - закрито (а.с. 114-125).
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 137-140).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №5496-VI від 20.11.2012) експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Відповідальність за експлуатацію об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації встановлена статтею 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону №4220-VI від 22.12.2011 із змінами, внесеними згідно із Законом №5496-VI від 20.11.2012. Як встановлено судом з технічної документації, будівництво не введеного в експлуатацію об'єкту - складського приміщення Н-1 було закінчено у 2014 році. Однак судом не враховано, що у вказаній період здійснювалось лише самочинне будівництво об'єкта. Факт експлуатації об'єкта будівництва після завершення будівельних робіт без прийняття його в експлуатацію становить самостійний склад адміністративного правопорушення, а дата початку експлуатації об'єкта будівництва судом не встановлена. Тобто, позивач може бути притягнутий до відповідальності, оскільки самочинне будівництво було здійснено ним після 19.01.2012, а порушення закону у вигляді використання об'єкта будівництва без прийняття в експлуатацію носить триваючий характер (а.с. 137-140).
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до направлення № 13 від 05 листопада 2018 (а.с. 36) головним спеціалістом відділу з питань ДАБК, МА та ЗВ Рожковською Л.В. в з 05.11.2018 до 16.11.2018 проведена позапланова перевірка на будівництво складського приміщення по АДРЕСА_1 щодо дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) відділу з питань ДАБК МА та ЗВ ВЦА м. Торецьк Донецької області від 02.11.2018 № 56 та виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт головним спеціалістом Рожковською Л.В. було складено акт № 11 (а.с.41-64).
Позивач ОСОБА_3 відмовилась від підписання акту проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), про що є відповідна відмітка. При цьому, будь - яких зауважень зі сторони позивача при ознайомленні з актом не надходило. Дата складення акту позапланової перевірки є остання дата перевірки відповідно до направлення, а саме 16.11.2018, з яким позивач була ознайомлена під підпис.
У зв'язку з відмовою позивача від підписання акту проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), цей акт перевірки та припис № 3 від 16.11.2018 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 81-82) були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням та описом вкладення Укрпоштою 16.11.2018 о 16 год., номер відправлення 8520037020160 (а.с. 37).
Постановою начальника відділу з питань державного архітектурно - будівельного контролю, містобудування, архітектури та земельних відносин військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Тимошенко Ніною Іванівною № 3 від 27.11.2018 було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення ч.9 ст. 96КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн. (а.с. 5-8).
Вказана постанова винесена на підставі протоколу від 19.11.2018 № 3 про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_3 головним спеціалістом відділу з питань державного архітектурно - будівельного контролю, містобудування, архітектури та земельних відносин військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Рожковською Л.В. за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.9 ст. 96 КУпАП (а.с. 83-84).
З протоколу від 19.11.2018 № 3 вбачається, що під час проведення перевірки, було встановлено порушення суб'єктом містобудування ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зокрема вимог п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» із змінами та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється, а саме споруда складського приміщення (Н-1 з площею забудови 231,8 кв.м.) по АДРЕСА_1 експлуатується, там викладений товар на полицях для реалізації. Документ щодо реєстрації декларації про готовність об'єктів до експлуатації за цим об'єктом у «Реєстрі дозвільних документів» відсутній. Також було виявлено блок металевих споруд (орієнтовною площею 76,0 кв.м, розташованих вздовж сторони паркану довжиною, згідно паспорта технічної інвентаризації, що виготовлений КП «БТІ м. Торецька» - 40,97 м) по АДРЕСА_1, але на момент перевірки вони не експлуатувались та були зачинені. Документ щодо реєстрації декларації про готовність об'єктів до експлуатації за цим об'єктом у «Реєстрі дозвільних документів» відсутній.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності та забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (надалі - Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI) .
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 41 Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи, зокрема, щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
Наведені правила кореспондуються із приписами п.п. 2, 5, 7, 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас, згідно із п.п. 16, 17, 18, 19, 20, 21 Порядку від 23.05.2011 року №553 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом, зокрема, про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль направлений на дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.
У разі, зокрема, виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності посадовою особою органу у двох примірниках складаються протокол, акт перевірки та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Таким чином, лише наявність в діях суб'єкта містобудування порушень у сфері містобудівної діяльності ініціює посадову особу органу скласти відповідний акт, протокол, припис та застосувати до суб'єкта заходи адміністративного стягнення.
Стаття 39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI, який набрав чинності 12.03.2011, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 16.11.2018, а саме на момент здійснення позапланової перевірки, проведеної на будівництво складського приміщення по АДРЕСА_1, відповідачем зазначено виявлені порушення містобудівного законодавства у суб'єкта містобудування ОСОБА_3, які полягають в експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час дії заборони такої експлуатації, встановленої Законом України від 17.02.2011 № 3038-VІ. Позивач заперечує проти експлуатації будівлі, та наголошує на тому, що в приміщенні залишилися будівельні матеріали, які є її власністю. Відповідачем не надано доказів спростування таким твердженням позивача. Будь-які належні докази щодо експлуатації будівлі в матеріалах справи відсутні.
Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що висновки головного спеціаліста відділу з питань ДАБК, МА та ЗВ Рожковської Л.В. про порушення суб'єктом містобудування ОСОБА_3 правил містобудівного законодавства не підтверджені належними доказами, а є лише припущенням.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що виявлене правопорушення не є триваючим, оскільки змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації, і це мало місце в строк понад два місяці до часу розгляду посадовою особою - начальником відділу з питань ДАБК МА та ЗВ Тимошенко Н.І. адміністративного правопорушення 27 листопада 2018 року. Будівництво не введеного в експлуатацію об'єкту було закінчено в період 2013-2014 роки, тобто з моменту вчинення правопорушення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 минуло більше п'яти років.
Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.
19 січня 2012 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частина друга статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.
Тобто, Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема, положення пункту 6 часини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, будівництво не введеного в експлуатацію об'єкту - складського приміщення Н-1 було закінчено у 2014 році (а.с. 106).
Відповідальність за експлуатацію об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації встановлена статтею 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону № 4220-VI від 22.12.2011 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5496-VI від 20.11.2012.
Згідно вимог п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» із змінами та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до ч. 9 ст. 96 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за експлуатацію об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті.
Частиною 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
При цьому, в положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення не міститься визначення триваючого правопорушення.
Відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Отже, експлуатації об'єкта будівництва після завершення будівельних робіт без прийняття його в експлуатацію, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.06.2017 року по справі №К/800/24564/16.
Проте, оскільки експлуатація об'єкта будівництва після завершення будівельних робіт без прийняття в експлуатацію не доведена, підстави для притягнення позивача до відповідальності відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього факту.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції по суті прийняв правильне рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, містобудування, архітектури та земельних відносин військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області Тимошенко Н.І. - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 січня 2019 р. у справі №225/7413/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв